У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення обліку і контролю відносин власності у сільськогосподарських підприємствах в нових умовах господарювання. Дослідження питань обліку та контролю відносин власності агроформувань дозволило зробити наступні висновки: 1. Власність як юридично-правова категорія відображає майнові відносини, свідомі, вольові взаємозв’язки юридичних і фізичних осіб з приводу привласнення благ, що закріплюються системою відповідних прав власності та механізмом їх реалізації. Розвиток методології обліку безпосередньо пов’язаний з розвитком відносин власності й зумовлений ним. Проте опосередковано стан обліку та досконалість облікових процедур впливають на реалізацію відносин власності. Для гармонічного розвитку суспільства є необхідним узгодження суперечностей між економічною сутністю відносин власності та юридичною формою їх прояву. Еволюція відносин власності зумовила необхідність стандартизації облікових процедур та аудиторської діяльності з точки зору забезпечення інформаційних запитів власників. Незважаючи на позитивну роль стандартизації облікових процедур і неминучість в умовах глобалізації економіки їх розробки не лише на національному, а й на міжнародному рівні, суттєвим недоліком є те, що концептуальна основа як міжнародних, так і національних стандартів ґрунтується на обмеженому розумінні сутності капіталу як єдиного джерела прибутку. 2. В Україні законодавчо закріплено такі повноваження власників, як право володіння, право користування та право розпорядження. Права на отримання доходу та на захист не відокремлені, проте ці повноваження є об’єктивними наслідками власності та її атрибутами. На забезпечення реалізації цих прав має бути спрямований розвиток системи обліку. В сучасних умовах зростає дезінтеграція прав власника, що зумовлює вимоги до якості облікової інформації та контроль адекватного відображення в бухгалтерському обліку процесів трансформування відносин власності. В основу земельної реформи покладено легітимність приватної власності на землю. На підставі порівняння існуючих концепцій земельного законодавства щодо розщеплення повноважень обґрунтовано необхідність узгодження інтересів суб’єктів господарювання і суспільства. Відповідно до ст. 13 Конституції України вимоги суспільства, як власника землі, мають бути спрямовані на посилення контрольної функції обліку її використання. Потребує вдосконалення методологія обліку та контролю відносин власності з точки зору необхідності забезпечення реалізації таких прав власників, як право на захист та право на отримання доходу, що безпосередньо пов’язано з функціями і завданнями бухгалтерського обліку. 3. Право володіння як облікова категорія в ринковому середовищі ототожнюється з капіталом. Суперечність сучасного етапу розвитку обліку відносин власності в нашій країні пов’язана з тим, що розробка та впровадження національних стандартів фінансового обліку спрямовані на потреби інформаційного забезпечення захисту інтересів власників капіталу, що недостатньо враховує потреби суспільного контролю ринкової економіки. Проблема посилюється обмеженим розумінням капіталу лише як фінансового та фізичного. Сучасна теорія бухгалтерського обліку не повною мірою враховує тенденції еволюції власності. Обґрунтовано необхідність розширення категорії „суб’єкт власності” в сільському господарстві з віднесенням до суб’єктів власності працівника як володаря власної праці та сільської територіальної громади. Для потреб обліку є необхідним застосовувати уніфіковане визначення, яке дає можливість урахування інтересів користувачів інформації про капітал. З цієї точки зору відповідно до юридичного та економічного аспектів власний капітал – це відображення обсягу прав власників, що є джерелом розширеного відтворення та гарантією виконання підприємством своїх зобов’язань. Необхідно розмежувати в обліку та звітності зароблений і реінвестований капітал. 4. Повноваження власників – право на дохід реалізується в процесі формування і розподілу прибутку, що безпосередньо пов’язано з процедурою бухгалтерського обліку та її парадоксами. Суттєвий вплив на формування фінансового результату здійснює прийнята методологія оцінки, а також облікова політика підприємства та її відповідність вимогам стандартів бухгалтерського обліку і потребам управління. На даному етапі розвитку сільського господарства в інтересах власників сільськогосподарських підприємств необхідно розробити рекомендації з формування облікової політики на галузевому рівні. У дисертаційній роботі розглянуто податкові наслідки для сільськогосподарських підприємств та їх власників реінвестування дивідендів. 5. З’ясовано, що існують методичні проблеми як в організації оренди майнових і земельних паїв, так і у відображенні цих процесів в обліку. В дисертації запропоновано застосування рахунку 474 „Забезпечення інших виплат і платежів” при створенні резерву відновлення орендованого майна в частині орендної плати. Обґрунтовано, що перспективним напрямом розвитку відносин власності в сільському господарстві є об’єднання корпоративного та земельного капіталу через передачу в якості внеску до статутного чи пайового капіталу прав користування, у тому числі і таким суб’єктом власності як сільська територіальна громада. Відповідно в роботі розроблено пропозиції з відображення в обліку цих процесів. 6. Ускладнення в обліковій та господарській практиці розподілу фінансових результатів і реалізації права на дохід об’єктивно зумовлено суперечністю чинного законодавства. Декларована відмова від фондового принципу побудови плану рахунків обумовлює необхідність зміни підходів до нормування витрат, пов’язаних з використанням прибутку. В контексті реалізації інтересів власників необхідним є фінансове планування (як поточне, так і перспективне), процедура якого має бути визначена установчими документами та внутрішніми регламентами підприємств. У дисертації розроблено рекомендації з формування дивідендної політики та відображення в обліку процесу розподілу прибутку. 7. На основі дослідження економічної природи таких складових капіталу, як фонд і резерв уточнено їх трактування як облікових об’єктів. Резервний капітал призначений для покриття збитків звітного періоду, це страховий запас підприємства, який надає додаткову гарантію повернення вкладених коштів усім його кредиторам, має цільове спрямування використання – покриття запланованих і непередбачених збитків, виплати за всіма зобов’язаннями підприємства у разі недостатності прибутку до розподілу чи нерозподіленого прибутку. Резерви виконують функцію підтримки або відновлення стабільної величини капіталу. На відміну від фонду, резерв передбачає не нове накопичення коштів понад капітал, що існує, а лише стабілізацію розміру капіталу. У зв’язку із впровадженням П(С)БО 30 „Біологічні активи” пропонується резервувати прибуток, отриманий в результаті оцінки за справедливою вартістю залишку товарної продукції на кінець року. 8. Аналіз сучасного стану реалізації прав власників у сільському господарстві свідчить, що практично нереалізованими є гарантії захисту повноважень власників відносно права на отримання доходу та права розпорядження майновими паями. Відсутність контролю за дотриманням норм чинного законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку в сільському господарстві привела до тотальної невідповідності реальних відносин власності юридично декларованим. Регламентація організації та контроль за дотриманням вимог чинного законодавства стосовно відображення в обліку правових відносин пов’язаних з різними правами, нами розглядаються, як дієвий елемент превентивного механізму захисту прав власності. 9. Доведено, що контрольна функція обліку в системі внутрішнього господарського контролю відноситься до бухгалтерського, але він є не функцією управління та обліку, а прийомом запобігання можливих технічних помилок, фальсифікації та вуалювання. В результаті дослідження механізму реалізації контрольної функції обліку запропоновано модель організації бухгалтерського контролю відносин власності у сільськогосподарських підприємствах. | 