Анотація до роботи:

Лісничий Д. В. Дендроніми у поетичних текстах першої половини ХХ століття (семантичний і функціональний аспекти). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ 2007.

Дисертація є першим систематизованим і концептуальним дослідженням дендронімів (назв деревних рослин) як ЛСК. На основі лексикографічних джерел встановлені принципи та критерії виокремлення дендронімів із загального лексичного складу української мови, визначені їхні статус і структура. На матеріалі оригінальної української поезії І половини ХХ ст. проаналізовані парадигматичні зв’язки дендронімів, особливості синонімічних і контекстуальних антонімічних відношень між ними, а також синтагматичні характеристики назв деревних рослин у складі художніх метафор і системі перифрастичних найменувань.

Лексико-семантичний клас “Назви деревних рослин” є виявом системності в лексичному складі української мови та окремим фрагментом на рівні з іншими ЛСК “Загальні позначення рослин”, “Назви частин рослин”, “Назви грибів (міконіми)” і “Назви трав’янистих рослин” у моделі смислових відношень у межах ЛСП “Назви рослин (фітоніми)”. Він поліцентричний (слабко центрований), ґрунтується на сукупності різних мовних засобів і не утворює єдиної гомогенної структури та характеризується великою кількістю слабо пов’язаних між собою різнорідних компонентів і слабко вираженою межею між центральною та периферійною зонами.
У лексичному значенні будь-якого дендроніма роль архісеми виконує сема ‘життєва форма рослини’, а граматична сема ‘предметність’ конкретизується лексико-граматичними семами ‘неістота’, ‘загальна назва’ та ‘конкретність’. Назви дерев, деревець, кущів, кущиків, напівкущиків, чагарників, напівчагарників, деревних ліан і деревних сукулентів належать до 29 ЛСГ.

Словникове тлумачення містить не довільний набір об’єктивної інформації про деревну рослину, а лише відфільтровані лінгвістичною компетенцією семантичні компоненти, необхідні й достатні для розуміння позначеної лексемою реалії.

Слова, що вступають в українській мові в омонімічні відношення з назвами деревних рослин, належать до повних і часткових лексичних омонімів, а також до омоформ, омографів та омофонів і з погляду семантики стосуються назв світу природи й людини, матеріальних продуктів її праці й абстрактних понять. Члени омонімічних пар і груп, як правило, не виступають у поезіях засобами створення гри слів, каламбурів, бо не існують у спільних контекстах з дендронімами й належать до різних сфер вживання.

У лексикографічних працях ІІ половини ХХ ст. і поетичних творах І половини ХХ ст. відсутні приклади стилістичних і семантико-стилістичних синонімів до дендронімів. Семантичні синоніми є поодинокими у СУМ і ССУМ, вони стосуються назв насіннячкових і ягідних культур, плодів кісточкових і ягідних культур, дикорослих листяних та хвойних деревних рослин. Додатковими семантичними відтінками значення семантичні синоніми до назв деревних рослин вказують на такі особливості деревних рослин: 1) місце розташування, ареал поширення; 2) дводомність; 3) особливості розташування гілля; 4) особливості листя; 5) велику кількість продуктів життєдіяльності; 6) вік; 7) придатність для господарських робіт деревини; 8) незначну кількість плодів та їх невелику харчову цінність для людини; 9) особливості приготування плодів для харчування людини. Серед ідеографічних синонімів до назв деревних рослин наявні випадки поєднання декількох прикметних ознак в одній синонімічній назві: 1) синоніми, які вказують на висоту стовбура рослини та її місцезнаходження, ареал поширення; 2) синоніми, які вказують на вік і товщину стовбура рослини.

Більшість синонімічних назв до дендронімів в українській мові належить до абсолютних синонімів. За характером зв’язку між словами переважають синонімічні пари дендронімів, а також синонімічні гнізда.
У системі виразних засобів поетичної мови абсолютні синоніми до дендронімів виступають важливим складником арсеналу стилістичних засобів мови, вживаються для урізноманітнення контексту, запобігають тавтології, а також забезпечують ритмомелодійну гнучкість віршованого вислову.

