Анотація до роботи:

Красильнікова Л.І. Будівлі салтово-маяцької культури степового Наддінців’я. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 – археологія. – Інститут археології НАН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена комплексному вивченню всієї групи споруд, визначенню типів і видів будівель, розкритих на поселеннях степового Наддінців’я другої половини VIII – на початку Х ст., з урахуванням впливу природно-географічного середовища та за обставин переходу від кочового до осілого господарства. На підставі аналізу будівель визначені напрямки господарської діяльності, ступінь осілості, вплив традицій інших етносів на архітектурно-будівельну справу населення СМК, що перебувало в степовій зоні. На підставі всього комплексу археологічних матеріалів обґрунтовано етнічну неоднорідність населення СМК, доведено, що переважаючим етнічним ядром залишалися праболгари. Простежено будівельно-архітектурну еволюцію від юртоподібних (VIII ст.) до стаціонарних квадратно-прямокутних будівель (ІХ – початок Х ст.) і нарешті формування садиб, що уособлювали індивідуально-господарську форму сімейної власності. Значною мірою вияснені обставини загибелі населення СМК цього регіону на початку Х ст.

В результаті комплексного вивчення споруд на поселеннях другої половини VIII – початку Х ст. у степовому регіоні Наддінців’я встановлено, що тут існували такі типи поселень: стійбища – з кочовим укладом життя їх мешканців; пізніше виникли кочовища – з більш визначеним ступенем осілості, та нарешті селища – стаціонарні населені пункти.

Завдяки розробленій типології розкопаних у степовому Наддінців’ї споруд визначено, що за призначенням це були: житлові, господарсько-побутові, ремісничо-виробничі, сакральні будівлі.

Супутніми житлам були господарські та ремісничо-виробничі споруди: стійла, кухні, зернові амбари, комори, підвали або погреби, криниці, побутові ями.

Комплекс археологічних матеріалів досліджених пам’яток дає можливість стверджувати, що етнічна ситуація в степовому Наддінців’ї за часів СМК характеризується неоднорідністю й репрезентована кількома групами: основне ядро – праболгари, але простежується наявність аланського, слов’янського та середньоазіатського компонентів. Це знайшло підтвердження в будівельно-архітектурних особливостях споруд і устроїв в них (печі-кам’янки, глинобитні, тандири), а також в особливостях керамічного комплексу, в рунічних знаках, пов’язаних з тюркським етносом, і, що особливо важливо, у поховальних обрядах.

Суспільство СМК степового Наддінців’я у період VIII – початку Х ст. мало общинний устрій, але основним елементом общини була сім’я як самостійна економічна одиниця. Невипадково житла супроводжують інші споруди, за допомогою яких задовольнялись потреби однієї нуклеарної сім’ї.

У другій половині VIII ст. виникають кочовища з напівосілим способом життя, неглибокими юртоподібними житлами. До ІХ ст. з розвитком осілості формується новий тип жител – напівземлянка, що зберігає поки що певні риси юрти у вигляді споруд із заокругленими кутами. У ІХ ст. ці споруди удосконалюються і з’являються напівземлянки квадратної в плані форми з опорно-стовповою конструкцією. У середині ІХ та у Х ст., будують прямокутні житла як напівземлянкового, так і майже землянкового типів. Подальше удосконалення будівель не простежується, більше того, досить часто зустрічаються факти кинутих та спалених споруд. Однією з причин їхньої загибелі на початку Х ст., імовірно, є вторгнення тюркських кочовиків з Азії.

Таким чином, степ протягом майже 200 років (2 пол. VIII - початок Х ст.) перебував у спокої, що було забезпечено підпорядкуванням цього регіону Наддінців’я Хозарському каганатові. Сформований тюркський етнокультурний уклад подекуди “порушували” окремі, незначні проникнення населення з Донського лісостепового східнослов'янського регіону й західно-азіатського світу. Але вони вносили лише окремі елементи своєї культури в культуру праболгар, та в їхні поховальні обряди. У цілому ж етнічний склад степового варіанта СМК був праболгарським. Поселення та будівлі на них відповідали господарським та соціальним ознакам сільських степових общин раннього середньовіччя.

Публікації автора:

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Красильникова Л.И. Конструктивные признаки жилых построек и их типология на поселениях Степного Среднедонечья VIII – нач. X вв. // Степи Европы в эпоху средневековья. Труды по археологии. – Т.2: Хазарское время. – Донецк, 2001. – С. 323 – 332.

2. Красильникова Л.И. Жилые постройки на поселениях VIII – нач. X вв. степного Среднедонечья // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 2002. – № 5(49). – С. 90 – 103.

3. Красильникова Л.И. Некоторые аспекты моделирования салтовской семьи VIII – нач. X вв. по жилищам из Степного Подонцовья // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – Луганськ, червень 2002. - № 6 (62). – С. 76 – 85.

4. Красильнікова Л.І. Вогнища і печі в спорудах хозарського часу зі степового Подонців’я // Археологія. – 2003. – № 2. – С. 48 – 60.

5. Красильникова Л.И., Красильников К.И. Раскопки Лысогоровского могильника в 2003г. // Археологічні відкриття в Україні 2002-2003рр. – Київ, 2004. – С. 182 – 183.

6. Красильникова Л.И. Конструктивные признаки и типология жилищ степей Подонцовья в салтовский период // Сучасні проблеми археології: Зб. наук. пр. – Київ: Інститут археології НАН України, 2002. – С. 109 – 111.

Тези та матеріали конференцій:

7. Тельнова Л.И. Печи славянского типа в постройках салтово-маяцкой культуры на Северском Донце // Теория и методика исследования археологических памятников лесостепной зоны. Тезисы докладов науч. конф. – Липецк, 1992. – С. 182 – 183.

8. Красильникова Л.И. Жилища степного варианта салтовской культуры как источник к этническим вопросам // V Сходознавчі читання А. Кримського. Тези довід. Міжнар. наук. конф. Інституту сходознавства НАН України. – Київ, 2001. – С. 92 – 94.

9. Красильникова Л.И., Красильников К.И. К вопросу об этнической ситуации в Степном Подонцовье в VIII – нач. X вв. // Проблемы истории и археологии Украины. Материалы Междунар. науч. конф. – Харьков, 2001. – С. 101 – 102.