Проведене дослідження проблеми аналізу процесу розроблення і впровадження державної політики в Україні й узагальнення його результатів підтверджують, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, покладена в основу дослідження наукова позиція автора себе виправдала й гіпотеза підтвердилась. На основі здійсненого дослідження зроблені такі висновки і пропозиції. 1. Становлення аналізу державної політики як самостійної системи дослідницьких принципів і норм у світі відбувалося еволюційним шляхом. Значна заслуга в цьому закордонних дослідників, проте і в Україні також активно розвивається цей процес. Доцільно вважати офіційним початком вживання терміна аналіз політики 60-ті роки, після чого він поступово набув сучасного інституційного оформлення та сприяв розвитку академічного аналізу й аналітичних центрів. Характеристика джерельно-літературної бази аналізу державної політики свідчить про значну кількість праць, особливо зарубіжних і перекладних, щодо цієї сфери. Зараз Україна має достатнє підґрунтя для більш широкого застосування аналізу державної політики як самостійної наукової сфери, так і для прикладного застосування. Увага науковців-політологів до аналізу політики зосереджена на безпосередньому вивченні державної політики, описі й поясненні причин і наслідків дій державних інституцій. Перспективним є виокремлення такого напряму дослідження, як політичний аналіз державної політики. 2. Систематизування наявних визначень державної політики сприяло визначенню аналізу державної політики як прикладної дисципліни завдяки використанню методик ситуативно-арґументованих відповідей на суспільні вимоги, і ця робота набула якостей професійного аналізу суспільного розвитку. Наповнення науково-методологічним змістом поняття аналіз державної політики потребує насамперед чіткого визначення його складників: політика, аналіз, держава, що допоможе виокремити проблемне поле налізу державної політики та сформулювати її розуміння як форми суспільного життя з введенням такого концептуального конструкту до наукової сфери дослідження. 3. Обґрунтування концептуального розуміння державної політики як багатокомпонентної, багатовимірної, багатогранної, динамічної системи, яка є базисом виміру суспільного життя з різнорівневими горизонтальними і вертикальними зв’язками, зовнішніми і внутрішніми впливами, структурними тисками і процесами сприяло адекватності відображення єдності економічної, політичної та соціальної сфер і процесу взаємодії державної політики та державного управління. Визначення аналізу державної політики сприяє утвердженню в Україні наукового розуміння державної політики як відносно стабільної, організованої й цілеспрямованої дії/бездії державних інституцій і містить не окремі абстрактні, а конкретні рішення щодо розв’язання проблем. Виділення нової дослідницької парадигми щодо державної політики як певної системи координаційної діяльності державних інституцій та об’єкта впливів людських спільнот обумовлене мультидисциплінарністю, творчим запозиченням методів і підходів дослідження у споріднених науках та нелінійною логікою, що дещо ускладнює процес становлення аналізу державної політики в Україні. Обґрунтування положення, що державна політика є відповіддю на суспільні впливи і становить динамічне ядро керування суспільними процесами, спирається на методологічні засади аналізу політики, на досягнення вітчизняної наукової школи і на здобутки зарубіжних дослідників. Загалом для повноправного утвердження у вітчизняній академічній школі методології аналізу державної політики вона потребує окремих ґрунтовних досліджень. 4. Доцільно розглядати процес аналізу державної політики в контексті корелятивних взаємовідносин держави і суспільної сфери, оскільки суспільне середовище як визначальний чинник впливу на процес аналізу, результати й особливо наслідки державної політики слід характеризувати з позицій внесків і змінних та досліджувати ефективність суспільного добробуту як складника архітектоніки взаємовідносин ринку й держави. Обґрунтування необхідності і меж втручання держави у суспільні сфери для розв’язання проблем зумовлене взаємовідносинами вільного ринку і держави, що характеризуються з позицій їх неспроможностей. З’ясування взаємозалежності державної політики й соціально-економічних умов суспільного розвитку зумовлена уточненням підстав для державного втручання. Визначальним також є середовище аналізу, що містить такі елементи: соціальне, економічне, політичне, фізичне середовище тощо і є перспективним напрямом дослідження аналізу державної політики: середовище аналізу державної політики. 