У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – бюджетно-податкове регулювання в умовах трансформаційних змін в економіці України, що виявляється в розробленні теоретичних засад державного регулювання ринкової економіки та практичних заходів застосування бюджетно-податкового регулювання економіки нашої країни. Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки: Державне регулювання ринкової економіки – це комплекс заходів інституційного, правового, економічного та адміністративного характеру, що здійснюються державою з метою стабілізації і розвитку існуючої національної соціально-економічної системи. В якості регулюючого інструменту в вітчизняній економічній літературі частіше всього виділяють податкове регулювання – регулювання економічного та соціального розвитку України шляхом зміни структури та ставок податків, умов сплати податків, надання податкових пільг.
Дослідження бюджетно-податкового регулювання пов’язано з виділенням цієї форми державного регулювання економіки в якості комплексу тісно взаємопов’язаних між собою заходів, які включають в якості пріоритетного інструменту не стільки податкове регулювання, скільки регулювання методів створення і використання фінансових ресурсів для виконання основних завдань державного регулювання економіки. Механізм державного регулювання ринкової економіки – це явище, що має системоутворюючий характер і є комплексом заходів регуляторного характеру, що застосовується державою в різних сферах політичного, економічного та соціального життя країни з метою забезпечення сприятливих умов для її економічного і соціального розвитку.
До основних складових механізму державного регулювання ринкової економіки можна віднести: цілі регуляторної діяльності держави (стратегічні та тактичні); об’єкти та суб’єкти державного впливу (їх пріоритетність визначається тактичними цілями державного регулювання економіки); форми державного регулювання економіки (визначаються змістом об’єктів державного регулювання, а також специфікою методів та інструментів, що застосовуються); методи державного регулювання економіки (в залежності від інструментів, що використовуються, розрізняють економічні, правові та адміністративні). В якості однієї з впливових форм державного регулювання економіки в теорії та практиці виділено бюджетно-податкове регулювання економіки, що є комплексом законодавчо закріплених заходів регуляторного характеру з приводу утворення і використання фінансових ресурсів держави для досягнення основних цілей державного регулювання економіки. В сучасній ринковій економіці бюджетно-податкове регулювання виконує наступні функції:
алокаційна – вплив на розподіл обмежених фінансових ресурсів з метою вирішення стратегічних і тактичних цілей державного регулювання економіки; розподільча – полягає в можливості концентрації необхідних фінансових ресурсів в руках держави і спрямуванні їх на вирішення пріоритетних економічних і соціальних проблем; регуляторна – дозволяє застосовувати бюджетно-податкове регулювання як фактор стимулювання або стримування розвитку економіки країни; соціальна – дозволяє вирішити блок соціальних проблем суспільства шляхом перерозподілу фінансових потоків між окремими категоріями населення та за допомогою системи трансфертних платежів. Найбільш вагомою є регуляторна функція, яка дозволяє шляхом визначення специфічної комбінації інструментів бюджетно-податкового регулювання ринкової економіки (як елементу механізму державного регулювання) та в залежності від моделі соціально-економічного розвитку, впливати на темпи зростання основних макроекономічних показників. 4. Важливим є врахування впливу чинників інституційного середовища: правових, економічних, політичних, соціокультурних, зовнішньоекономічних. Кожна з цих груп чинників впливає на ефективність механізму державного регулювання, а, відповідно, на характер і ефективність бюджетно-податкової форми регулювання економіки. В свою чергу, специфіка комплексу механізму регулювання спроможна впливати на основні з цих чинників. Особливо важливим є вплив на темпи економічного розвитку. 5. Реформування відносин перерозподілу частіше всього розглядалося як один з головних важелів трансформації. Характерним є перехід до ринкових методів формування державних видатків: скорочення видатків держави на розвиток економіки та збільшення видатків соціальної спрямованості, забезпечення соціальних гарантій населенню. Саме частка в ВВП доходів та видатків державного бюджету, структура бюджету, його дефіцитність або профіцитність прямо залежить від вибору тієї або іншої моделі реформ. В країнах з розвинутою ринковою економікою застосування інструментів бюджетно-податкового регулювання розглядається переважно в аспекті задач досягнення економічного зростання та забезпечення повної зайнятості. В умовах перехідного періоду, коли спостерігається уповільнення, а в певних країнах і суттєве зменшення виробництва, застосування цієї форми державного регулювання економіки повинно бути спрямовано на стимулювання виробничої активності в країні. Якщо країни з розвинутою ринковою економікою, усвідомлюючи можливості застосування бюджетно-податкового регулювання широко використовують його контрциклічний потенціал, то в більшості країн з перехідною економікою застосування стимулюючого типу цієї форми державного регулювання економіки в поєднанні з неефективним управлінням з боку держави призвело до руйнування економічного потенціалу. 