Проведене дослідження чинників стабілізації сучасного суспільства, дозволяє констатувати наявність як основних (парадигмальних) стабілізаційних чинників, таких як соціальна політика, громадська думка і громадянське суспільство, так і операціональних (суб'єктивних і об'єктивних оцінок). 1. Поняття «стан суспільства», як соціально-філософська категорія, дозволяє вивчити і визначити його сучасні характеристики. У дослідженні вперше вводиться поняття «стан суспільства» як соціальної системи, під якою розуміється характеристика суспільства у категоріях: розвиток, трансформація, криза, динамічне зростання, стабільність, нестабільність, що відображають якісні і кількісні особливості в певний момент часу в конкретних умовах. Дане поняття є основною характеристикою сучасної соціальної системи, дозволяє за допомогою операціональних показників (суб'єктивних і об'єктивних) визначати конкретний стан суспільства. 2. Аналіз категорії «стабільність» дозволяє виділити її ознаки через опис характеристик системи, таких як рівновага, стаціонарність, мінливість, а також за допомогою виділення окремих випадків стабільності. Соціальна стабільність складається з внутрішньої стабільності соціальних систем (інститутів, спільностей), стабільності їх взаємозв'язків і взаємодій між собою, стабільності всього суспільства, яка припускає стабільність економічну, політичну, культурну й інші. Стабільність визначається як здатність системи зберігати параметри в певних межах, протидіяти обуренням і повертатися в рівноважний стан у разі відхилень. 3. Взаємозв'язок економічних і соціальних відносин сучасного суспільства заснований на принципі соціальної детермінації, коли, услід за марксизмом, визнається пріоритетність економічного чинника над соціальним. Довгий час соціальна сфера розглядалася виключно як сфера споживання фінансових і матеріальних ресурсів, а економічна – як їх виробництво. У сучасних умовах подолати становище, яке склалося, можливо при соціальній спрямованості діяльності держави у сфері політики заробітної платні, правовій захищеності, не порушенні соціальних прав населення, соціальній захищеності і т.д. Соціальна спрямованість реформ, що проводяться, формування соціально орієнтованої ринкової економіки, дозволяють визначити сучасні цілі розвитку держави, які орієнтовані на «соціальну державу». 4. У другому розділі дисертації розглядається стабілізаційна функція соціальної політики, яка повинна полягати в координації інтересів і потреб соціальних груп в економічній, соціальній і політичній сферах, що забезпечує довіру до влади, підтримку процесу реформування суспільства. Проведений порівняльний аналіз моделей соціальної політики дає можливість зробити такі висновки: економічний чинник у соціальній політиці західних держав підпорядкований ідеологічним цінностям і конституційним нормам; від останніх залежить роль держави в соціальному захисті громадян і розмір фінансування соціальної сфери; політика, іменована «соціальним партнерством», забезпечує баланс між державою і громадянським суспільством. Вживання стабілізаційної парадигми дозволило вивчити практики функціонування різних моделей соціальної політики, зокрема в Україні, як чинника, здатного забезпечити збалансовані відносини, що піддаються до регулювання між державою і громадянським суспільством. 5. Особлива увага в роботі надається діагностиці стану суспільства, що дозволяє виявити операціональні чинники стабілізації. Для цього розробляються соціальні показники стабільності, які умовно можна класифікувати на об'єктивні (економічні і соціально-економічні показники), суб'єктивні (соціальні, політичні і економічні оцінки у соціологічних дослідженнях) і інтегровані (узагальнюючі, економічні, статистичні та інш.) показники, на підставі яких є можливим діагностувати суспільство як стабільне. Таким чином, операціональні чинники визначення стабільності суспільства є суб'єктивними і об'єктивними показниками. 6. Інституціоналізація громадської думки можлива за умов існування громадянського суспільства. Громадська думка є проміжною у системі «держава – громадянське суспільство», оскільки складається на підставі етичного відношення населення до проблем сучасності. Таким чином, громадській думці в системі взаємодії «громадянське суспільство – держава – індивід» відведено місце прямого і зворотного зв'язку індивіда з державою і з громадянським суспільством, коли при ухваленні політичних рішень, оцінці ефективності управління і соціальних наслідків реформ враховуються дані соціологічних досліджень. Інститут громадської думки розглядається як один із чинників стабілізації суспільства. Це знаходить своє обґрунтовування в третьому розділі роботи, де на підставі емпіричного матеріалу пропонується новий метод аналізу стану стабільного суспільства. Цей метод заснований на інтегральних оцінках динаміки сукупності соціальних, політичних, економічних настроїв, що формуються в суспільстві. Він базується на узагальненні динаміки уявлень населення про різні сторони суспільно-політичного і економічного життя країни. 7. Основним (вирішальним серед інших - парадигмальних) чинником стабілізації сучасного суспільства є проведення такої соціальної політики держави, яка при необхідності враховувала б операціональні, як об'єктивні (дані офіційної статистики), так і суб'єктивні (оцінки населення стану економічної, політичної, соціальної, екологічної сфер, відображених в громадській думці як довіра до влади, оцінка економічного і матеріального стану, захищеність із боку держави, оцінка екологічної ситуації та інш.), показники стабільності суспільства. 8. Проведений аналіз емпіричного матеріалу і співвідношення його з теоретичною базою дослідження дозволяє зробити висновок про те, що стабілізація сучасного суспільства - це процес проведення соціальної політики відповідно до стану суспільства у всіх галузях життєдіяльності, а також необхідність проведення періодичного моніторингу з метою виявлення соціальних показників, що дозволяють визначати стан суспільства як стабільний. |