5. Доведено, що, визначення цілей державної політики є принципово важливим для аналізу державної політики. Процес цілевизначення спирається на суспільні цінності, враховує стратегію розвитку країни та містить необхідні складники щодо формування цілей та їх кількості. В цілому цілі класифікуються за двома великими групами: головні (самостійні) й інструментальні цілі – умови, які полегшують досягнення головних (самостійних) цілей. Вибираючи ціль в аналізі державної політики, потрібно зважати на її потенційність, оскільки неможливо описати всі придатні цілі для всіх потенційних проблем. Увага до закономірностей цілеутворення як процесу кристалізації цілей в аналізі політики зумовлене формуванням ефективно-дієздатної державної політики, що практично неможливе без концепції цільової функції з визначенням наукових засад дослідження цілеспрямованих суспільних змін і тенденцій реформування державної політики. 6. Характеристика типів державної політики як складників аналізу спирається на критерії їх визначення, і вони є специфічними та потребують часу для утвердження в українській науковій школі. Впливовим чинником виокремлення типів, придатних для аналізу, є типологія за критерієм масштабу та цілей державної політики. Трансформаційні процеси, що характерні для України, зумовлюють постійну видозміну типів державної політики і динаміку функціонування всього переліку типів державної політики в нашому суспільстві. Обґрунтовано, що модельний аналіз має велике значення для дослідження державної політики, оскільки модель є основою для процесу аналізу державної політики. В цілому модель державної політики – це концептуальний підхід словесного опису державно-політичного процесу. Доцільним є широке застосовувати інформаційно-аналітичних технологій (І-АТ) як сукупності методів збору й обробки інформації про дослідні процеси, специфічні прийоми діагностики, аналізу і синтезу, а також оцінки наслідків прийняття різноманітних варіантів державно-політичних рішень та інших методів з критичним ставленням до їх результатів і наслідків. Арґументованим є використання значної кількості моделей аналізу державної політики, і найбільш вживані моделі охараткризовані в третьому розділі дослідження. 7. Встановлено, що державно-політичне рішення, як основа розв’язання конкретної проблеми, стосується значної частини суспільства або найважливіших сфер його життєдіяльності. Окреме рішення ще не є політикою, але їх сукупність (в межах стратегії) визначає напрям державної політики, тому аналіз й оцінювання цілеспрямованості та ціледосяжності рішень сприяє вдосконаленню державної політики країни. До характеру державно-політичного рішення не можна застосовувати однакові критерії, оскільки кожна проблема має специфічні особливості та потребує індивідуального розв’язання. 8. Обґрунтовано, що процес аналізу державної політики складається з таких основних етапів: усвідомлення проблеми (формулювання); пошук варіантів (альтернатив) розв’язання проблеми; прийняття рішення; впровадження; результат; оцінка; аналіз політики як зворотний зв’язок. Кваліфікаційна характеристика основних етапів аналізу суспільних проблем дає змогу усвідомити тісний взаємозв’язок між ними, їх розмаїття та можливість варіювання. Для аналізу політики визначальним є виокремлення проблеми з проблемної ситуації, оскільки ця проблема повинна мати конкретне розв’язання. Арґументуючи необхідність ретельного визначення конкретної проблеми, дисертант насамперед виходив з розгляду аналізу як процесу, першим етапом якого (усвідомлення проблеми) є: визнання, визначення формулювання, усвідомлення й структурування проблеми. Розуміння їх взаємозв’язку є важливим для всього процесу розв’язання суспільних проблем, оскільки добре сформульована та правильно структурована проблема є напіврозв’язаною. Погана структурованість чи загалом неструктурованість суспільних проблем зумовлює значущість процесу структуризації для ефективного застосування аналітичних методів і підходів. 9. Обґрунтовано, що формулювання альтернатив-стратегій є етапом пропозицій, визначення й оцінювання різних варіантів розв’язання проблеми. Альтернатива-стратегія політики є набором конкретних чітких, зрозумілих, грамотних дій, виписаних з уникненням абстрактних узагальнень, та потребує професійного підходу і обов’язкової відмови від схематизму та шаблонування. Найприйнятнішою кількістю є 3-7 альтернатив-стратегій, і основною вимогою для них є рівноцінність. Наступним етапом аналізу є внесення до порядку денного проблеми, що має пройти процедуру інституціоналізації: приватна проблема; суспільна проблема; предмет уваги уряду; системний порядок та інституційний порядок денний. Оптимальним для аналізу політики є врахування основних положень Тимчасового реґламенту діяльності Кабінету Міністрів України. 10. Встановлено, що процес прийняття рішення, який ґрунтується на наявній інформації, обов’язково має враховувати ціннісні орієнтації учасників процесу вироблення й впровадження політики та етичні норми аналізу. Серед загальновідомих, притаманних аналізові політики цінностей найважливішими є: конституційні, консультативні, стратегічні й політичні цінності. Основним елементом ціннісних орієнтацій в аналізі державної політики є баланс між суспільними цінностями, увага до аналітичних ролей аналітика-експерта і конфлікту між конкуруючими цінностями. Формулювання вимог і рекомендацій до особистих якостей аналітика-експерта політики сприятиме становленню нової сфери професійної діяльності — аналітика політики. 