Анотація до роботи:
Потрашков С.В. Болгарія в балканській політиці провідних держав антигітлерівської коаліції (1941 – 1945 рр.) – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія –Харківський національний університет ім.. В.Н. Каразіна, Харків, 2006. Дисертація є першим комплексним дослідженням стосунків провідних держав антигітлерівської коаліції з Болгарією, а також відносин між самими цими державами в контексті політики щодо Болгарії. У роботі відзначається, що політична лінія кожної з трьох держав щодо Болгарії визначалась місцем, яке вона посідала в зовнішній політиці в передвоєнний час, поточними та перспективними цілями ведення війни, уявою про післявоєнний устрій регіону та світу в цілому; врешті-решт – необхідністю зважати на інтереси власних союзників. Найбільш продуманою та послідовною була політика Великої Британії. Своїм головним суперником у регіоні, окрім Німеччини, Велика Британія вважала СРСР, тому в її планах та діях завжди була наявна антирадянська складова. Сполучені Штати не мали в Болгарії та в цілому на Балканах ані економічних, ані політичних ані якихось інших інтересів. Політичні та військові акції, що вони проводили, свідчили, зазвичай, про солідарність з Великою Британією. Американці активізували діяльність лише на завершальному етапі війни, взявши курс на протидію СРСР. Радянський Союз до кінця 1943 р. не мав чіткої політичної лінії стосовно Болгарії. Подальший курс СРСР був тісно пов’язаний з наступальними операціями на південному фланзі радянсько-німецького фронту. Радянське керівництво мало на меті зміцнення безпеки СРСР, вважаючи балканський регіон як оборонний буфер проти Заходу. Водночас радянській політиці був притаманний диктат ідеологічних міркувань. Обидва ці компоненти свідчили про двоїстий характер зовнішньополітичних цілей СРСР на Балканах та в Болгарії. Для самої Болгарії перебіг подій у 1941 – 1945 рр. підтвердив, що визначальним для країни є зовнішній фактор. Спочатку це була Німеччина, після Сталінграда ініціатива перейшла до США та Англії. В 1944 р. вирішальним зовнішнім фактором став Радянський Союз. Тривалий час політика держав антигітлерівської коаліції стосовно Болгарії була тісно пов’язана з т. зв. “балканським варіантом” У. Черчілля. Успіх його реалізації багато в чому залежав від позиції Болгарії, тому з грудня 1943 до травня 1944 рр. вона посіла одне з провідних місць у стратегічних планах антигітлерівської коаліції. Зусилля вивести Болгарію з війни в цей період стали піком спільної політики трьох держав щодо неї. В подальшому, незважаючи на численні декларації про узгоджену лінію поведінки, кожна з держав надавала перевагу власній позиції. Антигітлерівська коаліція об’єднала країни з різним суспільним та політичним ладом, уявами про майбутнє та світовий устрій. Весь час над її учасниками тяжів тягар колишніх упереджень, взаємної недовіри та образ, що загрожували існуванню коаліції. Але розуміння важливості єдності перед обличчям ворога щоразу перемагало. Зі зменшенням загрози спільного ворога ослабла і єдність коаліції, що стало особливо помітним на заключному етапі війни. Прикладом є відносини трьох країн з Болгарією в 1944 – 1945 рр. та конфлікт навколо неї під час Потсдамської конференції. |