Анотація до роботи:

Шидловський І.В. Чайка (Vanellus vanellus L.) на заході України: біологія, динаміка чисельності, біотопічний розподіл. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.08 – зоологія. – Інститут зоології НАН України, Київ, 2005.

В дисертації подано комплексний аналіз поширення, чисельності, гніздової біології та поведінки чайки на заході України. Розглядається фенологія та динаміка міграцій, особливості біотопічного розподілу, основні репродуктивні показники та їх мінливість. Описана трофічна поведінка і бюджет часу чайок у гніздовий та міграційний періоди. Відмічено розширення меж ареалу виду. Вказано на важливу роль водно-болотяних угідь для збереження популяцій цих птахів.

1. За чисельністю чайки (140 тис. гніздових пар) Україна посідає 9 місце серед країн Європи. Західноукраїнська популяція чайок налічує близько 33–36 тис. пар, з яких понад 13–14 тис. гніздиться у Волинській, 8–9 тис. - Рівненській, 5–6 тис. – Львівській, 3–3,5 тис. – Тернопільській, близько 2 тис. – Хмельницькій, 1 тис. – Івано-Франківській, 400–500 - Чернівецькій та біля 200 пар у Закарпатській областях.

2. На заході України чайка використовує для гніздування 7 типів біотопів: заплавні луки (44,4 % всіх гніздових птахів), берегову лінію озер (18,4 %), сільськогосподарські поля (14,8 %), острови річок (0,7%), торфовища (11,3%), стави та відстійники (6,9%) і пасовища (3,5%). Низька чисельність птахів у останніх трьох біотопах пов’язана із їхньою зміною внаслідок антропогенного впливу.

3. Терміни весняної міграції тісно пов’язані з характером приходу весни. Середні дати прильоту виду у західні області України припадають на 8–18 березня. Найраніше чайки спостерігалися 18 лютого, а найпізніше – 7 квітня. Весняна міграція чайок характеризується східним напрямом прольоту (76,5 % всіх птахів), нечисленними і найчастіше моновидовими зграями (до 30–40 ос.). Найінтенсивніше міграція проходить між 1-ю та 4-ю годинами після сходу сонця, коли пролітають 70–75 % всіх птахів.

4. Для чайки притаманна літня міграція, яка починається на початку червня і до якої залучаються молоді птахи, а також дорослі, що не беруть участь у розмноженні у поточному році. Цій міграції характерний західний напрямок, мала висота прольоту (сердня 12–17 м) і добовий пік з 11 год.30 хв. до 14 год. 30 хв.

5. Початок відльоту чайок з місць гніздування припадає на середину липня, і триває відліт до кінця жовтня. Осінній міграції характерні багаточисельні, полівидові зграї, а також три піки прольоту, які спостерігалися в середині липня – на початку серпня, у середині серпня – на початку вересня, в середині вересня). Останні спостереження чайки зареєстровані на початку та в середині грудня.

6. Чайки із західних областей України зимують лише у Північно-Західній Європі, в Голандії, Бельгії, Північній Німеччині і Великобританії, що підтверджено результатами кільцювання. Лише у м’які та малосніжні зими окремі чайки можуть залишатися в межах досліджуваного регіону.

7. За даними морфологічних, нідологічних та оологічних досліджень у Західній Україні існує два гніздові угруповання: в межах лісової зони (Західноукраїнське та Мале Полісся), та у лісостеповій зоні (Поділля, передгірні райони Карпат і Буковина).

8. Встановлено сезонну і географічну мінливість нідологічних та оологічних показників у чайки. На початку періоду розмноження гнізда у середньому менші ніж у його кінці. Це зумовлено меншою доступністю гніздового матеріалу на початку гніздування. Значення нідологічних та оологічних показників у північній частині західної України менші ніж у південній. Протягом сезону розмноження відмічене поступове незначне зменшення довжини та діаметра яєць чайки, а їх географічна мінливість є такою ж як і нідологічних показників виду.

9. Добова активність чайок у гніздовий та міграційний періоди складається з 9 основних форм: живлення, комфортна поведінка і відпочинок, готовність до дії, наземні локомоції, політ, інтеракції, насиджування, токування, інші дії, пов’язані з реакцією птахів на людину, велику рогату худобу і т. ін. Основу бюджету часу складає процес живлення, а найенергоємнішим є токування та інтеракції, які потребують від 1,3 до 16 одиниць базального метаболізму.

10. Більшість видів господарської діяльності людини (меліорація, інтенсифікації ведення сільського господарства, надмірне випасання худоби, рекреація, ранньовесняне випалювання минулорічних трав, створення сміттєзвалищ тощо) негативно впливають на успішність розмноження чайки. Лише регульоване випасання великої рогатої худоби та природоощадливий обробіток сільськогосподарських угідь є тими методами ведення сільського господарства, які можуть не лише не завдавати шкоди, але й сприяти підтриманню сприятливих умов для успішного гніздування чайки.

