Результатом проведеного дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму державної підтримки аграрного сектору в умовах трансформації економіки. Отримані результати дають підставу для наступних висновків: На сучасному етапі розвитку міжнародних економічних процесів набуває ваги питання місця і ролі механізму державної підтримки сільського господарства у вирішенні проблем внутрішньої продовольчої безпеки, конкурентоспроможності товаровиробників та забезпечення їх доходів з урахуванням особливостей галузі та специфіки продовольчих ринків.
Аналіз теоретичних розробок вчених та світової практики свідчить, що кожна держава забезпечує національне сільське господарство комплексом законодавчо та організаційно визначених довгострокових бюджетних заходів, об’єктивно необхідних для формування сприятливого конкурентного середовища розвитку галузі як запоруки продовольчої безпеки. Доведено, що загальним недоліком системи державної підтримки сільського господарства є переважання компенсаційно-витратного підходу до розподілу фінансових ресурсів бюджету. Кошти за програмами підтримки розподіляються за кількісними показниками, а якісні майже не враховуються.
З метою підвищення ефективності механізму державної підтримки сільського господарства та конкурентоспроможності його продукції одержали подальший розвиток критерії розподілу коштів бюджету які полягають у застосуванні інтегрального коефіцієнта, що являє собою рейтингову оцінку кожного підприємства, яке претендує на підтримку і передбачає врахування якісних показників (товарності, окупності витрат тощо). Право користуватись державною підтримкою мають господарства, що дотримуються умов підвищення конкурентоспроможності продукції шляхом запровадження встановлених ресурсозберігаючих і грунтозахисних технологій, дотримання вимог законів плодозміни, нормативу собівартості тощо. Адаптовано до практики зарубіжних країн заходи підтримки м’ясного скотарства, що полягають у переорієнтації частини коштів, які направляються на відшкодування ПДВ, на участь держави у фінансуванні створення культурних пасовищ у зонах найбільшого зволоження та формування у цих зонах стада м’ясних порід худоби. Це дозволить знизити виробничі витрати та підвищити прибутковість і конкурентоспроможність галузі сільського господарства. Обґрунтовано необхідність здійснення товарних і фінансових інтервенцій, які забезпечують збалансування попиту і пропозиції, стабілізують ринкові ціни та доходи товаровиробників. Встановлено, що використання в Україні заставних операцій не виконує притаманної їм функції підтоварного кредиту, призначення якого захистити сільськогосподарських товаровиробників від торгового, промислового та фінансового капіталу на період проведення весняно-польових робіт. Надана їм урядом функція фінансової інтервенції знецінює як кредитну, так і інтервенційну ефективність цього заходу, оскільки перша має виконуватись державою постійно, а друга – лише у випадку перевищення пропозиції над попитом і зниження ринкової ціни нижче встановленого законом мінімуму. При проведенні аналізу програми підтримки через здешевлення відсоткової ставки за кредитами визначено, що це найбільш витратна для бюджету та разова і невідновлювальна стаття підтримки сільськогосподарських товаровиробників. На підставі цього запропоновано замінити цей захід створенням, з участю бюджетних коштів, системи сільськогосподарських кооперативних банків і Фонду кредитних гарантій. Кооперативні банки дозволяють накопичувати державні фінансові ресурси в аграрному секторі і знизижувати, завдяки своїй неприбутковій природі, відсоткові ставки по кредитах, що позитивно вплине на ефективність господарювання. Фонд кредитних гарантій забезпечить залучення комерційних кредитів під найбільш окупні та найменш ризикові проекти. Соціальна підтримка і соціальний захист сільськогосподарських товаровиробників за обсягами підтримки в країнах ЄС адекватна обсягам підтримки сільськогосподарського виробництва. Це зумовлює необхідність, насамперед, збереження компенсацій Пенсійному фонду втрат на обов’язкове пенсійне страхування, а також стипендій, лікарняних, допомоги при тимчасовій втраті працездатності суб’єктів господарювання та найманих працівників. Крім цього необхідно поновити кредитування сільських забудовників, першочергово молоді, за регіональними програмами «Власний дім», реорганізувати ФАПи, які надають медичну допомогу більш як 1000 жителям у лікарські амбулаторії, розширити систему телекомунікаційних послуг, впровадити в практику механізм прийому до вищих навчальних закладів, за рахунок бюджетних коштів, сільських мешканців, що передбачає обов’язкове їх повернення для роботи в селі. Відсутність системи взаємопов’язаних заходів знецінює і ті з них, які в системі могли б бути ефективними (пільгове кредитування, дотації, заставні та інтервенційні операції). Тому необхідно впровадити механізм державної підтримки який би включав підтримку виробництва, підтримку створення ринкової інфраструктури та регулювання доходів товаровиробників у взаємозв’язку з підтримкою формування сприятливого життєвого середовища на селі. Для реалізації цього розроблена концепція механізму державної підтримки сільського господарства України, яка забезпечує трансформаційні перетворення комплексного системного характеру галузі та в сільському господарстві. З метою державної підтримки інфраструктури сільськогосподарського ринку та оптимізації каналів просування продукції від виробника до споживача запропоновано законодавчо забезпечити участь держави у створенні оптових сільськогосподарських ринків національного значення та формуванні матеріально-технічної бази збутових і переробно-збутових кооперативів, а також застосувати норми чинного законодавства країн ЄС щодо утримання їх адміністрації впродовж перших п’яти років функціонування. Це сприятиме доступу товаровиробників до участі у наступних за виробництвом сферах агробізнесу і підвищенню конкурентоспроможності їх виробництва. Важливим завданням в умовах членства України в СОТ стає розширення заходів державної підтримки агроекологічного спрямування, що належать до «зеленого кошика» і не підлягають обмеженню. На першому етапі це мають бути: компенсаційні виплати за виведення з активного аграрного обороту деградованих малопродуктивних сільськогосподарських угідь та переведення їх у культурні пасовища – залуження та заліснення; фінансова підтримка органічного сільського господарства та відновлення польових вітрозахисних лісосмуг; підтримка товаровиробниками збереження агроландшафтів, історичних природних пам’яток тощо.
Облаштування сільської території дедалі більше стає об’єктом державної підтримки як основа осілості сільського населення, захисту суспільства від негативних наслідків надурбанізації, забезпечення аграрного сектору трудовими ресурсами тощо. Державна підтримка розвитку соціальної інфраструктури села повинна здійснюватись шляхом формування інфраструктури для розвитку агротуризму: розвитку конярства як складової агротуризму; будівництва внутрішньогосподарських доріг; розвитку в господарствах підсобних промислів на основі переробки сільськогосподарської продукції та природної сировини; З метою ефективної реалізації заходів державної підтримки у сфері розвитку аграрного ринку й управління розвитком сільських територій запропоновано удосконалити і розширити функції чинних та створити нові державні інституції: Аграрний фонд, Служба ринкової інформації, підрозділи з питань управління комплексним розвитком сільських територій в секретаріаті Кабінету Міністрів України тощо.
|
