Анотація до роботи:

Немерцалов В.В. Дендрофлора міста Одеси (формування, сучасний стан, перспективи оптимізації). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.05. – ботаніка. – Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України. – Київ, 2008.

В роботі представлені результати дослідження сучасного стану дендрофлори міста Одеси. Вперше визначено таксономічний склад дендрофлори, проведено її систематичний та ботаніко-географічний аналіз, проаналізовано біологічні і екологічні особливості та господарське значення видів деревних рослин, що зустрічаються на території міста. Визначено інтродукційний потенціал найбільших за кількістю видів родів і родин дендрофлори міста Одеси. Запропоновано основний та додатковий асортимент дерев, кущів та ліан, окреслено перспективні напрямки його використання в озелененні грунтово-кліматичних мікрорайонів міста. Створено електронну базу даних по всіх видах дендрофлори міста Одеси. Вивчення процесів формування дендрофлори міста дозволило визначити основні напрямки її структурної оптимізації, збагачення, охорони та використання.

В роботі відображено результати дослідження сучасного стану та видового складу дендрофлори міста Одеси. Проведено узагальнення досвіду багаторічної інтродукції деревних рослин. Встановлено принципи оптимального використання та перспективи збереження і збагачення дендрофлори.

1. Дендрофлора міста Одеси налічує 687 видів (в тому числі 33 види гібридного походження). Види дендрофлори належать до 204 родів 78 родин 44 порядків 5 класів відділів Pinophyta та Magnoliophyta. До відділу Pinophyta відносяться 3 класи, 4 порядки, 7 родин, 25 родів, 98 видів (з них 2 гібридогенні); до відділу Magnoliophyta – 2 класи, 40 порядків, 71 родина, 179 родів, 589 видів (з них 31 гібридогенний).

2. Найбільшою кількістю видів представлені родини Rosaceae (173), Pinaceae (55), Oleaceae (36), Fabaceae (34), Caprifolaceae (32) та Cupressaceae (29). Дві третини видів відносяться до 13 родин; окрім вищевказаних, це: Aceraceae (15), Berberidaceae (18), Fagaceae (14), Hydrangeaceae (21), Rutaceae (10), Salicaceae (19), Viburnaceae (8). По одному виду у 25 родинах.

3. Найбільша частка видів дендрофлори походить з Східноазійської (33,8%), Циркумбореальної (16,5 %) та Атлантично-Північноамериканської (14,9%) областей. У дендрофлорі абсолютно переважають види-культигени, 6,4 % видів – аборигени Північно-Західного Причорномор’я, адвентивні види (агріофіти) складають 3% дендрофлори, а види інвазійно-активних рослин – 1%. Останні походять з Атлантично-Північноамериканської (Amorpha fruticosa L., Acer negundo L., Elaeagnus angustifolia L., Gleditsia triacanthos L., Robinia pseudoacacia L.), Східноазійської (Ailanthus altissima (MilL) Swingle) та Середземноморської (Lycium barbarum L.) областей.

4. Процес формування дендрофлори міста особливо активно відбувався на початку ХІХ ст., у другій половині ХХ ст. та в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. Сплески інтродукційної активності були пов’язані з процесами соціально-економічного відродження і відбудови регіону. В асортименті рослин, що використовувалися, відбиваються загальносвітові тенденції інтродукції рослин.

5. Масово в місті зустрічаються 4 види відділу Pinophyta (Juniperus virginiana L., Platycladus orientalis (L.) Franco, Picea pungens Engelm., Pinus pallasiana D. Don.) та 32 види (з них 2 гібридогенні) Magnoliophyta. Часто зустрічаються 7 видів Pinophyta та 53 види (з них 2 гібридогенні) Magnoliophyta. Найменш поширені 15 видів Pinophyta та 81 вид (з них 6 гібридогенних) Magnoliophyta. Всі інші види представлені поодинокими рослинами в колекційних та приватних насадженнях.

6. Серед вікових груп дерев у міських насадженнях переважають рослини середнього (45-55 років) віку, що виросли або були висаджені між 1965 та 1979 роком. На території міста зростає біля 200 вікових дерев, сорока з них надано статус пам’ятки природи місцевого значення. Для молодих насаджень і самосіву спостерігається високий відсоток загибелі (біля 80%).

7. Просторова структура дендрофлори відповідає історико-архітектурним особливостям забудови міста Одеси та характеризується неоднорідністю якісних і кількісних ознак насаджень. При створенні об’єктів озеленення грунтово-кліматичні фактори в більшості випадків ігнорувалися. Площа зелених насаджень, що припадає на одного мешканця міста, у півтора рази менша за нормативну.

8. Серед життєвих форм, якими представлені види дендрофлори, переважають кущі - 63%, дерева складають 35%, а ліани – 2%. Аналіз біотипів вказує на переважання серед видів дендрофлори фанерофітів (95,2%), зустрічаються хамефіти (4,5%) і гемікриптофіти (0,3%). Серед гігроморф абсолютно переважають мезофіти і ксеромезофіти, а серед геліоморф спостерігається домінування геліофітної фракції, що охоплює 90% видів.

9. Більшість видів дендрофлори (57,4%) повністю і добре акліматизувалися. Найкраще адаптовані до регіональних умов представники видів: Ephedra distachya L., E. procera (Fisch. et Mey) Stapf., Elaeagnus angustifolia L., Hippophae rhamnoides L., Shepherdia argentea (Pursh.) Nutt., Caragana mollis (M. Bieb.) Besser, Chamaecytisus ratisbonensis Schaeff., Cytisus sessilifolius L., Lavandula angustifolia Mill., Ulmus suberosa Moench. Значення акліматизаційних чисел аборигенних видів менші за очікувані.

10. Аналіз інтродукційного потенціалу найбільших родин і родів показав перспективи збільшення кількості видів дендрофлори Одеси у 4 рази. Надалі інтродукція доцільна лише у напрямках збільшення внутрішньовидової різноманітності перспективних видів та залучення аборигенних рослин до системи міського озеленення.

11. Подальша оптимізація дендрофлори міста має бути пов’язана із збільшенням площі озеленених територій, формуванням єдиної зеленої зони міста, збільшенням кількості природно-заповідних об’єктів і широким використанням в насадженнях цінних аборигенних та інтродукованих видів рослин, відповідно до їх еколого-біологічних характеристик, а також особливостей ґрунтово-кліматичного мікрорайонування міста.