Одержані наукові результати в сукупності дозволили розв’язати наукове завдання, що має велике значення для розвитку вітчизняної науки державного управління, а саме: виявлено й обгрунтовано шляхи організаційних і процесуальних основ формування, інституціонального забезпечення й впровадження політики залучення інвестицій у вугільну промисловість та запропоновано механізми здійснення відповідних перетворень в Україні. Проведене дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, отримані наукові результати, які характеризуються науковою новизною й практичним значенням, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу. На основі проведеного дослідження можна зробити такі висновки й рекомендації. 1. Характеристика джерельної бази аналізу державної політики свідчить про велику кількість праць вітчизняних і зарубіжних авторів щодо залучення інвестицій у вугільну промисловість України. Проте проведені дослідження показали, що тема дисертації в цілому спеціально не досліджувалась, хоча окремі її аспекти були предметом уваги вчених і практиків. В основу дисертаційного дослідження покладено системний, комплексний аналіз аспектів стратегічного державного управління залучення інвестицій у вугільну промисловість в умовах трансформації ринкових відносин. 2. Дослідженням визначено, що метою державної політики є створення умов для фінансового оздоровлення вуглевидобувних підприємств, підвищення їх платоспроможності й інвестиційної привабливості. Обгрунтовано основні завдання та заходи для досягнення зазначеної мети: переорієнтація фінансових потоків у галузі з масового дострокового закриття збиткових шахт на збереження й нарощування виробничого потенціалу галузі, збільшення обсягів видобутку вугілля, пріоритетне фінансове забезпечення заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи шахт за рахунок використання наявних внутрішніх резервів; розблокування розрахунків між підприємствами-виробниками і споживачами вугілля шляхом їх списання або реструктуризації, мінімізація кредиторської та дебіторської заборгованостей; ліквідація заборгованості із заробітної плати; розробка й впровадження прозорого механізму формування та витрачання фінансових ресурсів у галузі; проведення моніторингу фінансового стану підприємств і за його результатами – виявлення наявних проблем та вчасне вжиття заходів щодо фінансового оздоровлення цих підприємств; підвищення ефективності фінансового менеджменту підприємств; запровадження дійових механізмів моніторингу та контролю за цільовим і раціональним використанням коштів Держбюджету; установлення ефективного державного контролю за фінансовими потоками державних підприємств; надання державної фінансової підтримки збитковим вуглевидобувним підприємствам, подальше функціонування яких визнано доцільним; упровадження нових ефективних форм державної фінансової підтримки збиткових шахт із використанням стимулюючих важелів для підприємств як державної, так і змішаної форм власності, а також системи кредитування вітчизняних машинобудівних підприємств, що виробляють гірничошахтне обладнання, механізму лізингових поставок основного обладнання (у т.ч. з використанням коштів Державного бюджету) вуглевидобувним підприємствам; забезпечення доступності банківських кредитних ресурсів для підприємств вугільної галузі, впровадження механізмів надання довготермінових пільгових кредитів; розробка програми (на конкурсних засадах) надання державних кредитів для здійснення найбільш перспективних і ефективних інвестиційних проектів з розвитку вуглевидобувних підприємств; призупинення примусового стягнення майна державних підприємств у рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом і державними цільовими фондами до завершення їх реформування. 3. При вивченні теоретичних аспектів та особливостей інвестиційного процесу в роботі зроблено висновок, що діюча в Україні інвестиційна політика, на жаль, не створює поки що достатньої ринково-інфраструктурної мережі підтримки якнайшвидшої перебудови вугільної промисловості на шляху до її ринкової орієнтації. Виходячи з цієї реальності, проаналізовано внутрішній стан і умови формування інвестиційних ресурсів в Україні і виявлено головну закономірність: без вмілого поєднання різних джерел інвестування неможливо успішно розвивати промисловий комплекс і створювати принципово нове ринково-конкурентне середовище функціонування підприємств у сучасних умовах господарювання. Для забезпечення у майбутньому надійного життєвого циклу вугільної галузі вкрай необхідна ефективна інвестиційна політика. 