Феномен “Українського Голосу” в контексті розвитку українськомовної преси на теренах Канади полягає у здійсненні ним триєдиної функції: інформування, комунікації та консолідації української спільноти. Відповідно до поставлених завдань зроблено такі висновки: 1. В історіографії української журналістики наявна незначна кількість праць, присвячених дослідженню діаспорної преси. Конкретні видання українськомовної канадської преси, зокрема часопис “Український Голос”, за винятком поодиноких досліджень, об’єктом вивчення донині ще не були. Саме тому в роботі акцентовано увагу на вивченні джерельних матеріалів: підшивок часопису, календарів-альманахів “Українського Голосу”, архівних матеріалів, мемуарної літератури. 2. В історії розвитку діаспорної преси часопису відводять особливе місце з кількох причин: А. Особливість цього видання полягає в тому, що воно стало одним із основоположників такої діаспорної преси, для якої характерні наступні типологічні ознаки: за регіоном обслуговування – загальноканадське, за читацькими призначеннями – для широкого кола читачів (інформація для дітей, жінок, молоді, людей похилого віку), за періодичністю – щотижневик, за спеціалізацією – універсальне видання, за формою фінансування – виходить за кошти читачів та добровільних внесків меценатів. Головними передумовами появи часопису у березні 1910 року були політичні, релігійні, культурні, просвітницькі чинники. Назва “Український Голос” несла в собі заряд єдності, соборності різних за політичними поглядами, релігійними уподобаннями особистостей, які були представниками однієї нації. Б. Ідею консолідації української спільноти в Канаді порушили та сформували своєю діяльністю редактори часопису – В. Кудрик, М. Стечишин, І. Сирник, М. Гикавий. За головну категорію соборності етноменшини вони обирають культуру як явище наддержавне, але національночинне; як психологічно-філософську характеристику “ego”, що виражається теорією трьох “С” – самостійністю, самопошаною та самодіяльністю кожної людини, що здатна мислити, оцінювати, діяти відповідно до власного світосприйняття та умовиводів, а отже, бути особистістю; як історичне знання минулого, що творить основу майбутнього. В. Дослідження наукової літератури та аналіз річників часопису дають підстави виокремити в процесі функціонування “Українського Голосу” три етапи, які розглянуто в контексті історичного розвитку української спільноти в Канаді: – перший, 1910–1922 роки – етап становлення та утвердження часопису. Найвідповідальніший час, упродовж якого створювали типологічну основу та бюджет видання, формували журналістський колектив, коло передплатників; – другий, 1922–1946 роки – етап розвитку та диференціації часопису. Утверджується традиційність рубрикації, структурованість інформації, ідейна цілеспрямованість тощо; – третій, 1947–1981 роки – етап еволюції та збереження видання. Поліпшується матеріальна база, зберігається репутація загальновідомого тижневика, покращується його авторський склад, із часописом співпрацюють люди з вищою освітою, значна кількість професорів. 3. Найважливіше завдання часопису полягало в інтенції єдності української громади в Канаді, реалізувалося воно завдяки проблемно-тематичній палітрі публікацій. Формуванню громадської думки часописом у консолідаційному руслі сприяло кілька чинників: А. “Український Голос” характеризується як авторитетне, універсальне, творене професіоналами та творчими особистостями видання. Б. Інформаційно-тематична наповнюваність шпальт, яка, згідно з поглядами науковців, здійснює безпосередній вплив на зміни у “банку свідомості”, була чітко структурована і цілеспрямована. В. Публіцистикою часопису виокремлено головну категорію єдності українства – культуру: – здійснюється формування політичної культури українців у Канаді, зокрема таких її компонентів, як-от: політичної свідомості, політичної поведінки, політичних інститутів, що забезпечують права і обов’язки громадян, сприяють єдності української громади та репрезентують її на міжнародному рівні; – економічна культура етнічної спільноти формується на усвідомленні життєвої домінанти праці, трактується часописом як система особистісних та інституційних цінностей і норм, складниками якої є трудова, техніко-технологічна, наукова, інформаційна, організаційна