Анотація до роботи:

Баджурак О.В. Біологічні особливості популяції Рhytophthora infestans (Mont.) de Bary при паразитизмі на томатах у Лісостепу України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 06.01.11 - фітопатологія. Національний аграрний університет. Київ-2004.

За результатами проведених досліджень встановлено, що у популяції Phytophthora infestans на томатах домінує високовірулентна раса Т₁, яка здатна уражувати усі комерційні та перспективні сорти, забезпечуючи високий розвиток і значне поширення хвороби.

Виявлено високу поліморфність расового складу збудника за "картопляним" тест-набором, що може свідчити про протікання в популяції інтенсивних формотворних процесів, пов'язаних з відновленням інфекції через ооспори.

Встановлена самофертильність ізолятів збудника та їх здатність формувати ооспори в природних умовах. Це свідчить про наявність у фітопатогена можливості накопичувати інокулюм у грунті.

Виконане пророщування ооспор за допомогою речовини-стимулятора перманганату калію. Відсоток пророслих ооспор був дуже невеликим, що не дає підстави вважати ооспори основним джерелом відновлення інфекції. Однак їх роль у підвищенні мінливості популяції та ранньому відновленні інфекції не відхиляється.

Виявлено ряд перспективних сортів томатів, що мають середню стійкість листя та високу стійкість плодів до збудника хвороби. Вони можуть бути використані як джерела стійкості в селекції на імунітет.

1. У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення досліджень з наукової проблеми, яка полягає у вивченні змін структури української популяції P.infestans, що відбулися після потрапляння в Україну А₂т.с.

2. За результатами оцінки стійкості томатів до популяції збудника фітофторозу встановлено, що сорти Шедевр 2, Альєта, Тесті F1, Толстой, Чигиринський F1, Червона гіга, Іринка мають середню стійкість листя до збудника хвороби. Високою стійкістю плодів характеризуються сорти Ласунчик, Вікторія, Іринка. Їх можна рекомендувати як джерела стійкості у селекції на імунітет.

3. Вивчення структури популяції збудника за ознакою вірулентності на томатах показало, що вона включає раси Т₀ та Т₁, з яких домінуюче положення займає раса Т₁. Оскільки ця раса характеризується високою спеціалізацією за рослиною-живителем, насиченість нею популяції свідчить про її здатність уражувати усі комерційні та перспективні сорти томатів.

4. За тест-набором ліній картоплі в популяції P. infestans ідентифіковано 49 рас збудника, які містили від 1 до 8 генів вірулентності. Висока поліморфність расового складу може бути результатом інтенсивних формотворних процесів, які пов'язані з участю ооспор у відновленні інфекції.

5. Встановлено, що за ознакою вірулентності на картоплі збудник зберігає стабільність популяції на обмеженій території. Це вказує на захищеність однаковими генами стійкості вирощуваних на даній території сортів картоплі та на можливу наявність на цій території сталого джерела інфекції.

6. За частотою визначення генів вірулентності популяції збудника з Волинської та Черкаської областей належать до однієї генеральної сукупності. Велика географічна віддаленість вказаних територій дає можливість припустити міграцію популяції збудника на території України.

7. Встановлено, що усі досліджені ізоляти гриба були самофертильними. Вони виявили здатність формувати ооспори у природних умовах, що свідчить про здатність збудника накопичувати інокулюм у грунті.

8. Взаємозв'язок між показниками конідіального та ооспороутворення на картоплі і томатах свідчить про наявність у популяції збудника мікроеволюційних процесів, що відбуваються в напрямку утворення двох спеціалізованих форм - "картопляної" і "томатної".

9. Здатність невеликої кількості ооспор, отриманих з штучно заражених рослинних тканин, проростати під дією речовини-стимулятора перманганату калію дає підстави вважати, що ооспори в умовах України навряд чи можуть бути основним джерелом відтворення інфекції. Проте, не виключена їх роль у ранньому відновленні інфекції та підвищенні мінливості популяції.

Публікації автора:

1. Баджурак О.В. Утворення ооспор збудника Phytophthora infestans (Mont.) de Bary на Поліссі // Захист рослин. - 2003. - №8. – С. 21.

2. Баджурак О.В. Самофертильні ізоляти Phytophthora infestans (Mont.) de Bary в країні // Захист рослин. - 2003. - №11. – С. 17.

3. Баджурак О.В. Расовий склад збудника фітофтори на томатах // Вісник аграрної науки. - 2004. - №2 - С. 25-26.

4. Баджурак О.В. Можливі шляхи селекції томата до Phytophthora infestans (Mont.) de Bary у зв’язку із змінами у популяції збудника // Міжвідомчий тематичний збірник „Овочівництво і баштанництво”. – Харків, 2002. – Т.47. – С. 122-124.

5. Баджурак Е.В. Изучение типов скрещивания Phytophthora infestans на Украине// Первая Всероссийская конференция по иммунитету растений к болезням и вредителям (Санкт-Петербург, 1-7 июля 2002 г.): Тез. докл. – Санкт-Петербург, 2002. – С. 65.

6. Баджурак Е.В. Расовый состав Phytophthora infestans на Украине // Международная научно-практическая конференция «Приемы повышения плодородия почв, эффективности удобрений и средств защиты растений» (г.Горки, май 2003 г.): Тез. докл. – г.Горки, 2003. – С. 50.

7. Баджурак О.В. Типи схрещування та утворення ооспор в популяції Phytophthora infestans (Mont.) de Bary в умовах Полісся України // II международная конференция молодых ученых „Современные проблемы генетики, биотехнологии и селекции растений” (Харьков, 19-23 мая 2003 г.):Тез. докл. – Харьков, 2003. – С. 250.

8. Баджурак Е.В. Типы скрещивания Phytophthora infestans в Украине // Міжвідомчий тематичний збірник „Овочівництво і баштанництво”. – Харків, 2003. – Т.48. – С. 115.