У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукової задачі, що полягає в обґрунтуванні використовуваних положень та розробці рекомендацій з удосконалення методики бухгалтерського обліку та контролю грошових коштів і розрахунків державних підприємств. Основні висновки, одержані в результаті дослідження, наступні: 1. Проведені дослідження дали можливість уточнити визначення понять „грошові кошти” та „розрахунки” та обґрунтувати об’єкти бухгалтерського обліку при здійсненні операцій з грошовими коштами та розрахунками. Так, при розрахункових операціях об’єктом обліку є з одного боку – заборгованість, а з іншого – грошові кошти, які виступають інструментом зменшення (збільшення) заборгованості. 2. Аналіз поглядів провідних вчених з досліджуваних проблем дозволив виявити ступінь вивчення питань обліку та контролю грошових коштів і розрахунків, що сприяло з’ясуванню та вирішенню проблем щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій за розрахунками, зокрема векселями, із застосуванням банківських платіжних карток, та підвищення результативності контрольної функції. 3. Дослідження класифікації рахунків для обліку грошових коштів та розрахунків у період з 1925 по 2006 рр., яка відображає історичний аспект обліку розрахункових операцій, поступове впровадження нових форм розрахунків в Україні дозволило запропонувати періодизацію форм розрахунків, яка дає можливість визначити ефективність використання кожної з форм розрахунків і приймати рішення щодо впровадження нової або удосконалення існуючої форми. 4. Встановлено, що використання банківських платіжних карток дає можливість зменшити рутинність роботи облікового персоналу, ефективно контролювати рух грошових коштів на рахунках у банку та полегшити отримання необхідної інформації внутрішніми користувачами. Запропоновано удосконалити облік розрахункових операцій з використанням банківських платіжних карток. З огляду на те, що банківські платіжні картки не є грошовими документами і ведення їх обліку як касових операцій недоречне, доцільно обліковувати їх на позабалансовому рахунку 00 “Банківські платіжні картки” з достатньою аналітичністю. У результаті дослідження порядку відображення векселів на рахунках бухгалтерського обліку з’ясовано, що вексель, будучи одним із найефективніших способів розрахунків, потребує більш детального обліку. З метою розмежування придбаних і одержаних векселів в обліковому процесі, забезпечення методологічної єдності облікового відображення зобов’язань за одержаними та виданими векселями надано рекомендації в частині удосконалення рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані” та рахунку 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість”. 5. З метою підвищення аналітичності показників, полегшення складання та контролю Звіту про рух грошових коштів запропоновано його складати за прямим методом. Для управлінських потреб надано рекомендації щодо формування звіту за непрямим методом і використовувати його як внутрішню форму звітності. Звіт, складений за непрямим методом, дозволяє показати взаємозв’язок між різними видами діяльності підприємства та сприятиме підвищенню рівня інформованості при управлінні фінансовими ресурсами. 6. Виявлено, що особливість сучасного економічного аналізу полягає в його спрямованості на забезпечення раціонального ведення фінансово-господарської діяльності в умовах дефіцитності ресурсів, досягнення високих кінцевих результатів з мінімальними витратами, оптимальної адаптації підприємства до нових ринкових умов. Наявність достовірної аналітичної інформації про грошові потоки підприємства сприяє ефективному управлінню та раціональному оперативному, стратегічному плануванню діяльності. У зв’язку з цим було запропоновано модель проведення аналізу грошових потоків державних підприємств, яка дає можливість деталізувати кожну процедуру аналізу та отримати необхідні дані для ефективного управління грошовими коштами. 7. Під час дослідження теоретичних та правових засад діяльності внутрішньогосподарського контролю державних підприємств та внутрішнього контролю в системі Міністерства аграрної політики України доведено необхідність чіткої регламентації на законодавчому рівні обов’язкового запровадження прямого внутрішнього фінансового контролю. У ділових стосунках між керівником та бухгалтером, за відсутності жорсткого регламенту в частині внутрішнього контролю, утворюється певний “вакуум” щодо прийняття рішення про самоперевірку бухгалтерії. Запровадження обов’язкового внутрішньо-господарського контролю спрямоване на недопущення фактів відхилень, помилок та неефективності у роботі, своєчасного їх виявлення та усунення, що сприятиме підвищенню ефективності діяльності державних підприємств. 8. За результатами аналізу стану внутрішнього фінансового контролю в системі Міністерства аграрної політики України доведено необхідність у запровадженні більш дієвих форм контролю: внутрішній контроль та внутрішній аудит, які спрямовані на здійснення попереднього і поточного контролю та застосування різноманітних ефективних і результативних методів дослідження. Визначено переваги та недоліки проведення контролю операцій з грошовими коштами і розрахунками у формі ревізій і аудиту та зважаючи на це доведено необхідність у переосмислені функцій контрольно-ревізійного підрозділу Міністерства як органу контролю. 9. Дослідження правових, організаційних, методологічних засад проведення контролю операцій з грошовими коштами і розрахунками державних підприємств засвідчили, що більшість заходів, спрямованих на підвищення фінансової дисципліни, не вирішує дану проблему на рівні підприємств і Міністерства аграрної політики України, а лише на загальнодержавному рівні. Доведено, що значний вплив на організацію та здійснення внутрішнього контролю в системі Міністерства мають зовнішні фактори. У зв’язку з цим надані пропозиції з удосконалення правової бази системи державного внутрішнього фінансового контролю та зміни підходів в організації контролю, його форм, методів у Міністерстві аграрної політики, що дозволить отримувати інформацію про достовірність обліку, звітності та рекомендації для прийняття ефективних управлінських рішень як на рівні підприємства, установи, організації, так і на рівні Міністерства, Уряду. | 