11. Доведено, що процес і процедура вибору політики є визначальнимми для аналізу і впровадження державної політики, адже це вибір курсу держави, за який відповідають політики, та який є полем боротьби груп-інтересів, груп-впливу, груп-тиску, лідерів політичних об’єднань і фактично вирішальним моментом для тактики суспільного розвитку. Питання вибору тісно пов’язане з визначенням проблеми, придатної для аналізу політики, та вибором інструментів для її розв’язання, оскільки вибір напряму політики передбачає порівняння специфічних альтернатив-стратегій. Важливим для використання критеріїв вибору є середовище процесу політики, час і місце розроблення та систематизація критеріїв й оптимізація вибору між ними. Важливе значення має застосування критерію вигід-витрат на етапі вибору політики, і загалом критерії є оптимальними для передбачення впливів альтернатив щодо цілей. При систематизації, доцільним є зведення їх до оцінних і практичних. Для вдосконалення процесу вибору альтернативи оптимальним є застосування правила “йти—не-йти”, оскільки переважна більшість варіантів вибору є мультирівневими і мультинаціональними, якщо вони спираються на відповідні типи раціональності вибору. 12. Упровадження в життя державної політики є надзвичайно відповідальним моментом усього процесу аналізу, адже політика й управління є тісно взаємопов’язані. Державне управління є своєрідною формою і засобом практичного втілення в суспільну практику державної політики. Для дослідження сутнісно-функціональних особливостей державного управління методологічно важливим є застосування теорії ризику, мережевого планування й управління як системи органів та установ, призначених здійснювати рішення влади. В контексті європейської інтеґрації України перспективним є виокремлення принципів державного управління, спільних для країн Західної Європи: надійність і можливість прогнозування (правова впевненість); відкритість і прозорість; звітність; ефективність і результативність. 13. Виконане дослідження показало, що інструменти впровадження державної політики є специфічними засобами, за допомогою яких політика як реакція на проблему впроваджується в життя. Класифікація інструментів за рівнем примусу дає змогу побудувати своєрідну шкалу й умовно поділити її на чотири групи. Ця шкала застосування інструментів на практиці є досить рухливою, і тому вибір того чи іншого інструменту є досить складним процесом, а визнання, дозвіл і обмеження є своєрідними авторитарними можливостями уряду з розміщення суспільних цінностей. Впровадження державної політики містить такий складник, як ефект запізнення (лаґ), основою якого є розмежування в часі зміни мети і зміни інструменту втілення рішення. У дослідженні зазначається, що державна кадрова політика є вираженням назрілих потреб суспільства, вимог життя, найглибших інтересів народу, важливим складником політики держави, її головної лінії у сфері добору, розстановки та виховання кадрів. Загалом виділяються два основних принципи участі громадян у формуванні політики: формальні консультації з громадськістю; партнерство. Суттєвим елементом механізму впровадження політики в життя є культура управління, оскільки процес управління містить як змістовий, організаційний, так і технологічний бік. 14. Встановлено, що оцінювання результативності й ефективності є невід’ємним складником аналізу державної політики. В оцінюванні як процесі вирізняють "явні та приховані цілі" та несприятливі обставини для нього. Для оцінювання результатів політики застосовують різні типи критеріїв, і найвідомішими є: ефективність, продуктивність, адекватність, справедливість, відповідність, результативність, економічність. Важливим є розмежування ефективності як співвідношення між витратами на проведення політики та досягнутими результатами і результативності як міри досягнення проголошених цілей політики, що показує, наскільки результати наблизились до задекларованих цілей політики. В оцінюванні результативності й ефективності переважно застосовуються два методи: аналіз вигід-витрат та аналіз витрат і результативності, або аналіз ефективності. Важливим елементом оцінювання в аналізі політики є рівність, а методи оцінювання відображають аґреґовані суспільні виміри, які настільки раціональні, наскільки відповідають ціннісним орієнтаціям раціональності людей. Отже, аналіз державної політики як сфера наукового знання, прикладних досліджень і професійна діяльність зорієнтований на фахові здібності аналітика-експерта і необхідність розбудови демократичної, соціальної, правової держави та підготовки нового покоління аналітиків, експертів, консультантів, викладачів, організаторів для суспільної системи, що на сьогодні фактично відсутнє і досить ефективно застосовується в демократичних країнах. |
