Анотація до роботи:

Стеценко С.О. Деякі механізми біологічної дії нонілбензолів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.04 – біохімія. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2005.

У дисертаційній роботі розкрито деякі механізми біологічної дії нової групи азо-товмісних детергентів - нонілбензолів (фенольної основи Манніха - ФОМ 9 та її оксиетильованих похідних неонолів ФОМ9-4, ФОМ9-12, ФОМ9-20) в організмі щурів за умов короткочасного та тривалого перорального надходження. Показано, що нонілбензоли є мембранотропними сполуками, що зумовлено впливом на фосфоліпідний склад біомембран, активність ферментних і рецепторних мембранозв’язаних комплексів за участю загальних неспецифічних механізмів інтенсифікації процесів перекисного окиснення ліпідів і білків, процесів, пов’язаних з метаболізмом оксиду азоту, на тлі зниження активності антиоксидантної системи. Провідною ланкою мембранотропного механізму дії є окислювальний стрес, який призводить до вторинних деструктивних й дистрофічних змін біомембран, порушення нейрогуморальних та внутрішньоклітинних процесів. Визначено, що нонілбензоли є помірно токсичними речовинами, з вираженими кумулятивними властивостями, здатними викликати дистрофічні та деструктивні зміни в органах і тканинах, особливо вираженими в головному мозку та печінці.

У результаті проведених експериментів встановлено особливості біологічної дії нової групи азотовмісних детергентів – нонілбензолів, які мають істотне значення для ксенобіохімії в ролі базової теоретичної основи для вирішення наукового завдання: розкриття механізмів біологічної дії нових груп ксенобіотиків з метою обґрунтування та створення наукової бази для розроблення медико-біологічних і профілактичних заходів щодо захисту здоров’я населення та навколишнього середовища від несприятливого впливу хімічних сполук.

1. Механізми біологічної дії групи ксенобіотиків - нонілбензолів: фенольної основи Манніха (ФОМ 9) та її оксиетильованих похідних неонолів ФОМ 9-4, ФОМ 9-12, ФОМ 9-20 - полягають у мембраноушкоджуючій та політропній дії, зу-мовленій впливом на фізико-хімічні властивості біомембран за участю загальних не-специфічних механізмів – посилення генерації вільних радикалів, зокрема активних форм кисню, активації перекисного окиснення ліпідів, окислювальних модифікацій білків, процесів, пов’язаних з метаболізмом оксиду азоту, на тлі зниження антиокси-дантної активності. Визначено, що основною патогенетичною ланкою мембранотро-пного механізму дії нонілбензолів є окислювальний стрес, який призводить до пору-шення стану систем нейрогуморальної регуляції та внутрішньоклітинних процесів.

2. Картина гострого отруєння організму щурів нонілбензолами характери-зується перевагою симптомів порушення центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем. Морфологічна картина внутрішніх органів виявляє дистрофічні та деструктивні зміни у мембранах структурно-функціональних одиниць, особливо вираженими у печінці та головному мозку.

3. Нонілбензоли сприяють активації монооксигеназної системи гепатоцитів як пускового механізму у зміні стану оксидантно-антиоксидантного гомеостазу, про що свідчить збільшення дихальної, ферментативної, деметилазної активності мікро-сом, а також вмісту цитохрому Р-450.

4. Нонілбензоли є істотними чинниками ініціації та інтенсифікації процесів пе-рекисного окиснення ліпідів (підвищують вміст дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду, інтенсивність біохемілюмінесценції), окислювальних модифікацій біл-ків (підвищують вміст карбонільних груп), процесів, пов’язаних з метаболізмом ок-сиду азоту (підвищують активність НАДФН-діафорази, гуанілатциклази, вміст нітритів, метгемоглобіну, цитруліну, цГМФ на тлі зниження аргініну), що супроводжується виснаженням систем антирадикального й антиперекисного захисту (знижують активність каталази, пероксидази, супероксиддисмутази, глутатіонперок-сидази, вміст відновленого глутатіону та сульфгідрильних груп на тлі збільшення активності церулоплазміну) та розвитком окислювального стресу.

5. Для біологічної дії нонілбензолів характерним є зміна фосфоліпідного складу біомембран (підвищення вмісту лізоформ), зміна активності мембранозв’язаних ферментних (аденілатциклази; Na, K-АТФ-ази) і кінетичних властивостей рецептор-них (a₁-, b₁-адрено-, 5-НТ₁-, 5-НТ₂-серотоніно-, Д₂-дофамінових) комплексів.

6. Нонілбензоли стимулюють синтез катехоламінів та індоламінів у печінці та головному мозку, змінюють спорідненість і кількість мембранних моноамінер-гічних рецепторів і рецепторів нейроактивних амінокислот (глутамату, аспартату, гліцину), призводять до активації гуанілатциклази та фосфодіестерази циклічних нуклеотидів, інгібування аденілатциклази, зниження вмісту цАМФ і підвищення цГМФ у головному мозку.