Назви деревних рослин належать до іменників з конкретним значенням, тому вони не утворюють пар загальномовних антонімів, а можуть лише входити до складу контекстуальних антонімічних конструкцій. Ті контекстуальні антоніми, які часто використовуються в поетичних творах, а також у ФО, прислів’ях та афоризмах, перестають бути індивідуально-авторськими й стають прагматичними, набуваючи символічних значень. Залежно від кратної чи некратної кількості членів у поетичних контекстах наявні антонімічні ряди симетричної
(з кратною кількістю членів ряду контекстуальних антонімів) і несиметричної (з некратною кількістю членів ряду контекстуальних антонімів) будови. Назви деревних рослин, які виступають членами контекстуальних антонімічних конструкцій у поетичних творах І половини ХХ ст., належать до 12 ЛСГ. Крім сполучників сурядності і підрядності та інтонації, контекстуальні антонімічні протиставлення оформлюються за допомогою словотвірних, лексичних, морфологічних і синтаксичних засобів.

У поетичних творах І половини ХХ ст. наявні такі різновиди метафор: 1) стилістично нейтральні термінологічні (історично переносні) метафори, що виступають ботанічними термінами до типів суцвіття та форми листя деревних рослин; 2) традиційні (узуальні, загальновживані, усталені) метафори; 3) метафори-символи, що базуються на античній (давньогрецькій, давньоримській) і християнській традиціях, міфології Близького Сходу, індоєвропейських та українських міфологічних уявленнях; 4) індивідуально-авторські метафори, що характеризуються яскравою образністю, та 5) оновлені метафори. Оновлення метафор у поезіях відбувається через: а) прикметникові (якісні, відносно-якісні та присвійні) поширювачі; б) входження метафоризованих компонентів іменникових метафор до складу дієслівних метафоричних конструкцій, ФО і порівняльних структур; в) порушення категорії ймовірності появи наступного компонента словосполучення; г) утворення метафоричних бінарм шляхом телескопії.

В основі семантичної характеристики дієслівних метафоричних словосполучень з дендронімним компонентом лежить переносне вживання дієслів на позначення дій, процесів і станів, що стосуються назв осіб, представників флори та фауни (комах, риб, плазунів, птахів і ссавців), природних утворень (вогню, продуктів горіння, рідини, води, дорогоцінних металів і скам’янілостей), матеріальних продуктів діяльності людини.

Більшість дієслівних метафор – узуальні, в основі яких лежить дохристиянський аієрархічний світогляд народу, що полягає у невідрізненні “вищого” (людського) й “нижчого” (тваринного та рослинного). Оновлення метафор у поезіях І половини ХХ ст. відбувається через: а) прислівникові (якісні, відносно-якісні та присвійні) поширювачі; б) входження метафоризованих компонентів дієслівних метафор до складу ФО, а також поширення ними іменникових метафоричних конструкцій; в) індивідуально-авторські новотвори; г) порушення категорії ймовірності появи наступного компонента словосполучення, пряме значення дієслівного компонента якого стосується людини, птахів або ссавців; д) залучення семантичних синонімів до складу синонімічних рядів;
е) нанизування семантичних і контекстуальних синонімів в одному поетичному контексті; ж) залучення лексем з народнорозмовного мовлення.

Функціонування дендронімів у системі перифрастичних найменувань – поширене явище в поезіях
І половини ХХ ст. Поява перифрастичних найменувань зумовлена інтро- та екстралінгвістичними факторами: а) з необхідності уникнути тавтології, повторів тих самих слів і зворотів; б) у зв’язку з певними евфемістичними ситуаціями; в) у зв’язку з бажанням мовця дати предмету, явищу чи дії певну емоційну оцінку внаслідок індивідуального сприйняття світу.

Перифрази з денотатами-дендронімами та дендронімними компонентами вживаються у поетичних творах з різною частотністю. Висока частотність вживання властива перифразам з дендронімами-денотатами М. Ореста (37 контекстів і 13 денотатів), Б.-І. Антонича (26/10), Л. Забашти (14/9), М. Рильського (13/10), А. Малишка (12/6) і В. Барки (11/6). Велика кількість перифразів з дендронімними компонентами наявна у В. Сосюри (17 контекстів і
10 денотатів), В. Пачовського (15/7) і Б.-І. Антонича (11/8).

За структурою перифрастичні конструкції з дендронімними денотатами співвідносяться з лексемами, словосполученнями (від двох до шести компонентів) і частинами складнопідрядних речень нерозчленованої структури. Найуживанішими є бінарні конструкції “Adj₁ + N₁” та “N₁ + N₂”, а також трикомпонентні моделі “Adj₁ + N₁ + N₂” (з варіантами) та “Adj₂ + N₂ + N₁” (з варіантами).

