Анотація до роботи:

Лукічова Л.О. Біотехнологічні прийоми оздоровлення і клонального мікророзмноження вишні (Cerasus vulgaris Mill.) і сливи (Prunus domestica L.) у Криму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.20. – біотехнологія. Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр УААН, Ялта, 2004.

Дисертаційну роботу присвячено розробці біотехнологічних прийомів одержання і клонального мікророзмноження безвірусних районованих і перспективних сортів вишні і сливи. Досліджено віруси, вірусні хвороби вишні і сливи і їх поширення в Криму. Встановлено високий ступінь ураження насаджень. Вивчено морфогенетичні потенції ізольованих тканин і органів чотирьох генотипів Cerasus vulgaris Mill. і чотирьох генотипів Prunus domestica L. у культурі in vitro. Визначено умови хемотерапії in vitro, термотерапії in vitro, що дають змогу забезпечити більш високий рівень надійності і гарантований вихiд безвірусного матеріалу, і на їх основі розроблено біотехнологічні прийоми клонального мікророзмноження безвірусного посадкового матеріалу. Складено схему біотехнологічних прийомів одержання і клонального мікророзмноження безвірусного посадкового матеріалу вишні і сливи, що являє собою єдиний біотехнологічний процес.

1. У промислових і колекційних насадженнях, маточно-живцевому саду вишні і сливи встановлено високий ступінь ураження сортів вірусною інфекцією. Ідентифіковано 7 збудників вірусних захворювань (PNRSV, PDV, ACLSV, PPV, CLRV, RRV, ArMV), серед яких виявлені віруси ACLSV, RRV і ArMV, що раніше в Криму на вишні і сливі не відзначалися.

2. Розроблено біотехнологічні прийоми одержання безвірусного посадкового матеріалу районованих і перспективних сортів вишні і сливи. Показано ефективність термотерапії регенерантів в умовах in vitro і хемотерапії вегетативних бруньок і мікропагонів in vitro, що дають змогу одержувати до 100% безвірусних рослин сортів Ерді Ботермо, Подбєльська, Чорнокорка, Коросска і сливи Стенлей, Персикова, Угорка Ювілейна, Гвардійська Синя.

3. Визначено оптимальний режим термотерапії уражених рослин в умовах in vitro: температура 37±1С, знижуючи в нічний час на 10С, експозиція – 20-40 діб, освітленість – 2,5 клк, фотоперіод – 16 годин. При цьому встановлено, що ефективність оздоровлення залежить від видового складу вірусів, тривалості термотерапії in vitro і генотипу рослини.

4. Показано ефективність застосування хемотерапії (віразол в концентрації 50 мг/л і HEO-DHT в концентраціях 85-100 мг/л) для інгібітування вірусу некротичної кільцевої плямистості (62,5-83,3%) і вірусу карликовості сливи (55,6-91,6%).

5. Розроблено біотехнологічні прийоми клонального мікророзмноження безвірусного посадкового матеріалу районованих і перспективних сортів вишні і сливи. Підібрано і модифіковано склади живильних середовищ (МС-1, МС-2, МС-3) для різних етапів регенерації рослин. Визначено оптимальні концентрації БАП від 1,1-2,2 мкМ до 4,4-6,6 мкМ і 2,46 мкМ ІМК, що підвищують коефіцієнт розмноження 1:18 для вишні і 1:16 для сливи відповідно.

6. Аналіз окремих етапів регенерації рослин показав, що у сортів з більш високим коефіцієнтом розмноження, як правило, вища здатність до укорінення. Такі показники мали генотипи Ерді Ботермо (коефіцієнт розмноження 1:18, укорінення 89,8%) і Стенлей (коефіцієнт розмноження 1:16, укорінення 61,0%).

7. Встановлено, що оптимальним живильним середовищем для укорінення вишні є середовище МС-3, що містить 9,8 мкМ ІМК і 10,0 мкМ НОК, для сливи – живильне середовище МС-3, що містить 19,6 мкМ ІМК. Виявлено достовірну кореляційну залежність між вмістом ауксинів в живильному середовищі, кількістю основного коріння (r=0,87; r=0,67) і кількістю бічного коріння (r=0,93; r=0,78) регенерантів вишні і сливи (відповідно).

8. Розроблено біотехнологічну схему одержання і клонального мікророзмноження безвірусного посадкового матеріалу вишні і сливи, що складається з 6 блоків-методів, об'єднаних у єдиний біотехнологічний процес і ставить науковий інтерес і практичну значимість для створення безвірусних розсадників.

Публікації автора:

1. Митрофанова О.В., Славгородская-Курпиева Л.Е., Митрофанова И.В, Лукичева Л.А. Диагностика вирусных болезней и биотехнологические приемы получения безвирусного посадочного материала косточковых плодовых культур. – Ялта. – 2000. – 46 с.

2. Тесленко А.В., Митрофанова О.В., Лукичева Л.А. Разработка технологий получения безвирусного посадочного материала персика // Тр. Никит. ботан. сада. – 1986. – Т. 99. – С. 85 – 92.

3. Лукичева Л.А Особенности клонального микроразмножения безвирусных сортов вишни и сливы // Тр. Никит. ботан. сада “Биотехнологические исследования садовых и других ценных многолетних культур”. – 1997. – Т. 119. – С. 34-45.

4. Лукичева Л.А., Митрофанова О.В. Оптимизация условий ризогенеза перспективных сортов вишни и сливы // Бюл. Никит. ботан. сада. – 1998. – вып. 80. – С. 153-158.

5. Лукичева Л.А Особенности оздоровления и клонального микроразмножения сортов вишни // Бюл. Никит. ботан. сада – Ялта, 2001. – вып. 83. – С.71-73.

6. Лукичёва Л.А., Митрофанов В.И. Оздоровление вишни и сливы методом термотерапии in vitro // Бюл. Никит. ботан. сада – 2002. – вып. 86. – С.59 -61.

7. Лукичева Л.А., Митрофанова О.В. Клональное микроразмножение перспективных сортов вишни и сливы // Проблемы дендрологии, цветоводства, плодоводства, виноградарства и виноделия. Материалы IV Междунар. конф. 14-16 октября 1996 г., Ялта.– 1996. – Т. 2. – С. 35-38.

8. Лукичева Л.А. Особенности микроразмножения перспективных сортов вишни и сливы // Проблемы дендрологии, садоводства и цветоводства. Тезисы докладов Междунар. конф. мол. ученых 25-27 сент. 1995, Ялта. –1995. – С. 103.

9. Лукичева Л.А. Использование ингибриторов вирусов для оздоровления сливы в условиях in vitro // Тезисы докл. Междунар. конф. “Пути решения проблем и перспективы развития биотехнологии в декоративном садоводстве и плодоводстве”. – Ялта, 1997. – С. 36.

10. Lukicheva L. A. Thermotherapy of cherry and plum in the conditions of in vitro. // Biotechnology approaches for exploitation and preservation of plant resources. – International symposium, 26 – 31 May 2002, Yalta, Ukraine.– Yalta, 2002. – P. 46.