Анотація до роботи:

Зубанова Т.Є. Дермотензія у відновній хірургії опіків у дітей. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 - хірургія. Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, 2002.

Дисертація присвячена питанню лікування післяопікових деформацій у дітей, зокрема методом дермотензії. Наведені результати обстеження і лікування 308 хворих. Проведено порівняльний аналіз клінічної ефективності дермотензії і традиційних методів дермопластики. Морфологічними дослідженнями вивчено у дітей будову дермотензійного клаптя під час проведення розтягнення та з’ясовано морфологічний стан шкіри, пересадженої класичними методами дермопластики та дермотензією. Обгрунтовані переваги застосування методу дермотензії при реабілітації обпечених дітей.

Методом комп’ютерної томографії вивчено вплив імплантованих експандерів на оточуючі м’які і кісткову тканини, а також адекватність проведення тканинного розтягнення. Рентгенологічними дослідженнями вивчено вплив ендоекспандерів на структуру кісток.

Встановлено, що імплантовані пристрої для розтягнення не спричиняють розвиток патологічних процесів в оточуючих м’яких і кістковій тканинах.

Застосування дермотензії дозволило отримати добрі функціональні результати у 92,5 % хворих, кількість ускладнень склала 5,6 %.

Розроблена програма хірургічного лікування дітей із рубцевими наслідками опіків методом дермотензії.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі – поліпшення функціональних і косметичних результатів лікування післяопікових контрактур і деформацій у дітей шляхом застосування методу дермотензії. Розроблена технологія тканинного розтягнення, розкриті механізми отримання додаткових площ ауопластичного матеріалу. Отримані результати сприяють покращенню лікування хворих в комбустіології.

1. Показано, що імплантаційна дермотензія може успішно застосовуватись для усунення рубцевих наслідків опіків у дітей різних форм, локалізацій і ступенів важкості і має цілу низку переваг над методами традиційної дермопластики. Тканинне розтягнення є методом вибору лікування у дітей облисінь та деформацій, спричинених поширеними післяопіковими рубцевими ураженнями шкіри.

2. Залежно від поставленої клінічної задачі, розмірів імплантованого експандера і донорських ресурсів шкіри дермотензія дозволяє отримати у дітей від 20 до 320 см² аутопластичного матеріалу, ідентичного за структурою втраченій шкірі, без утворення вторинного дефекту. Дермотензійний клапоть формується у співвідношенні 1:2,5-1:4,0 і переміщується на дефект методом ковзанням чи обертанням (ротація, транспозиція).

3. Тканинне розтягнення може здійснюватись у дітей віком 1,5-2 роки і старших із використанням латексних чи силіконових експандерів. Частота (5,59 %) і характер ускладнень дермотензії, які спостерігаються у дітей, найчастіше пов’язані із технічними помилками: високий темп розтягнення, недостатнє дренування кишені-тунеля, мала відстань від межі шва-рубця, недостатнє розправлення експандера.

4. Розроблена технологія тканинного розтягнення у дітей з післяопіковими контрактурами і деформаціями, до якої належать методи імплантації експандерів із різних матеріалів, темп тканинного розтягнення, розкрій дермотензійних клаптів та одночасне усунення функціональних і косметичних порушень, дозволяє отримати у 92,5 % випадків високі результати, які не змінюються у процесі росту дитини.

5. У процесі розтягнення дермотензійного клаптя, одночасно із збереженням правильної пошарової будови шкіри, росткового шару епідермісу, сосочкового і сітчастого шарів дерми та похідних шкіри відмічається розвиток сполучнотканинної капсули і збільшення щільності судин. Дермотензійний клапоть, який прижився, набуває нормальної структури шкіри.

6. При застосуванні традиційних методів дермопластик у дітей із післяопіковими контрактурами та деформаціями первинно можна отримати добрі функціональні результати у 51,6 %-81,5 % випадків. У віддаленому післяопераційному періоді спостерігається їх погіршення: на 1,86-4,29 % при пластиках повношаровими клаптями і на 19,35 % при вільній пересадці шкіри. Погіршення результатів пластики пояснюється відставанням у рості швів-рубців, рубцевим характером тканин, використаних із пластичною метою, незначним збільшенням площ вільних трансплантатів, які прижилися, їх ретракцією чи рубцевим переродженням.

7. Морфологічно встановлено, що серед традиційних дермопластик лише стеблинна пластика відновлює повноцінний шкірний покрив у обпечених дітей. Проте стеблини зберігають ліпотропність у віддаленому післяопераційному періоді.

8. Створена програма хірургічної реабілітації дітей із рубцевими наслідками опіків методом дермотензії спрямована на усунення функціональних і косметичних вад у цієї групи обпечених із врахуванням локалізації, форми, поширення та важкості рубцевого ураження.

Публікації автора:

1. Повстяной Н.Е., Франка М.Р., Савчин В.С., Анциферова Т.Е., Галич С.П., Дрюк Н.Ф. Реваскуляризация при утрате кожи с обнажением костей свода черепа // Клінічна хірургія. – 1997. – № 7. - С. 10-12.

2. Зубанова Т.Є. Кожная пластика при устранении послеожоговых деформаций у детей // Літопис травматології та ортопедії. – 1999. – № 1. – С.75-77.

3. Повстяний М.Ю., Зубанова Т.Є. Оперативне лікування післятравматичних алопецій у дітей // Шпитальна хірургія. – 1999. – № 4. – С. 64-66.

4. Зубанова Т.Е. Пластика местными тканями при хирургической реабилитации детей с послеожоговыми контрактурами й деформациями //Збірник наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. – Київ, 2001. – Випуск 10. – Книга 4. – С. 72-76.

5. Повстяной Н.Е., Коваленко Н.О., Франка М.Р., Анциферова Т.Е., Кирик О.В. Хирургическая тактика при утрате мягких тканей свода черепа // Материалы VШ научн. конф. по проблеме „Ожоги”. – Санкт-Петербург, 1995. – С.135-137.

6. Повстяной Н.Е., Анциферова Т.Е., Франка М.Р. Изменения тканей волосистых покровов головы при дермотензии // Матеріали міжнар. конф. “Актуальні питання морфології”. – Тернопіль, 1996. – С. 514-516.

7. Повстяной Н.Е., Зубанова Т.Е. Основные аспекти реабилитации больных с последствиями ожогов // Матеріали XIX з'їзду хірургів України: 3бірник наук. статей. – Харків, 2000. – С. 340-342.

8. Шепель Л.П., Зубанова Т.Є. Реконструктивно-відновне лікування хворих із наслідками термічної травми // Матеріали XIX з'їзду хірургів України: Збірник наук. статей. – Харків, 2000. – С. 363-364.