Найчастотнішими у поетів є вживання денотатів-дендронімів дуб (36 перифразів у 10 поетів), береза (16/7), тополя (13/6) і троянда (рожа) (12/8), а також дендронімних компонентів троянда (рожа, ружа) (28 перифразів у 12 поетів), вишня (9/6) і калина (6/4). Індивідуально-авторські, контекстуальні та загальномовні (традиційні) перифрастичні найменування, як правило, дають денотатам-дендронімам лише позитивні конотативні характеристики.

Найпоширенішими є перифрастичні найменування, побудовані на національно-культурних асоціаціях, пов’язаних зі світовою та українською культурою, міфологією, фольклором, історією. Особливості творення перифразів, що містять перенесення на основі асоціативних зв’язків загальнокультурного плану, безпосередньо пов’язані з належністю поетів до певного літературного напряму, течії чи літературного об’єднання.

Вживання того чи іншого дендроніма у поетичних текстах залежить від: 1) особистості поета (інтроверт / екстраверт); 2) природної зони, де мешкав, відпочивав або перебував в еміграції поет;
3) течії, напрямку, які представляв поет; 4) індивідуальної манери поета та художніх засобів, якими він користувався при написанні творів. У поетичних текстах І половини ХХ ст. дендроніми виконують такі функції: 1) номінативну; 2) естетичну (як елементи пейзажу в описі місцевості); 3) номенклатурно-класифікуючу; 4) прототипічну; 5) стереотипічну; 6) функцію презентації етноцінностей; 7) емоційно-експресивну; 8) символічну; 10) гендерну (асоціація рослин з жіночим та чоловічим началом); 1
1) асоціативно-характеризуючу.

В ідіостилі кожного з поетів зазначеного періоду дендроніми виступають компонентами різних стилістичних фігур, вживаються з різною метою. Наприклад, М. Зеров, П. Карманський, М. Рильський (у його поетичних творах наявна 91 родова назва та сортова назва деревних рослин), В. Свідзинський, поповнили словниковий склад поетичної мови ботанічною термінологією (араукарія, імбуя, катальпа, пінія, секвоя) та лексикою садівництва (папіровка, ренет). У поезіях назви деревних рослин використовуються для створення стилізації під високий стиль (у філософській ліриці Є. Маланюка, М. Ореста, М. Рильського), фольклор
(у Н. Лівицької-Холодної, А. Малишка, О. Олеся, В. Сосюри), виступають одним із засобів колориту мовлення поетів певної місцевості (наприклад, афини у В. Кобилянського, хвоя у В. Сосюри), вживаються для відтворення місцевого колориту (у К. Гординського, В. Кобилянського, В. Пачовського). Евфемістичні перифрази з дендронімними компонентами поширені в еротичних поезіях В. Барки, О. Влизька, С. Гординського,
В. Пачовського, В. Свідзинського. Колоративи з фітонімними основами найактивніше використовуються
В. Сосюрою (88 вживань; 18 колоративів з 5 ЛСГ), В. Баркою (35 вживань; 22 колоративи з 5 ЛСГ) та
А. Малишком (33 вживання; 8 колоративів з 3 ЛСГ; наприклад, вишневий).

Публікації автора:

1. Лісничий Д. В. Атрибутивна сполучуваність дендронімів у поетичних творах М. Рильського // Система і структура східнослов’янських мов: Міжкаф. зб. наукових праць / Відп. редактор Н. В. Артикуца. – К.: НПУ імені
М. П. Драгоманова, 1999. – С. 37-47.

2. Лісничий Д. В. Дендроніми як елементи порівняльних структур у поетичних творах М. Рильського // Проблеми граматики і лексикології української мови. Збірник наукових праць. НПУ імені М. П. Драгоманова / Відп. редактор М. Я. Плющ. – К.: НПУ, 2001. – С. 224-234.

3. Лісничий Д. В. Словотвірна структура віддендронімічних утворень у поетичних творах М. Рильського // “Наукові записки” Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Збірник наукових праць. Серія: Філологія / Відп. ред. Н. Л. Іваницька. – Вінниця: ВДПУ, 2001. – Випуск 3. – С. 114-119.

