1. Аналіз літератури дозволив визначити, що склад і структура тактико-технічних дій швидко змінюється у змагальній практиці. У першу чергу це по’вязане зі змінами правил змагань. Відомості про дані за Іграми Олімпіад в Атланті, Сіднеї та першостях України у літературі відсутні, хоча вони необхідні для своєчасної корекції методики спеціальної силової підготовки, щодо удосконалення обраних тактико-технічних дій. Це питання у літературі також не висвітлене. Виявлено найбільш значущі характеристики змагальної діяльності борців: кількість тактико-технічних дій, виконаних борцем за хвилину, за сутичку, за змагання; сума балів за сутичку, за змагання; відносний час атакуючих дій; середній бал за одну тактико-технічну дію; кількість попереджень; кількість реальних атак; надійність атаки; ймовірність атаки; надійність захисту; загальний обсяг змагальної техніки; відносна результативність тактико-технічних дій. Встановлено основні напрямки пошуку засобів і методів удосконалення спеціальної силової підготовки. 2. Змагальна діяльність борців на Іграх Олімпіади в Атланті характеризувалася тим, що найбільш результативними засобами ведення поєдинку у стійці були ТТД з підкласу переведень, а в партері – з підкласу переворотів, а саме: перевороти накатом і перевороти скручуванням, зокрема перевороти скручуванням схресним захопленням гомілок. Зі зростанням вагової категорії ефективність боротьби в партері зростає. У цілому ж боротьба в партері ефективніша за боротьбу у стійці в 1,62 раза. 3. Результативна активність фінальних поєдинків у Сіднеї порівняно зі змаганнями в Атланті у стійці практично не змінилася, а в партері істотно (в 1,8 рази) зросла, що пов'язано зі змінами правил змагань. Під час боротьби у стійці значна перевага надавалася тактико-технічним діям з підкласу переведень, а в партері – з підкласу переворотів, переважно переворотів накатом, що складало 58,9% від загальної результативності боротьби в партері для фінальних поєдинків у Сіднеї, 100% для фінальних поєдинків в Атланті і 40,3% для усіх (фінальних і попередніх) поєдинків в Атланті. 4. Аналіз поєдинків юнаків на першостях України показав, що результативність переворотів накатом від загальної результативності боротьби в партері у юнаків складала лише 33,5%, тоді як для всіх поєдинків олімпійців в Атланті – 40,3%, а для фінальних поєдинків у Сіднеї – 58,6%. Результативність переворотів скручуванням схресним захопленням гомілок складала 16,4% для всіх поєдинків олімпійців в Атланті, 20,7% – для фінальних поєдинків у Сіднеї, а в юнаків – лише 8,5%. 5. На основі експертної оцінки виявлено та проведено ранжирування найбільш значущих характеристик прийому “переворот накатом”: час переходу справа на ліво, антропометричні параметри атакованого час досягнення максимального зусилля, сила стиску тіла суперника. Встановлено, що розгиначі стегна, згиначі передпліччя, розгиначі стопи несуть основне навантаження під час проведення цієї ТТД. 6. Експериментально підтверджено, що успішність виконання найбільш ефективних тактико-технічних дій у партері (перевороти накатом і перевороти скручуванням схресним захопленням гомілок) тісно пов’язані із силовими якостями борців. Коефіцієнт кореляції досягає r = 0,5 – 0,8 (Р < 0,05). Для етапного контролю рівня технічної майстерності і спеціальної силової підготовленості борця були виявлені найбільш значущі тести: забігання ногами навколо голови 10 разів на час; лазання по канату на час; динамометрія м'язів-згиначів передпліччя, згиначів кисті, приведення плеча, розгиначів стегна. 7. Скоректовано методику спеціальної силової підготовки борців у річному циклі тренування. Вона передбачала етапний контроль показників підготовленості, використання комплексу спеціальних вправ та контрольно-тренажерного пристрою і мала такі особливості: під час розминки вправа “забігання ногами навколо голови 10 разів” виконувалася з максимальною швидкістю; вправа виконувалася три рази; наприкінці вечірніх тренувань спортсмени ЕГ виконували вправи спеціального комплексу протягом 20-30 хвилин; групи м’язів, які тренувалися, кількість підходів, кількість повторень у підході, величина обтяжування відповідали дню тижня, кваліфікації і вазі спортсмена; два-три рази на тиждень борці ЕГ виконували вправи на КТП: 4-6 підходів, у кожному підході 2-4 повторення (ці вправи виконувались у наприкінці вечірнього тренування у час, відведений для ССП); в експериментальній групі основна увага приділялася вдосконаленню техніки виконуваних ТТД у партері: пошуку індивідуальних особливостей взяття захоплень і проведення технічних дій на ранкових тренуваннях; під час вечірніх тренувань більша увага приділялася боротьбі в партері; за тиждень до виступу на змаганнях всі спортсмени знижували обсяг вправ розробленого комплексу, але спортсмени ЕГ продовжували роботу на КТП; обсяг та інтенсивність спеціальної силової підготовки у КГ і ЕГ не відрізнялися більш ніж на 10%. 8. Результати вивчення динаміки спеціальної силової підготовленості підтвердили ефективність запропонованої методики: значення показників тестування силових якостей у спортсменів ЕГ збільшилися до 23% (Р<0,05), у той час, як у спортсменів КГ ці результати зросли лише до 16% (P<0,05). За допомогою тренажера виявлено, що силові показники і характеристики технічної майстерності в ЕГ істотно зросли. Зокрема, сила стиску манекена на першому етапі тренування збільшилася від 805 ± 13 до 934 ± 12 Н (на 16,1% (P<0,05)), а за річний цикл вона зросла до 1015 ± 14 Н (на 26,2% (P<0,05)). Максимальний обертальний момент змінився від 148 ± 12 до 162 ± 14 Н*м (на 9,5% (P<0,05)) за перший етап тренування) і до 172 ± 16 Н*м (на 16,4% (P<0,05)) за річний етап підготовки). Характерно, що інтенсивність розвитку максимального обертального моменту та інтенсивність розвитку максимальної різниці обертальних моментів, під час переходу справа наліво зросли більшою мірою, ніж обертальний момент, – відповідно на 19,8 (P<0,05) і 22,2% (P<0,05). 9. Скоректовано методику ССП, спрямовану переважно на удосконалення ТТД у партері. Реалізація методики дозволила істотно підвищити рівень спортивної майстерності борців експериментальної групи. Так, на Кубку України 2002 р. Спортсмени з ЕГ посіли одне перше місце і два других, а з контрольної – одне друге; також один спортсмен з експериментальної групи виграв першість Європи 2002 року. Це, певно, пов’язане з тим, що результативність виконання ТТД “переворот накатом” у молоді за оцінкою складу ТТД на Кубку України 2002 року у Броварах зросла від 33,5 до 45,3%; результативність переворотів скручуванням схресним захопленням гомілок підвищилася від 8,5 до 21,3%. |