У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано концептуально нове розв’язання актуального наукового завдання, важливого з погляду як економічної теорії, так і фінансової практики. Проведене дослідження дозволило зробити відповідні висновки та обґрунтувати такі пропозиції: 1. Вихідною домінантою дослідження державного пенсійного забезпечення як незамінного фінансово-економічного, суспільного і правового інституту соціального захисту, стали положення теорії трудової вартості та суспільного добробуту. На цій основі узагальнено концепції розвитку національних пенсійних систем та обґрунтовано, що стан пенсійного забезпечення і розміри пенсій знаходяться в залежності від вартості робочої сили 2. З метою подолання та попередження проблем дефіцитності Пенсійного фонду України і диверсифікації ризиків, забезпечення зростання його доходів і формування резервного фонду для запровадження накопичувальної системи запропоновано здійснити комплекс наступних заходів: перевести на загальні умови сплати до Пенсійного фонду суб’єктів підприємницької діяльності, що обрали спрощену систему оподаткування, платників єдиного і фіксованого податку; законодавчо визначити джерела відшкодування видатків Пенсійного фонду з виплати пільгових пенсій, а також різниці між науковими і трудовими пенсіями для ліквідованих підприємств та небюджетних наукових установ, що спричиняє додаткове навантаження на власні кошти Пенсійного фонду; погасити і в подальшому попереджувати заборгованість державного бюджету і державних цільових фондів перед Пенсійним фондом України. Забезпечити своєчасне і повне фінансування ними виплати пенсій. Скасувати існуючу практику непрямої фінансової підтримки державних підприємств шляхом прийняття рішень щодо масового списання їх боргів перед Пенсійним фондом. За наявності безнадійної заборгованості збитки Пенсійному фонду відшкодовувати з державного бюджету. 3. З метою зменшення фінансового навантаження на солідарну систему та стимулювання роботодавців до запровадження превентивних заходів щодо покращення умов праці запропоновано: запровадити соціальне страхування щодо пільгового пенсійного забезпечення громадян, які працюють в шкідливих та інших особливих умовах, через обов’язкову професійну пенсійну систему, яка повинна базуватись на актуарних розрахунках, соціальних та медичних критеріях оцінки ризику втрати працездатності. 4. Запропоновано розмежувати соціальні та пенсійні виплати і, з цією метою, вилучити бюджетні кошти із джерел доходів Пенсійного фонду. При такому розмежуванні вирішуються наступні питання: пенсійне забезпечення вже не буде об’єктом політичних ризиків; унеможливлюється вирішення проблеми бідності за рахунок перерозподілу пенсійних коштів; підвищення мінімальних пенсій здійснюється за рахунок бюджетних коштів і кваліфікується як соціальна допомога пенсіонерам. 5. З метою відновлення принципу соціальної справедливості в пенсійній системі та встановлення залежності розміру пенсій від страхових внесків запропоновано: підвищити обов’язковий страховий стаж до 30 років для чоловіків і жінок; збільшити спеціальний страховий стаж для державних службовців та інших категорій пенсіонерів до 25 років; встановити єдиний метод визначення середнього заробітку для призначення пенсії за вибором реципієнта – 5 найбільш оплачуваних років підряд. 6. Зважаючи на негативні демографічні процеси, значну чисельність пенсіонерів, що суттєво перевищує чисельність осіб, старших працездатного віку, високий коефіцієнт демографічного навантаження та потребу утримання пенсії на належному рівні, пропонується поетапне підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років протягом 5 років. Цьому процесу повинні передувати реалізація підготовчих заходів по підвищенню рівня оздоровлення населення, забезпечення суцільної диспансеризації, профілактичних заходів. 7. Розвиток пенсійної системи не може здійснюватись без істотного реформування оплати праці, збільшення її частки в структурі ВВП та собівартості продукції, а також підвищення рівня заробітної плати як основи сплати страхових внесків. Запропоновано подальше реформування заробітної плати здійснювати шляхом: - запровадження єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників бюджетної сфери; - встановлення мінімальної заробітної плати на рівні не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - запровадження ринкового інструменту державного регулювання заробітної плати за допомогою коефіцієнта децільності. 8. Запропоновано забезпечити функціонування системи персоніфікованого обліку платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у рамках Національної програми інформатизації за рахунок коштів Державного бюджету України та перевести на фінансування з державного бюджету управлінські видатки Пенсійного фонду (як органу виконавчої влади). 9. Важливою умовою запровадження накопичувальної складової державного пенсійного забезпечення є перехід на паритетну систему сплати пенсійних внесків, шляхом введення брутто-ставки страхових внесків (порівну для роботодавців і найманих працівників – по 17%). Такий перехід дає значний соціальний ефект, але стає реальним при умові підвищення частки оплати праці у собівартості продукції до 25-30%. 10. Розроблено економіко-математичну модель пенсійного забезпечення як залежність різних фінансових і демографічних показників соціального захисту, що дозволяє комплексно оцінити динаміку фінансових ресурсів у контексті різноманітних сценаріїв реформи державного пенсійного забезпечення в Україні. На підставі запропонованої моделі солідарна складова на першому рівні використовується як базова основа для формування майбутньої накопичувальної системи у вигляді послідовності сценаріїв, підкріплених взаємоузгодженими показниками розвитку пенсійної системи, вибір яких гарантує визначення цілісної стратегії пенсійного реформування в Україні. | 