6. Державні видатки виступають одним з потужних елементів стимулювання економічного зростання. З одного боку, збільшення їх обсягів дозволяє задіяти в процес виробництва невикористанні людські ресурси, з другого – спрямувати фінансові ресурси країни на пріоритетні напрямки економічного розвитку. Але не стільки зростання абсолютного їх значення (30-50% до ВВП) сприяє економічному зростанню, скільки зміна структури цих видатків. Для країн з розвинутою ринковою економікою характерним є зростання частки видатків на науку та розвиток сучасної технології, на інвестиційну та інноваційну діяльність. Досить чітко позначилася тенденція посилення соціальної спрямованості бюджетів всіх країн. Соціальні трансферти держави в більшості країн світу складають 50% та більше від загальної кількості видаткової частини бюджетів. В структурі державних видатків в більшості країн як з розвинутою, так і перехідною економікою присутні певні спільні тенденції, зокрема: зменшення частки видатків на обслуговування державного боргу, частково внаслідок проведення ефективної політики управління боргами, частково внаслідок стабілізації фінансового стану країн; збільшення видатків, що мають соціальну спрямованість. Таким чином, зміна структури видаткової частини бюджетів дозволяє переорієнтувати фінансові ресурси країни з “непродуктивних” видатків на ті, що забезпечують покращення людських ресурсів країни, збільшують обсяг споживання та мають більший мультиплікативний ефект. 7. Важливим є досягнення такого рівня зменшення податкового навантаження, яке б не призвело до зменшення дохідної частини державного бюджету і не вплинуло на можливість держави інвестувати кошти в ті сфери, які і забезпечують розвиток економіки. Важливим є не стільки загальне зменшення податкового навантаження на фінанси суб’єктів економічної діяльності, скільки розробка чітких та стабільних елементів податкової системи України, які б були загальними, прозорими, зрозумілими та рівними для всіх. Головними елементами реформування податкової системи на Україні повинні стати: реформування системи пільг та преференцій; зниження граничних податкових ставок в сфері прямого оподаткування, з обов’язковим пошуком додаткових джерел фінансування видатків держави на розвиток економічної та соціальної сфери; гармонізація податкової системи України, зокрема в галузі непрямого оподаткування з податковими системами країн ЄС та покращення і систематизація правових методів регулювання даної сфери економіки. 8. Зміна основних складових валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого споживання в Україні не відповідає умовам забезпечення сталого економічного зростання. Саме на стимулювання цих умов і повинні бути спрямовані заходи державного регулювання економіки. Необґрунтованим є визначення бюджетно-податкового регулювання економіки в Україні як стимулюючого. На основі офіційних статистичних даних зроблено висновок, що зменшення дефіциту бюджету в Україні досягнуто не стільки за рахунок збільшення доходів бюджету, стільки за рахунок запровадження жорстких бюджетних обмежень. При цьому спостерігається тенденція, що була характерною для більшості країн з перехідною економікою: зменшення частки видатків бюджету країни, що мають продуктивний характер, і заміна їх „непродуктивними” видатками. 9. Аналіз залежності між розміром видатків зведеного бюджету України та темпами середньорічного приросту валового внутрішнього продукту (в%) дає можливість виявити існування зворотного зв’язку між цими показниками. Збільшення темпів середньорічного приросту пов’язано з зменшенням частки державних видатків на 1,03% до ВВП. Цю ситуацію можна пояснити неефективністю структури видаткової частини бюджету України. Тенденція, що є характерною для економіки України, є подібною до тенденції розвитку країн з розвинутою ринковою економікою, що дає можливість зробити висновок про залежність між масштабами державної діяльності та темпами економічного розвитку країн. 10. Аналіз динаміки зміни бази оподаткування за основними видами податків дає можливість зробити висновок про збільшення в останні роки обсягу податкових надходжень по прибутковому податку з громадян та зменшення надходжень по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Отже, інструменти бюджетно-податкового регулювання повинні бути спрямовані на стабілізацію діяльності збиткових підприємств. Отримання прибутку є основним дійовим важелем функціонування підприємств в умовах ринкової економіки. Якщо ж підприємства є збитковими, то яким є сенс їх виробничої діяльності. Крім того, недостатній обсяг прибутків не сприяє зростанню інвестиційної та інноваційної діяльності, а це – основний момент економічного зростання. | 