Анотація до роботи:

Лазурко Л.М. Часопис “Квартальник історичний” і розвиток польської історіографії останньої чверті XIX – першої половини XX століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни – Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. – Київ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню проблеми функціонування часопису „Квартальник історичний” у львівський період (1887-1939 рр.) та аналізу його змістового наповнення. У хронологічній послідовності відтворено обставини виникнення, особливості становлення та закономірності функціонування часопису як фахового періодичного органу. Досліджено особливості репрезентації на сторінках часопису політичних, соціально-економічних, правових та культурно-освітніх проблем минулого польських земель від ранньоісторичних часів до початку XX ст. На основі аналізу матеріалів „Квартальника Історичного” з’ясовано міру його впливу на процес модернізації польської історичної науки зазначеного періоду. Охарактеризовано значення опублікованих на сторінках часопису матеріалів у дослідженні історії України. Проаналізовано основні традиції висвітлення на сторінках часопису литуаністики та польсько-німецьких взаємин. З’ясовано внесок часопису у поступ польської історіографії останньої чверті XIX – першої половини XX ст.

1. Створений у 1887 р. як друкований орган регіонального Історичного товариства у Львові часопис „Квартальник Історичний” став першим польським фаховим часописом у галузі історії. Він доволі швидко отримав визнання на всіх польських землях та поза їх межами, став виразником та головним інформаційним рупором національної історіографії, спочатку неформальною, а згодом й офіційною трибуною, що об’єднала довкола себе загал польських істориків.

2. Львів не випадково став осередком започаткування „Квартальника Історичного”, адже саме тут у середині 80-х років XIX ст. працювала найчисельніша група авторитетних польських істориків. Саме для політично поміркованого львівського історіографічного середовища, що віддавало перевагу неупередженій історичній аналітиці, визначальною якістю був, передусім, професіоналізм, і саме тут багато років поспіль працював ініціатор створення Історичного товариства К. Ліске – знаний учений, довкола якого зосередилося численне коло його учнів і послідовників.

3. Створення „Квартальника Історичного” стало логічним результатом поступу польської історичної науки та тих змін, які відбувались у добу позитивізму в історичній культурі польського суспільства. Часопис, як універсальне історичне видання, був покликаний здійснювати критичний огляд усієї польської історіографічної продукції та забезпечувати швидке і якісне оновлення наукової інформації, потреба в якій гостро постала в останній чверті XIX ст. Протягом усього часу базування у Львові „Квартальник Історичний”, залишаючись на позиціях позитивізму, був головним „оцінюючим” органом якості наукової продукції у галузі національної історіографії.

4. Зі зміною статусу Товариства, що відбулась у 1925 р., „Квартальник Історичний”, який увесь час був віддзеркаленням актуального стану національної історичної науки, став офіційним речником польської організації істориків. Це дозволило значно розширити тематику зацікавлень часопису, проте не вплинуло на його структуру та основні завдання, які і далі полягали у провадженні ретельної критико-інформаційної діяльності. Завдяки цьому, „Квартальник Історичний” у міжвоєнний період став дійсно повноважним репрезентантом польської історіографії.

5. У перший період діяльності часопису спостерігалося домінування матеріалів з історії середньовіччя та насиченість регіональною тематикою. Попри активну розробку медієвістичної проблематики, автори часопису зверталися також до проблем ранньомодерної та новочасної епох. Тут найбільшу увагу привертали питання втрати Польщею державної незалежності та боротьби за її відновлення, що викликали гострі дискусії як у середовищі польських науковців, так і полеміку з представниками інших націй. У міжвоєнне двадцятиліття у „Квартальнику Історичному”, як офіційному органі Польського історичного товариства, покликаному бути репрезентантом усієї національної історіографії, намітилась тенденція до гармонізації в опублікуванні матеріалів з історії усіх епох та розробки історичної проблематики загальнонаціональної ваги.

6. На початку XX ст. „Квартальник Історичний” ініціював дискусію довкола проблеми створення синтези польського минулого. Імпульс обговоренню надали фахівці з історії права та економічних відносин. Ця проблематика була присутня на сторінках часопису спочатку в оглядах та полеміках, а у 20-х роках XX ст. зафіксовано появу перших ґрунтовних методологічних досліджень, основним лейтмотивом яких були полеміки про майстерність, коректне послуговування джерелами, метод.

7. Значним є внесок часопису у дослідження міжнаціональної проблематики, як з огляду на географічне розташування Львова, так і домінантні політичні концепції польського суспільства, що надали імпульс розгортанню історіографічних студій по лінії “Схід-Захід”. Львівська історіографія на зламі XIX – XX ст. мала полікультурний характер – в цій царині, окрім польських дослідників старовини, працювали українці, німці, вірмени, євреї, що позначилось і на характері публікацій в „Квартальнику Історичному”. До співпраці в часописі залучались також і фахівці з інших країн. Така виважена редакційна політика часопису стимулювала розгортання на його сторінках не лише полоністичних студій, але й дослідження історичного минулого сусідніх народів.

