Проведене дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують, що поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, отримані наукові результати, які характеризуються науковою новизною, практичним значенням, підтверджують гіпотезу дослідження. За результатами дослідження сформульовані такі положення, висновки та рекомендації. 1. Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних науковців з питань державної політики у сфері громадянства показує, що, незважаючи на значний інтерес науковців до проблематики громадянства, державної політики та державного управління, на цей час у науковій літературі відсутні комплексні дослідження державної політики у згаданій сфері. Теоретичні та концептуальні розробки науковців із цих питань присвячені лише окремим аспектам цієї проблематики, що визначає необхідність проведення комплексного дослідження державної політики України у сфері громадянства. 2. Громадянство як явище суспільного і державного життя, в якому відображається стійкий правовий зв’язок між особою та державою, що породжує для них взаємні права та обов’язки як на території відповідної держави, так і поза її межами, є об’єктом відповідної державної політики. Державна політика України у сфері громадянства – це системна і послідовна діяльність держави з питань набуття, збереження та припинення громадянства України, спрямована на досягнення такого рівня взаємовідносин особи і держави, який відповідатиме інтересам кожної особи й інтересам України в цілому. 3. У процесі дослідження з’ясовано, що однією з головних проблем формування та реалізації державної політики України у сфері громадянства є знаходження відповідного балансу між інтересами особи, держави i суспільства, оскільки сам по собі інститут громадянства виконує подвійну функцію: з одного боку, він є засобом забезпечення i захисту прав особи, з іншого - засобом захисту інтересів держави. Тому метою державної політики України у сфері громадянства є створення умов для безперешкодної реалізації прав і свобод людини і громадянина, в тому числі і права на громадянство, а також забезпечення національних інтересів, безпеки та територіальної цілісності України, інтеграції здійснюваної нею політики в загальноєвропейську політику. 4. На зміст і порядок формування державної політики у сфері громадянства впливають історичні, культурні, соціальні, економічні, географічні особливості кожної країни окремо. Основні етапи розвитку державної політики України у сфері громадянства пов’язані з етапами українського державотворення та розвитку конституціоналізму. Її зміст зводиться ось до чого: дотримання історичної справедливості стосовно набуття громадянства України вихідцями з України; забезпечення можливості набуття українського громадянства всіма категоріями осіб, які проживають на території України на законних підставах, без будь-якої дискримінації; недопущення виникнення безгромадянства; практичне втілення конституційного принципу єдиного громадянства; сприяння зближенню умов набуття та припинення громадянства всіх європейських країн. 5. Будучи цілісним явищем, державна політика України у сфері громадянства існує в двох площинах і має два аспекти: міжнародний (державна належність), пов’язаний з правами і обов’язками між державами, що звідси випливають, і внутрішньодержавний – щодо відносин між особою і державою. Це зумовлює тісний взаємозв’язок державної політики України у сфері громадянства як складової загальнодержавної політики з євроінтеграційними процесами. 6. Принципи державної політики України у сфері громадянства, в яких відображається її сутність та зміст, визначені в Конституції, законах та міжнародних договорах України з питань громадянства. Система цих принципів включає в себе загальні принципи, на яких має базуватися будь-яка державна політика, а також принципи, яких дотримується держава стосовно громадянства. 7. Першооснову формування та реалізації державної політики у сфері громадянства утворюють відповідні положення Конституції України, в яких визнаються загальні засади конституційного ладу України, конституційні права і свободи та обов’язки людини і громадянина, включаючи право на громадянство, конституційні засади організації та діяльності органів державної влади в Україні, а також положення Закону України “Про громадянство України”, в яких відповідно до Конституції України визначаються правовий зміст та принципи громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Аналіз конституційно-правових засад державної політики України у сфері громадянства показав, що законодавство України з питань громадянства в основному відповідає вимогам демократизму, поваги до прав і свобод людини і громадянина, національним інтересам України та міжнародно-правовим стандартам щодо громадянства. Водночас законодавче регулювання державної політики України у сфері громадянства ще потребує вдосконалення, яке має полягати у внесенні змін до чинного законодавства та приєднанні до міжнародно-правових документів з питань громадянства. 8. Своєрідними орієнтирами вдосконалення державної політики у сфері громадянства в контексті європейської інтеграції є відповідні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також ті, до яких Україна має намір приєднатися. Тому актуальним є питання участі України в Європейській конвенції про громадянство 1997 року, що підтверджує визнання Україною принципів і норм європейського права і повагу до них. Україна підписала конвенцію 1 липня 2003 року, і зараз вживаються заходи щодо її ратифікації. 9. Державна політика у відповідних сферах державного і суспільного життя, в тому числі у сфері громадянства, здійснюється через розгалужену систему органів державного управління, які беруть участь в її реалізації в межах своєї компетенції. Виходячи з проголошеного в статті 6 Конституції України принципу поділу державної влади, до цієї системи належать насамперед Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади, Президент України, Кабінет Міністрів України та інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи судової влади. 10. За результатами дослідження функцій та повноважень органів виконавчої влади, які забезпечують реалізацію державної політики України у сфері громадянства, можна стверджувати, що специфікою державного управління у цій сфері є те, що його функції розподілені між кількома центральними органами виконавчої влади спеціальної компетенції, які до того ж тісно взаємодіють. Тому найважливішу роль тут мають відігравати завершеність і цілісність моделі організації державного управління у цій сфері. Отже, необхідно створити таку систему державних органів, що здійснювала б якісне управління у сфері громадянства під контролем українського народу, який є носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади в Україні (частина друга статті 5 Конституції України), як в його інтересах, так і в інтересах України. 11. З метою встановлення чітких орієнтирів для формування та реалізації державної політики України у сфері громадянства доцільним видається визначення парламентом (у формі закону) основних засад державної політики України у цій сфері. Такий закон міг би, зокрема, містити загальні положення (визначення державної політики України у сфері громадянства, її принципи та основні напрями проведення, включаючи питання міжнародного співробітництва), засади правового регулювання та державного управління. 12. Подальше вдосконалення державної політики України у сфері громадянства є одним із суттєвих факторів, який сприятиме утвердженню України як незалежної демократичної правової держави, оскільки громадянство є одним з важливих компонентів правового статусу людини. Адже за змістом відповідних положень Конституції України громадянство є однією з передумов поширення на особу значної частини політичних прав і свобод, зокрема щодо реалізації конституційних прав громадян України на участь в управлінні державними справами. Водночас приведення державної політики України у сфері громадянства (як, зрештою, в інших сферах суспільного і державного життя) у відповідність з міжнародно-правовими, в тому числі з європейськими стандартами, є важливою передумовою успішної європейської інтеграції України. |
