Анотація до роботи:

Дудченко В.В. Біологічне обґрунтування системи захисних заходів від пірикуляріозу рису в умовах Південного Степу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.11 – фітопатологія. Національний аграрний університет, Київ, 2004.

Дисертація присвячена обґрунтуванню системи захисних заходів рису від пірикуляріозу з урахуванням біологічних особливостей збудника хвороби. Встановлено, що патоген здатний добре зберігатися в осінньо-зимовий період. Найбільш придатним субстратом для збереження та відтворення інфекції у наступному вегетаційному періоді є уражені вузли та волоті рису. Оптимальна температура для вегетативного росту P. oryzae - 26-28 ⁰С, для утворення спороношення оптимальною є температура в діапазоні від 22 до 25 ⁰С.

Визначено, що процес утворення конідій гриба на листках рису триває в середньому 21-у добу. Найбільше конідій (5761-8168 шт.) гриб продукує починаючи з шостої до десятої доби від моменту початку спороутворення. В умовах України збудник пірикуляріозу здатний формувати від 6 до 8 генерацій за вегетаційний період.

Ураження рослин листковою формою у фазу трубкування спричиняє до недобору 27% - 93% урожаю, у фазу цвітіння - 12 – 68%. Волотева форма хвороби може бути причиною недобору урожаю выд 10% до 100%. Зменшенню шкідливості хвороби на 14,4 – 25,5% сприяє застосування фосфору та калію в поєднанні з високими нормами азоту N₁₈₀P₉₀K₆₀+₃₀.

Серед районованих та перспективних сортів рису імунних до пірикуляріозу не виявлено. Менше уражувались Спальчик, Дніпровський, Антей, Янтарний, УкрНДС-6952, УкрНДС-6744, УкрНДС-7384.

Найбільш токсичними для міцелію P. oryzae є фунгіциди бавістін та топсін М. Застосування їх у кількості 0,5-1,0 кг/га дозволяє знизити розвиток хвороби на 52,9 - 64,2%. Підвищенню економічної і господарчої ефективності фунгіцидів сприяє застосування їх разом з регуляторами росту рослин емістім С та агростимулін. Урожайність зерна рису при цьому становить 71,1-73,6 ц/га.

1. Пірикуляріоз рису є широкопоширеною та шкодочинною хворобою посівів рису в умовах України. Вона проявляється у вигляді плям: овальних, коричневих з сірим центром на листках; чорних вдавлених - на вузлах та ніжках волотей, невеликих коричневих - на зернівках.

2. Інтенсивність розвитку та поширення різних форм хвороби тісно залежить від метеорологічних умов вегетаційного періоду. За період досліджень (1997 – 2003 рр.) найбільшого поширення листкова та волотева форми досягали у 1997 р.; вони охоплювали відповідно 61,3% та 64,5% рослин сприйнятливих сортів. Найменший розвиток пірикуляріозу спостерігався у 2001 р.: ураженість рослин була відповідно 21,0% та 15,0%.

3. Збудник пірикуляріозу рису (Pyricularia oryzae Br. et Cav.) у природних умовах зберігається в уражених вузлах рослин протягом 12 місяців, у волотях - 11 місяців. В уражених листках в умовах in vivo конідії гриба не втрачають здатність до проростання протягом семи місяців, in vitro - 17 місяців.

4. Найбільшу кількість конідій у природних умовах патоген здатний формувати з другої половини квітня до середини червня (7-9 місяців зберігання) на уражених вузлах. Найменша споруляційна здатність гриба відмічена на листках.

5. Встановлено, що головним лімітуючим фактором для розвитку Pyricularia oryzae та утворення спороношення є температура. В умовах 24-28⁰С гриб формує щільний сірий міцелій, конідії на якому з’являються вже на 5-ту добу. Температура вище 30⁰С пригнічуює розвиток міцелію та утворення спороношення.

6. Доведено, що головними джерелами збереження та розповсюдження інфекції є уражене зерно рису (за умови потрапляння його до берегів чеків) і рослини Phragmites communis Trin. та Oryza sativa L. (червонозерні фоми рису).

7. В умовах зони Південного Степу України гриб здатний формувати за вегетаційний період від 6 до 8 генерацій конідій, причому перші дві генерації відбуваються на уражених рештках та рослинах Phragmites communis Trin., які постійно розвиваються на рисових системах.

8. Встановлено, що шкодочинність пірикуляріозу залежить головним чином від терміну первинного прояву хвороби та стійкості сортів рису. При ураженні рослин листковою формою у фазу кущіння хвороба спричинює недобір урожаю в межах 54% - 100%, у фазу трубкування - 27% - 93%, цвітіння - 12 – 68%. Волотева форма хвороби може бути причиною недобору від 10% до 100% урожаю залежно від терміну ураження.

