Анотація до роботи:

Осадчук В.Д. Біологічні особливості та продуктивність насінників ЧС гібридів цукрових буряків залежно від умов вирощування в центральній підзоні Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.14 – насінництво. – Інститут цукрових буряків УААН, Київ, 2005.

У дисертації викладено результати досліджень автора по визначенню біологічних особливостей і продуктивності насінників ЧС гібридів залежно від умов вирощування в центральній підзоні Лісостепу України: локальне внесення добрив по етапах органогенезу насінників, застосування нетрадиційних (сидератів, біогумусу) добрив та додаткового запилення. Встановлено, що при вирощуванні насіння ЧС гібридів локальне внесення N₂₀ і N₂₅, відповідно на 6-му і 7-му етапах органогенезу на фоні основного удобрення Р₅₀К₃₅ і 40 т/га гною забезпечує врожайність насіння і його якість на рівні традиційної системи удобрення. Встановлена також можливість застосування нетрадиційних добрив (сидератів, біогумусу), альтернативних традиційним.

Теоретично обґрунтована і розроблена технологія ДЗ насінників ЧС гібридів. Триразове ДЗ підвищує врожайність насіння на 2,0-4,3 ц/га, схожість на 7-13%. У біологічному відношенні найбільш ефективним ДЗ є в період цвітіння 40-50% насінників порівняно з 20-30% і 60-70%.

1. У дисертації наведено нове вирішення наукового завдання підвищення врожайності та якості насіння ЧС гібридів цукрових буряків, яке полягає в оптимізації фону живлення та проведення додаткового запилення насінників. Проблема вирішувалась проведенням польових дослідів, у яких визначено оптимальну (енергозберігаючу) систему живлення насінників, теоретично обґрунтовано і розроблено технологію їх додаткового запилення. Вирощування насіння ЧС гібридів з використанням сукупності результатів досліджень забезпечує його врожайність 17-18 ц/га, схожість 85-93%.

2. Ріст, розвиток та продуктивність насінників цукрових буряків в певній мірі залежить від фону живлення. У всі роки досліджень спостерігалась тенденція до збільшення тривалості фаз їх розвитку (цвітіння, достигання) на 2-4 дні, особливо на органо-мінеральному фоні.

3. Ріст вегетативної маси насінників (стебла, листки) проходив більш інтенсивно на органо-мінеральному фоні: середня висота одного насінника у фазі достигання збільшувалась на 12-22%, а площа листової поверхні насінників - 23-51% порівняно з контролем (без добрив).

4. Локальне внесення азотних добрив із розрахунку N_20-30 кг/га д.р. в період проходження насінниками VІ і VІІ етапів органогенезу на фоні 40 т/га гною і Р₅₀К₃₅ – сприяє одержанню подібних показників урожайності і якості насіння, як і за рекомендованих норм (30 т/га гною + N₁₄₀Р₁₅₀К₁₄₀). Це значно зменшує дози їх внесення, що здешевлює одиницю продукції.

5. Альтернативними варіантами (за відсутності мінеральних добрив) може бути гній (30-40 т/га), або ж зелені добрива (сидерати): врожайність насіння в цих варіантах на 2,3-3,7 ц/га і його схожість були на 4-7% більшими, ніж на контролі (без добрив).

6. Застосування біогумусу на фоні N₁₄₀Р₁₅₀К₁₄₀ сприяло підвищенню врожайності (на 3,9 ц/га) і якості насіння порівняно з контролем (без добрив), проте ці показники були дещо нижчі ніж у варіантах з рекомендованими нормами внесення.

7. Не менш важливим прийомом формування високопродуктивних насінників цукрових буряків є додаткове запилення. Внаслідок вивчення цього прийому нами запропоновано використання для додаткового запилення простого пристрою, навішеного на передню частину тракторів типу Т-25 чи МТЗ-80. Висока продуктивність запропонованого пристрою дозволяє проводити додаткове запилення багаторазово, що значно підвищує його ефективність.