8. Протягом усього часу функціонування „Квартальника Історичного” у Львові українська проблематика посідала на його сторінках одне з головних місць. Передусім, це проявлялося в особливій увазі до вивчення історії та культури Галицької Русі. Студії та огляди з давньої української історії, міжконфесійні взаємини, соціально-економічні та правові стосунки поляків та українців, історія народних рухів, культури та мистецтва, краєзнавчі студії становили основний спектр порушуваних проблем. Важливим для налагодження польсько-українського історіографічного діалогу було співробітництво з часописом відомих українських вчених: І. Франка, К. Студинського, М. Кордуби, С. Томашівського, М. Андрусяка. Особливістю їх співпраці з Історичним товариством та редакцією часопису „Квартальник Історичний”, пік якої припав на 1887-1897 рр., було те, що базувалась вона на особистісних взаєминах і залежала, значною мірою, від загального фону польсько-українських стосунків. Ця взаємодія відкривала нові горизонти для реалізації як власного наукового потенціалу українських вчених, так і для популяризації української історії і культури серед польської громадськості.

9. Литуаністика на сторінках часопису представлена виключно у розвідках польських учених. Сферою їх зацікавлень був, переважно, ягеллонський період, як міфологізована доба найвищого розквіту об’єднаних під однією короною держав. У цьому контексті особливо актуальними, як у перший, так і в другий період існування часопису, залишались проблеми польсько-литовських міждержавних угод, як визначальних для історії обох країн подій. У міжвоєнне двадцятиліття, особливо у 1920-ті роки, зросла кількість оглядів та з’явились спеціальні дослідження історії західних земель відновленої Польської держави. Пояснювалось це, передусім, потребою заповнення історіографічних лакун стосовно територій, що вийшли з-під влади Пруссії і польськими науковцями у попередній період майже не досліджувались. Іншою, не менш вагомою причиною, була потреба наукового обґрунтування історичної приналежності цих земель до Польщі.

10. „Квартальник Історичний” постає невід’ємною складовою історіографічного процесу Польщі останньої чверті XIX – першої половини XX ст., віддзеркаленням та активним учасником здійснюваних в історіографічній культурі польського суспільства змін.

Публікації автора:

1. Лазурко Л. Українська проблематика на сторінках журналу “Kwartalnik Historyczny” у міжвоєнний період / Лідія Лазурко // Дрогобиц. краєзн. зб. – Дрогобич, 2004. – Вип. VIII. – С. 338–350.

2. Лазурко Л. Галицьке краєзнавство на сторінках часопису “Історичний квартальник” (Львівський період) / Лідія Лазурко // Дрогобиц. краєзн. зб. – Дрогобич, 2005. – Вип. IX. – С. 310–327.

3. Лазурко Л. Історія освіти та шкільництва на сторінках часопису “Історичний квартальник” у міжвоєнне двадцятиліття / Лідія Лазурко // Вісн. Черкас. ун. – Вип. 80. Сер. “Історичні науки”. – Черкаси, 2005. – С. 3–10.

4. Лазурко Л. Дослідження історії Львова на сторінках часопису “Історичний квартальник” (1887–1914 рр.) / Лідія Лазурко // Зб. наук. праць. Сер. “Історія та географія”/ Харк. нац. пед. ун. ім. Г. Сковороди. – Х.: Майдан, 2005. – Вип. 21–22. – С. 194–196.

5. Лазурко Л. Історико–церковні дослідження на сторінках журналу “Kwartalnik Historyczny” (1918–1939 рр.) / Лідія Лазурко // Історія релігій в Україні: Наук. щорічник. – 2005 рік. – Львів: "Логос", 2005. – Кн. ІІ. – С. 120–125.

6. Лазурко Л. Культурно-освітня проблематика на сторінках польського журналу “Kwartalnik Historyczny” (до 1914 р.) / Лідія Лазурко // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідом. зб. наук. праць. – Київ, 2006. – Вип. 8. – С. 158–176.

7. Лазурко Л. Проблеми становлення польської історичної науки міжвоєнного періоду на сторінках “Історичного квартальника” / Лідія Лазурко // Wielokulturowe rodowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. Rzeszw: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2006. – T. IV. – S. 396–409.

8. Лазурко Л. Питання сакрального мистецтва на сторінках часопису “Історичний квартальник” (1887–1939 рр.) / Лідія Лазурко // Історія релігій в Україні: Наук. щорічник. – 2005 рік. – Львів: "Логос", 2006. – Кн. ІІ. – С. 590–597.

9. Лазурко Л. Співпраця українських вчених з польським Історичним товариством у Львові (1886–1939 рр.) / Лідія Лазурко // Wielokulturowe rodowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. – Rzeszw: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2007. – T. V – S. 240–254.