11. У з’язку зі скороченням чисельності популяцій чайки як у регіоні досліджень, так і в Європі в цілому доцільно вжити заходів для її охорони шляхом включення територій, де проходять міграційні шляхи та знаходяться їх гніздові біотопи, до екомережі України, заохочувати землекористувачів, на землях яких гніздяться чайки, впроваджувати нові природоощадливі технології господарювання (перехід в окремих районах від вирощування озимих культур до ярових, почергове використання пасовищ, відведення посівних площ під “чорний пар” тощо).

Публікації автора:

1. Шидловський І. В. Особливості міграції чайки (Vanellus vanellus) на заході України // Вестник зоологии, 35(5). – К., 2001. – С. 61-67.

2. Шидловський І. В. Зміни гніздового ареалу чайки Vanellus vanellus L. упродовж ХХ століття // Вісник Львів. ун-ту. Серія біологічна. Вип. 27. – Львів: Вид-во ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – С. 142-150.

3. Горбань І. М., Бокотей А. А., Пограничний В. О., Башта Т. В., Когут І. В., Соколов Н. Ю., Бучко В. В., Дзюбенко Н. В., Шидловський І. В., Лисачук Т. І., Козловський Р. С. Гніздова орнітофауна верхньодністровської низовини та її зміни в другій половині ХХ століття // Наукові записки ДПМ. Т.14. - Львів, 1998. - С. 83-90. (внесок здобувача становить 15%).

4. Горбань И. М., Шидловский И. В. Численность гнездящихся куликов на западе Украины // Гнездящиеся кулики Восточной Европы - 2000. Т.2. - под ред. Томкович П. С., Лебедева Е. А. - М.: Союз охраны птиц России, 1999. - С. 93-105. (внесок здобувача становить 40%).

5. Шидловський І. В., Чорненька О. Б., Сребродольська Є. Б., Когут І. В., Пріяткіна Н. В., Гура П. І., Бучко В. В., Лисачук Т. І. Сучасний стан орнітофауни Чолгинського заказника та прилеглих територій // Заповідна справа в Україні. - 1998. - Т.4., Вип.1. - С. 65-70. (внесок здобувача становить 80%).

6. Шидловський І. В. Літньо-осінні міграції чайки (Vanellus vanellus) на Розточчі // Природа Розточчя. Біогеоценологічні дослідження: підходи, методики, результати. Вип.1. - смт.Івано-Франкове, 1999. - С. 145-147.

7. Шидловский И. В. Об изменчивости ооморфологических показателей чибиса (Vanellus vanellus) на территории Малого и Волынского Полесья // Актуальные проблемы оологии. Мат-лы 2 Междунар. конф. стран СНГ. - Липецк, 1998. - С. 47-48.

8. Шидловський І. В. Біотопічний розподіл гніздової популяції чайки Vanellus vanellus на заході України // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. Вип.1./ Мат-ли 1 наук. конф. молодих учених м.Львова, 24 листоп. 1998 р. - Львів, 2000. - С. 105-107.

9. Шидловський І. В. Орнітологічний заказник "Чолгинський": сучасний стан та перспективи // Проблеми і перспективи розвитку природоохоронних об’єктів на Розточчі / Мат-ли міжнар. наук.-практ. конф., с.Шкло, 6-7 липня 2000р. - Львів: Логос, 2000. - С. 73-75.

10. Шидловський І. В. Біологія гніздування чайки на Волинському Поліссі // Орнітофауна західних областей України та проблеми її охорони / Мат-ли доп. 5 наради орнітологів та аматорів орнітолог. руху Західної України. - Луцьк, 1990. - С. 45-46.

11. Шидловський І. В., Прушинський М. С. Матеріали до вивчення видимої весняної міграції чайки на Волині // Мат-ли 2 конф. СМОУ, 4-7 квітня 1996 р., м.Канів. - Чернівці, 1996. - С. 208-210.

12. Шидловський І. В. Чайка як модельно-проблемний вид взаємовідносин людини з птахами // Мат-ли конф. 7-9 квітня 1995 р., м.Ніжин. - Київ, 1996. - С. 207-209.

13. Gorban I., Shydlovskyi I., Khymyn M., Prushynskyi M., Gorban L. Awifauna ukraiskiej czci grnego odcinka doliny Bugu oraz perspektywy jej ochrony // Korydarz ekologiczny doliny Bugu: Stan – Zagroenia – Ochrona. IUCN Program Europy. – Warszawa, 2002. – S. 196-218 (внесок здобувача становить 30%).