4. Лісничий Д. В. Лексико-семантичні характеристики дендроніма дуб в українській поезії першої половини
ХХ століття // Система і структура східнослов’янських мов: До 200-річчя з дня народження
В. І. Даля: Зб. наук. праць / Відп. редактор В. І. Гончаров. – К.: Т-во “Знання” України, 2001. – С. 161-176.

5. Лісничий Д. В. Флористична компонента у поетичних творах Лесі Українки ХХ століття (спроба мікротипології) // Мова і культура. Серія “Філологія”: Науковий щорічний журнал / Головний редактор
Д. С. Бураго. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. – Вип. 4. – Т. IV. Мова і художня творчість. – Ч. 1. – С. 168-177.

6. Лісничий Д. В. Іменникові метафоричні словосполучення з фітонімічним компонентом у поетичній мові українських “неокласиків” // Мова і культура. Серія “Філологія”: Науковий щорічний журнал / Головний редактор
Д. С. Бураго. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. – Вип. 5. – Т. VI. Мова і художня творчість. – С. 210-220.

7. Лісничий Д. В. Прикметникові метафоричні словосполучення з фітонімічним компонентом у поетичній мові українських “неокласиків” // Проблеми граматики і лексикології української мови. Збірник наукових праць. НПУ імені М. П. Драгоманова / Відп. редактор А. П. Грищенко. – К.: НПУ, 2002. – С. 175-184.

8. Лісничий Д. В. Трав’янисті рослини як денотати перифрастичних найменувань: семантико-функціональний аспект // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені
М. П. Драгоманова. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2003. – Том XXXVIII. – С. 228-234.

9. Лісничий Д. В. Родові варіанти дендронімів і віддендронімічних дериватів у сучасній українській літературній мові // Система і структура східнослов’янських мов: До 60-річчя наукової і педагогічної діяльності професора М. Я. Брицина: Зб. наук. праць / Відп. редактор В. І. Гончаров. – К.: Знання України, 2004. –
С. 114-121.

10. Лісничий Д. В. Дендронімічні денотати у системі перифрастичних найменувань: семантико-функціональний аспект (на матеріалі поетичних творів першої половини ХХ століття) // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – Вип. 8. – С. 61-77.

11. Лісничий Д. В. До питання про словотвірні варіанти дендронімів і віддендронімічних дериватів у сучасній українській літературній мові // Проблеми граматики і лексикології української мови. Збірник наукових праць. НПУ імені М. П. Драгоманова / Відп. редактор А. П. Грищенко. – К.: НПУ, 2004. – С. 80-90.

12. Лісничий Д. В. Фітонімічні компоненти у складі перифрастичних найменувань: семантичний і функціональний аспекти (на матеріалі української поезії першої половини ХХ століття) // Русский язык и литература: Проблемы изучения и преподавания в Украине: Сб. науч. тр. – К.: КНУ имени Тараса Шевченко, 2005. – С. 288-297.

13. Лісничий Д. В. Мовна метафора як джерело формування похідних значень назв деревних рослин та їх частин в українській мові // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Збірник наукових праць / Відп. редактор А. П. Грищенко. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. – Випуск 1. – С. 139-155.

14. Лісничий Д. В. Омонімічні відношення дендронімів з іншими словами лексико-семантичної та лексико-граматичної систем української мови // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць / Відп. редактор В. І. Гончаров. – К.: Знання України, 2006. – С. 110-123.

15. Лісничий Д.В. Словникове тлумачення абсолютних синонімів до дендронімів та особливості їх функціонування у поетичних творах І половини ХХ ст. // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені
М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Збірник наукових праць / Відп. редактор А. П. Грищенко. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. – Випуск 2. – С. 245-264.

16. Лісничий Д. В. Контекстуальні антонімічні відношення дендронімів у поетичних творах І половини ХХ ст. // Система і структура східнослов’янських мов: Пам’яті академіка Л. А. Булаховського: Зб. наук. праць / Відп. редактор В. І. Гончаров. – К.: Знання України, 2006. – С. 159-172.

17. Лісничий Д. В. Семантична структура лексичного значення дендронімів і моделі їх дефініцій (на матеріалі “Словника української мови” в 11-ти томах) // Лексикографічний бюлетень: Збірник наукових праць / Відп. ред. д. філол. н., проф.
В. Німчук. – К., 2006. – Вип. 14. – С. 69-78.