8. Дослідження показали, що на насінниках, де проводили додаткове запилення тривалість фази цвітіння була на 2-3 дні коротшою, ніж без нього, а кількість плодів, що побуріли, збільшувалась на 3-5% (на 10-й день після початку побуріння) за одноразового і на 9-10% - за трьохразового додаткового запилення. Це прискорює фізіологічне достигання насіння, що дозволяє проводити більш раннє його збирання.

9. Додаткове запилення впливає на такі елементи продуктивності насінників, як: щільність обнасінення, кількість плодів на одному насіннику та ступінь зав’язування плодів, який збільшувався у варіантах з додатковим запиленням до 88-93% (на контролі 78%).

10. Додаткове запилення насінників гібриду УЛВ ЧС 37 сприяло підвищенню врожайності насіння на 2,0-4,3 ц/га, схожості – на 7-13%, покращенню його фракційного складу (збільшення основних посівних фракцій на 2-4%).

11. У біологічному відношенні найбільш ефективним періодом проведення одноразового додаткового запилення є період цвітіння 40-50% насінників порівняно з 20-30% і 60-70%.

12. Поєднання біологічного (при цвітінні 40-50% насінників) і часового строків (о 14-16 годині) проведення одноразового додаткового запилення дозволило досягти таких же результатів, як при проведенні його двічі, але в іншому часовому відношенні (о 9-12 годині).

13. Найбільш істотну різницю як по врожайності, так і по якості насіння між контролем і додатковим запиленням отримано, коли його проводили тричі: перше при цвітінні 20-30%, друге – 40-50% і третє – при цвітінні 60-70% насінників.

14. Виробнича перевірка та впровадження рекомендованих прийомів у насінницьких господарствах Вінницької області підтвердила їх високу економічну ефективність. Річний економічний ефект у 2002 році на площі 7 га становив 7,7 тис.грн. (гібрид УЛВЧС 37), у 2003 році на площі 20 га – 92,1 тис.грн. (гібрид Слов’янський ЧС 94).

Публікації автора:

1. Гончаренко І.С., Осадчук В.Д. Результати досліджень з насінництва цукрових буряків за 1994рік // Основні висновки науково-дослідних робіт за 1994рік. Збірник наукових праць. – К.: ІЦБ УААН, 1996. - Вип. 1. – С 57-59.

2. Осадчук В.Д. Продуктивність насінників залежно від різних видів і строків внесення добрив // Наукові основи виробництва цукрових буряків та інших культур бурякової сівозміни в сучасних економічних та екологічних умовах. К.: ІЦБ УААН, 1998. – С. 73-76.

3. Осадчук В.Д. Урожайність і якість насіння цукрових буряків залежно від строків і кратності проведення додаткового запилення. // Наукові основи виробництва цукрових буряків та інших культур бурякової сівозміни в сучасних економічних та екологічних умовах. К.: ІЦБ УААН, 1998. – С. 98-101.

4. Осадчук В.Д. Залежність врожаю і якості насіння від строків і кратності запилювань. // Цукрові буряки. – 1999. - №4. – С. 16-17.

5. Балан В.М., Осадчук В.Д. Вплив агротехнічних факторів на урожайність і якість гібридного насіння цукрових буряків. // Збірник наукових праць. – К.: ІЦБ УААН, 2000. – Вип. 2 – С. 91-98.

6. Гізбуллін Н.Г., Осадчук В.Д., Глеваський В.І., Борисов Д.В. Формування габітусу рослин насінників. // Цукрові буряки – 2001. - №1. – С. 17.

7. Балан В.М., Балагура О.В., Осадчук В.Д. Особливості вирощування гібридного насіння // Цукрові буряки – 2001. - №4. – С. 7-8.

8. Гізбуллін Н.Г., Черната Д.М., Осадчук В.Д., Гізбулліна Л.Н. Підвищення ефективності коефіцієнта розмноження насіння. // Цукрові буряки – 2004. - №4. – С. 12-13.