9. За результатами вивчення в умовах інфекційного розсадника стійкості 640 сортів та сортозразків рису імунних до пірикуляріозу не виявлено. Серед районованих та перспективних сортів та сортозразків менше уражувались Спальчик, Дніпровський, Антей, Янтарний, УкрНДС-6952, УкрНДС 6744, УкрНДС 7384.

10. Зменшенню шкідливості хвороби на 14,4 – 25,5% сприяє застосування фосфору та калію в поєднанні з високими нормами азоту N₁₈₀P₉₀K₆₀+₃₀.

11. Найбільш токсичними для міцелію P. oryzae є препарати з класу бензимідазолів – Бавістін та Топсін М. Застосування їх з розрахунку 0,5-1,0 кг/га дозволяє знизити розвиток хвороби на 52,9 - 64,2%, отримати понад 23,7 ц/га збереженого врожаю зерна рису при врожайності 59,7-64,7 ц/га. За результатами наших досліджень препарат бавістін 50% з.п. внесений до Переліку пестицидів дозволених до використання в Україні (2003 р.).

12. Серед заходів захисту рису від пірикуляріозу високоефективним є застосування хімічних засобів захисту: вихід продукції з одного гектара посівів за рахунок збереження врожаю збільшується в 1,5 – 2 рази, а сума чистого прибутку – в 6 – 9 разів. Економічно обґрунтованою нормою застосування фунгіцидів можна вважати 0,5 кг на 1 га посіву. В окремих умовах виробництва (сильний розвиток хвороби, запізнення зі строками проведення обробок) економічно виправдане збільшення норми застосування фунгіцидів бавістін і топсин М до 1,0 кг/га.

13. Вивчено ефективність застосування фунгіцидів бавістін та рекс сумісно з регуляторами росту рослин емістім С та агростимулін при проведенні фітосанітарних обробок посівів від пірикуляріозу рису. Встановлено, що норми фунгіцидів при цьому можна знижувати на 20% без зменшення захисного ефекту. Ефективність дії засобів захисту коливалась в межах від 87,2% до 91,1%, прибавка урожайнсті зерна рису становила 35,7-38,2 ц/га (урожайність в контролі - 35,4 ц/га).

Публікації автора:

1. Дудченко В.В. Ефективність нових фунгицидів для обмеження шкодочинності пірикуляріозу на посівах рису // Таврійський науковий вісник. – Херсон, 1998. - Вип. 9. - С. 96-98.

2. Дудченко В.В. Пирикуляриоз риса на Украине, пути решения проблемы // Вестник Краснодарского научного центра Адыгской международной академии наук.: Краснодар, 2001. - №8. - С. 106-108.

3. Дудченко В.В. Ефективність заходів обмеження шкодочинності пірикуляріозу на посівах рису // Захист і карантин рослин. - К. - 2001. - № 47. - С. 166-170.

4. Дудченко В.В. Пірикуляріоз рису // Захист рослин. - 2001. - №11. - С. 7-8.

5. Ванцовський А.А., Дудченко В.В., Шапар І.І., Бублик Л.І., Федоренко Н.В., Патика В.П., Кавецький В.М. Рекомендації із захисту посівів рису від хвороб, шкідників та бур’янів - К.: Нора-Прінт, 2002. - 28 с. (Особистий внесок здобувача 50%. Отримано експериментальні дані, проведено узагальнення матеріалу та сформульовано висновки).

6. Дудченко В.В., Дудченко Т.В. Pyricularia oryzae Cav. в насінні рису // Бюллетень Інституту зернового господарства. – Дніпропетровськ, 2003. - №21-22. - С. 89-91. (Особистий внесок здобувача 60%. Проведення досліджень і узагальнення даних).

7. Дудченко В.В. Шкідники та хвороби рису. Заходи захисту посівів рису від шкідників і хвороб // Прогноз фітосанітарного стану агроценозів України та рекомендації щодо захисту рослин у 2003 році. - К., 2003. - С. 35-36.

8. Дудченко В.В. Шкідники та хвороби рису. Заходи захисту посівів рису від шкідників і хвороб // Прогноз фітосанітарного стану агроценозів України та рекомендації щодо захисту рослин у 2004 році. - К., 2004. - С. 39-41.

9. Дудченко В.В. Система захисту // Технологія вирощування рису з врахуванням вимог охорони навколишнього середовища. - Інститут рису УААН. - Херсон. - 2004.- 77 с.

10. Дудченко В.В., Керімов А.Н. Оцінка стійкості сортів рису до збудника пірикуляріозу // Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2004. - Вип. 32 . - С. 82-86. (Особистий внесок здобувача 80%. Проведення досліджень і узагальнення даних).