культура. Редакція друкованого видання розглядає політичну та економічну культуру як ефективний чинник міжетнічного спілкування, адаптації та інтеграції українців у канадське суспільство; – формування духовної культури як найважливішого акумулятора ідентифікації, консолідації та самобутності української громади у вирі багатокультурності Канади. Саме вона мала сприяти еволюції та самоствердженню особистості, виробляти моральні та естетичні цінності етнічної спільноти, вирізняти українців серед представників інших національностей. Складниками духовності українців, які виконують роль пріоритетних чинників у процесі морально-естетичної єдності, були: рідна мова, освіта, мистецтво, література, релігія тощо. 4. Упродовж свого існування часопис виконує функцію не тільки інформатора та комунікатора, але й організатора громадського життя спільноти. Таку його діяльність простежуємо в наступному: А. Часопис виступив організатором створення релігійних та навчальних установ, функціонування яких базується на принципах толерантності та раціоналізму; церковного закладу, який об’єднує представників різних віросповідань, але однієї нації (прикладом стала УГПЦ). Б. Став одним із засновників релігійної українськомовної преси, зокрема видання “Вісник”, яке упродовж 1924–1954 рр. друкували у видавництві “Українського Голосу”. В. Ініціював створення таких церковно-освітніх та навчально-виховних закладів, як: колегії святого Андрія, бурси імені А. Коцка, інститутів імені П. Могили та М. Грушевського. Г. Сприяв розвитку та функціонуванню громадських об’єднань (жіночих, молодіжних), які створювали мікроклімат єдності спільних інтересів, спонукали до творчого пошуку та самореалізації, виконували дидактичну функцію, виступали чинником соборності української громади. Д. Турбувався про видання українськомовної друкованої продукції, яку було поставлено пізніше на професійну основу; про налагодження поширення видань не тільки в канадських провінціях, а й в різних країнах світу, де проживали українці. 5. Функціонування часопису на канадських теренах здійснило вагомий внесок в історію розвитку загальноукраїнської журналістики та процес інтеграції і консолідації української спільноти. Список опублікованих праць за темою дисертації. Статті у наукових фахових виданнях 1. Дзвінчук О. М. Передумови виникнення та становлення загальноукраїнського часопису на канадських теренах / О. М. Дзвінчук // Наукові записки Інституту журналістики. – Т. 9. – К., 2002. – С. 151–155. 2. Дзвінчук О. М. Календарі “Українського Голосу”: історія створення, структурно-жанрові особливості, тематика / О. М. Дзвінчук // Наукові записки Інституту журналістики. – Т. 13. – К., 2003. – С. 36–41. 3. Дзвінчук О. М. Часопис “Український Голос” – організатор видавничої справи в Канаді / О. М. Дзвінчук // Друкарство. – 2005. – листопад, грудень. – С. 67–72. Статті в інших виданнях 4. Дзвінчук О. М. Література як чинник консолідації української спільноти на шпальтах часопису “Український Голос” / О. М. Дзвінчук // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія. – Чернівці : Рута, 2006 – С. 155–161. Тези наукових доповідей 5. Дзвінчук О. М. Питання життя і творчості Юрія Федьковича на шпальтах українськомовної преси Канади / О. М. Дзвінчук // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія. – Чернівці : Рута, 2005 – С. 156–160. 6. Дзвінчук О. М. Ідея єдності української спільноти Канади в діяльності редакторів часопису “Український Голос” (Вінніпег, Манітоба, 1910–1980 рр.) / О. М. Дзвінчук // Українська преса початку ХХ століття як націотворчий чинник : збірник наукових статей. – Полтава, 2006. – С. 34–39. 7. Дзвінчук О. М. Часопис “Український Голос” – організатор громадського життя українців Канади / О. М. Дзвінчук // Наукові записки Національного університету “Острозька академія” : Історичні науки. – Вип. 9 : матеріали Другої міжнародної наукової конференції “Українська діаспора: проблеми дослідження” / Національний університет “Острозька академія”, Українське історичне товариство, Світова наукова рада при СКУ, Українська американська асоціація університетських професорів. / відпов. ред.: І. Пасічник, Л. Винар, ред. А. Атаманенко. – Острог : РВВ Національного університету “Острозька академія”, 2007. – С. 386–395. | 