4. У дисертації спираючись на теоретичні розробки вітчизняної й західної економічної науки з урахуванням міжнародної практики інвестування, адаптованого до умов ринкової трансформації економіки, визначено, що урядові структури постійно вдосконалюють механізм залучення інвестицій, зокрема систематизують об’єкти інвестування, створюють банк даних за галузями економіки і регіонами. Встановлено, що сьогодні діяльність інвесторів регламентується більш як 50 нормативними актами, у зв’язку з цим потребує вирішення завдання спрощення механізму надходження інвестицій. Проблеми, які слід розв’язувати першочергово, пов’язані із забезпеченням стабільного законодавчого середовища, його прозорості й послідовності. Зрушити цей процес можна лише за умови впровадження урядом України комплексної системи невідкладних заходів. На рівні владних структур, як і в суспільстві загалом, необхідно створити відповідний психологічний клімат, який би впливав на невідкладне здійснення завдань інвестиційної політики, на ефективне використання створених для цього економічних передумов. Держава повинна відігравати в цьому процесі роль своєрідного детонатора й надавати потрібні гарантії. 5. Аналіз особливостей інвестиційного процесу у вугільній промисловості дозволив розробити конкретні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення механізму інвестування. Визначені пріоритетні напрями, які дадуть змогу покращити соціально-економічний стан галузі та вивести її з кризи. Як засвідчує аналіз, слід враховувати надзвичайно високу і жорстку конкуренцію на світовому ринку капіталів. Для активізації припливу іноземних інвестицій необхідно застосувати додаткові макроекономічні та адміністративно-правові стимули й механізми, які б відповідали довготривалим національним інтересам України і не суперечили пріоритетності розвитку національного капіталу. 6. Як показують результати дослідження, подальша результативність іноземного інвестування безпосередньо залежатиме від удосконалення чинного законодавства України. Необхідними є поступальна адаптація чинного українського законодавства до міжнародних стандартів, а при його зміні – гарантування відшкодування збитків або його негайне здійснення. Реалізувати ці положення можна тільки за умови існування сильної влади. Оптимізація державного управління іноземним інвестуванням вимагає комплексного підходу. Якщо ж удосконалювати лише деякі його елементи, то кінцева результативність успіху відповідних заходів залишиться низькою. 7. Установлено, що стратегічні напрями подальшої активізації інвестиційної діяльності вугільної галузі мають забезпечити створення привабливого інвестиційного клімату, зокрема в процесі приватизації, та розвиток інфраструктури, стале економічне зростання і підвищення рівня життя населення у вугільних регіонах. Для забезпечення сприятливих умов розвитку регіону необхідне запровадження механізмів впливу органів місцевої влади на вдосконалення інституційної структури інвестиційної діяльності. Економічний блок механізмів залучення інвестицій може функціонувати лише за наявності ефективного механізму державних гарантій та системи законодавчого, інформаційного забезпечення інвестицій. 8. Розв’язання складних соціально-економічних проблем подальшого розвитку вугільних регіонів України може бути здійснено шляхом зміни акцентів державної регіональної політики переносу центру її ваги з переважно галузевого управління, що здійснювалось міністерствами й відомствами відповідного профілю, на переважно регіональне управління з боку місцевих і центральних органів влади. При впровадженні заходів щодо фінансового оздоровлення і пом’якшення соціальних наслідків слід враховувати підготовку вугільних регіонів до складної адаптації, яку вони пройти після того, як закриються вугільні шахти, у першу чергу, мінімізацію періоду прискорення (який часто включає етап опору політиці структурної перебудови або етап, на якому ніхто не знає, що треба робити), з тим щоб можна було ефективніше використовувати інвестиційні ресурси, а різні компоненти стратегії пом’якшення соціальних наслідків були запроваджені якомога швидше. У роботі зроблено обгрунтування різних методів залучення інвестиційних коштів, які сприятимуть стабілізації діяльності вугільних підприємств і виведенню з кризового стану вугледобувної галузі в цілому. Складна й багатоаспектна проблема державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість України, звичайно, не вичерпується питаннями, розглянутими в дисертаційному дослідженні. Подальший розвиток досліджень у предметній області дисертації має здійснюватися, насамперед, з метою забезпечення гармонізації й ефективної взаємодії регіонального та національного рівнів управління залученням інвестицій у вугільну промисловість України, підвищення результативності й ефективності державних механізмів управління цим процесом. | 