| Здійснене дослідження дає підстави для таких висновків: 1. Після тривалих заборон і переслідувань українськомовна книга наприкінці другого десятиліття ХХ ст. нарешті стала легальною. Це відразу надало поштовх для масового нарощення друку. Та й попит на національну книгу завжди був високим. Тому кількість виданих книг як за назвами, так і за накладом стрімко зросла у декілька разів. У Російській імперії українськомовна книга посідала лише дев’яте місце серед книг мовами інших національних меншин. Тепер її становище змінилося на ліпше. Вона змогла навіть випередити свою одвічну російськомовну суперницю й посісти належне перше місце. На нашу думку, цьому є декілька причин. Перша – це одвічна нестача власної національної друкованої продукції. Народ цікавила власна історія, культура, література. За імперських часів книги такої тематики заборонялися цензурою. У 1917-1919 рр. всі перешкоди для національного друку ліквідовано, тому видавці, бачачи змогу заробити, намагалися запропонувати якнайбільше різної літератури. Друга – далекоглядна політика українських урядів. З початком визвольних змагань до влади прийшли представники української науки, культури, творчої інтелігенції, які розуміли, що без національного слова, пісні, книги не може бути й мови про духовний та економічний розвиток народу. Були надані різні пільги низці видавництв, особливо стосовно друку підручників для школи, ліквідовано мито за ввезені з-за кордону підручники, дитячі книги. Виявлено факти, коли держава асигнувала у видання читанок, букварів чималі кошти. Третя – скасовано всі цензурні заборони щодо будь-якого друку. Четверта – в період частих політичних перемін різні громадські організації та партії намагалися якось прорекламувати себе. Задля цього видавалося чимало агітаційно-інформаційної продукції: листівки, прокламації, брошурки. І хоча були вони, зазвичай, досить неохайні, з помилками, проте національною мовою. 2. Характерна ознака – масовий випуск низькоякісної друкованої продукції. Солідні видавництва, які провідним аспектом своєї діяльності вважали просвітництво, ретельно підбирали матеріал. А ті, хто прагнув заробити якомога більше грошей, часто випускали низькоякісну продукцію. Саме вона заполонила книжковий ринок того часу. Тому з’явилася нагальна потреба у проведенні високопрофесійних аналізів друкованої продукції. 3. Рецензуванням і систематизацією друків на початку ХХ ст. займалися, зазвичай, редакції різних літературознавчих і наукових часописів. Але ці матеріали складали лише невелику частку, основна ж увага приділялася друку нових художніх творів, різних наукових розвідок тощо. Виникла необхідність спеціалізованого бібліографічного часопису. Саме тому з’явився “Книгарь”. Про доцільність такої появи свідчить робота, виконана редакцією, результати якої друкувалися протягом 1917-1920 рр. на шпальтах часопису щономера: – зроблено спроби статистичної класифікації українсько-мовного друку 1917-19 рр. (маємо на увазі публікації С. Паночіні, П. Зайцева, Г. Житецького, В. Міяковського, В. Модзалевського, Г. Тисяченка тощо); – подано огляди преси як української, так і закордонної. Це матеріали М. Зерова, Ю. Меженка, В. Міяковського, А. Ніковського, В. Поточного, І. Прихоженка, П. Смутка, П. Стебницького, П. Филиповича, А. Яриновича; – наведений реєстр українських видавництв і видавничих товариств. У 1918 р. редакція “Книгаря” зафіксувала їх аж 104. Хоча, на думку різних науковців, й це неостаточні дані; – щономера проводився облік нових надходжень книг і часописів, про що занотовувалося в рубриках “Нові надходження до редакції “Книгаря”. Тому є змога простежити тенденції друку тих чи інших різножанрових видань; – надана інформація з питань друку: де, коли, що видано, що готується до друку, де придбати ту чи іншу книгу, передплатити часопис (рубрики “Літературне життя”, “Видавнича хроніка”, “Всячина” тощо); – для виконання цієї роботи було залучено кращих спеціалістів того часу: письменників, науковців, музикантів, релігієзнавців та інших діячів культури. Перелік співробітників указувався щономера на сторінках часопису. 4. За чотири роки існування на шпальтах “Книгаря” вміщено понад 130 різних критичних статей з питань історії та проблематики друку, бібліографії, статистики, бібліотечної справи, історії та теорії літератури, критики, мовознавства тощо, прорецензовано близько 1100 книг різної тематики, що складає майже половину видань цього періоду. 5. Тематична палітра проаналізованих книг нараховує 31 рубрику: історія, історичні оповідання, публіцистика, економіка, агітаційні видання, красне письменство (белетристика), педагогіка і школа, видання для дітей, інформаційні видання, медицина, мистецтво, поезії, театр і п’єси, музика, релігія та церква, критичні розвідки, художні видання, українська преса (часописи), біографії, мовознавство, сільське господарство і ветеринарія, історія літератури, сатира і гумор, календарі, словники, етнографія. 6. Зроблено аналіз видань за різними аспектами: актуальність, якість, повнота і доступність, мова, зовнішній вигляд. Таким чином, відділено вартісну продукцію від друкованого “ширпотребу”. Особлива увага приділялася виданням для дітей та підручникам. Список опублікованих праць за темою дисертації. Статті у наукових фахових виданнях Гринівський Т. Видавнича справа в Україні поч. ХХ ст. / Т. Гринівський // Українське журналістикознавство. – Вип. 3. – 2002. – С. 28-31. Гринівський Т. Діячі української культури на сторінках часопису “Книгарь” / Т. Гринівський // Друкарство. – 2003. – № 4. – С. 92-95. Гринівський Т. Українська преса на сторінках часопису “Книгарь” / Т. Гринівський // Наукові записки Інституту журналістики. – 2004. – Т. 12. – С. 58-68. Статті в інших виданнях Гринівський Т. Микола Зеров як літературознавець та критик на сторінках часопису “Книгарь” / Т. Гринівський // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Літературознавство. – 2004. – Вип. XIV – С. 39-45. Гринівський Т. Теоретичні питання бібліографії на сторінках часопису “Книгарь” / Т. Гринівський // Мандрівець. – 2007. – № 2. – С.65-67. Тези наукових доповідей Гринівський Т. Часопис “Книгарь” і журнальна бібліографія поч. ХХ ст.: порівняльний аналіз / Т. Гринівський // Українська преса початку ХХ століття як націотворчий чинник: Збірник наукових статей. – Полтава, 2006. – С. 28-31. Гринівський Т. Видавнича діяльність української діаспори поч. ХХ ст. у висвітленні часопису “Книгарь” / Т. Гринівський // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки. – Вип.9: Матеріали Другої міжнародної конференції “Українська діаспора: проблеми дослідження”. – Острог, 2007. – С. 374-378. |
