Анотація до роботи:

Ігнатенко Ю.В. Державне регулювання АПК в умовах трансформації економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню та обґрунтуванню пропозицій концептуального характеру по удосконаленню механізмів державного регулювання АПК в умовах трансформації економіки. У дисертації виділено чинники та умови, що зумовлюють сукупність механізмів державного регулювання на центральному, регіональному та районному рівнях управління. У формі схеми контролю провідних керівних осіб акціонерного товариства великого багатогалузевого підприємства обґрунтована можливість управління собівартістю та ціною по центрах відповідальності. Проведене власне анкетування провідних категорій управлінського апарату підприємств та районних органів управління виявило значну розбіжність в розумінні складних економічних процесів, що відбуваються на другому етапі ринкових реформ АПК. Також проаналізовано економічні результати ринкових перетворень в АПК Харківської області на фоні України. Класифікацію факторів, що впливають на державне регулювання АПК, виконано на підставі власного дослідження та критичного осмислення різнопланових моделей державного регулювання розвинутих країн та таких, що розвиваються.

1. Виконане автором дослідження показало, що підвищення економічної ефективності АПК України в умовах ринкової трансформації вимагає розробки економічною наукою методології і механізмів державного регулювання економічних процесів цієї галузі. Поки що тільки зерновий підкомплекс має певну державну підтримку.

2. В умовах нестабільного макроекономічного середовища з появою центрів ділової активності на галузевому і регіональному рівнях ключового значення набувають: розмежування економічних інтересів товаровиробників АПК і державне регулювання розподільних відносин цього комплексу; обґрунтування форм і методів державного регулювання на різних рівнях (центральному, обласному, районному); розробка найбільш ефективних у даний час форм державного замовлення, цінової і фінансово-кредитної політики держави. Усі ці питання нерозривно зв'язані між собою. Тому неможливо виділити і вирішити якесь одне з них.

3. Вивчення нормативно-правової бази, економічних механізмів, наукових праць провідних українських і закордонних авторів показало, що концептуальні розробки знаходяться лише в початковій стадії, а використовувані форми і методи державного регулювання АПК поки що не принесли суспільству очікуваного позитивного результату. У найбільш концентрованому виді це виражається в різкому спаді виробництва основних видів продовольства і їхньої обмеженої цінової доступності для широких верств населення, імпорті м’ясомолочних продуктів.

4. Вдосконалення механізмів державного регулювання вимагає системного підходу до АПК як до відособленої, складної, багатофункціональної соціально-економічної системи. При цьому функції державного регулювання в умовах ринкової трансформації покликані забезпечувати досягнення кінцевої мети ринкових реформ – підвищення добробуту населення. Це потребує узгодження функцій управління, планування і регулювання основних економічних процесів по усій вертикалі державної ієрархії: країна – область – район – суб'єкти господарської діяльності.

5. Коливання врожайності зернових культур між районами Харківської області не залежать від якості земель та географії розташування. Собівартість, затрати праці на одиницю продукції в розрізі кластерних груп по районах мають коливання в 1,5-2 рази; перехід до приватної власності призвів до зменшення валових зборів сільськогосподарських культур, що зумовило зростання собівартості продукції і роздрібних цін.

При цьому зростання витрат праці на 1 ц зерна за 3 роки знаходиться в значних інтервалах: від 154% в Первомайському районі до 48% в Борівському районі. По собівартості зерна розбіжність за цей період складає від 144% в Первомайському районі до 75% в Борівському районі.

6. Державне регулювання економічних процесів АПК у розвинутих країнах пройшло кілька етапів до того, поки не набуло сучасних форм і масштабів. В Україні ключовими чинниками політики державного регулювання при нинішньому розвитку землеробства і тваринництва, на наш погляд, можуть бути:

6.1. Потреба захисту вітчизняних товаровиробників від цінової конкуренції імпортерів, що мають більш високий рівень інтенсифікації і державної підтримки.

6.2. Низький рівень платоспроможності населення, що формує попит на основні види продовольства (хліб, крупи, м'ясо, молоко, овочі) і визначає динаміку попиту внутрішнього ринку.

6.3. Ціновий паритет на промислову продукцію для першої сфери АПК (виробництво засобів виробництва) і основні види сільськогосподарської продукції, зрушений на користь промисловості.

6.4. Природнокліматичні передумови розвитку експортних галузей сільського господарства (зернових і технічних культур) з урахуванням попиту на світових продовольчих ринках.

6.4. Загальний макроекономічний стан економіки України (рівень інфляції, безробіття, конвертованість національної валюти, душовий ВВП, темпи приросту ВВП і сільськогосподарської продукції, зокрема, і інші).

7. З врахуванням продовольчих ринків, що сформувалися у світі і ЄС, зокрема, основними формами державного регулювання в нашій країні, на наш погляд, на макроекономічному рівні можуть бути:

а) вирівнювання цінового паритету на промислову продукцію (основні засоби виробництва АПК) і зерно, м'ясо, молоко до рівня, що забезпечує розширене відтворення в більшості вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників не залежно від форм власності і господарювання.

б) перерозподіл витрат бюджетних коштів на придбання імпортної техніки і запасних частин до неї при переорієнтації на посилення прямої підтримки першої сфери вітчизняного АПК (виробництво засобів виробництва).

в) вирівнювання і зниження процентної ставки по довгострокових і короткострокових кредитах для всіх сфер АПК при посиленні ефективності контролю за діяльністю комерційних банків, що обслуговують сільське господарство.

г) диференціація прямої державної допомоги з обласних бюджетів племінним і селекційним господарствам усіх форм власності, що мають розвинуту власну виробничу інфраструктуру і стабільні, не менш трьох років, результативні показники рослинництва і тваринництва (перевищення не менш 20% середнього рівня по району).

Реалізація наших пропозицій може знизити вірогідність повторення помилок і підняти соціальну ефективність ринкових реформ в АПК – підвищити добробут нашого народу.

Публікації автора:

1. Антоненко Л.А., Ігнатенко Ю.В. Державний захист вітчизняного АПК перед вступом до Всесвітньої торгової організації: зарубіжний досвід // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. у 2-х т. / РВПС України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2004. – Ч. 1. – С. 37-41.

2. Игнатенко Ю.В. Особенности государственной поддержки отечественных фермеров в странах Европейского союза // Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття: Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. У двох томах. Т. 2. – Полтава: ПДТУ ім. Юрія Кондратюка, 2001. – С. 86-89.

3. Игнатенко Ю.В. Результаты работы акционерного общества в АПК после реформирования // Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали третьої міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 1-9 травня 2002 р., м. Ужгород. / Харків: Українська Асоціація "Жінки в науці та освіті"; Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Ужгородський національний університет. – 2002. – С. 56.

4. Игнатенко Ю.В. Анализ рыночного реформирования АПК Харьковской области // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна "Актуальні проблеми управління та регулювання економіки". – 2003. - № 612. – С. 66-73.

5. Игнатенко Ю.В. Особенности государственного регулирования циклической динамики АПК // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна "Націоналізація і приватизація: минуле, теперішнє, майбутнє". – 2003. - № 613. – С. 104-110.