Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми стосовно наукового обґрунтування теоретичних основ, економічних передумов і прогнозних параметрів розвитку експортного потенціалу харчової промисловості. Вона узагальнює і розвиває теорію експортного потенціалу, створює науково-методичну основу державного регулювання експортних можливостей галузі і пропонує практичні заходи з оцінки перспективних параметрів експортного потенціалу та активізації зовнішньоекономічної діяльності галузі. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки. 1. Важливість і складність проблем розвитку експортного потенціалу харчової промисловості, а також необхідність його державного регулювання визначається особливостями сучасного етапу трансформаційних процесів в Україні, пов’язаних з переходом до ринкової системи господарювання і інтеграцією у світову економічну спільноту. Це потребує підвищення наукової обґрунтованості як поточних рішень відповідно до збільшення експортних можливостей галузі, так і при формуванні довгострокової зовнішньоекономічної політики держави. 2. Експортний потенціал галузі містить в собі сукупність ознак системи, яка дозволяє розглядати його як об’єкт державного регулювання. Оцінка стану та проблем розвитку експортного потенціалу галузі показали, що харчова промисловість виступає активним суб’єктом зовнішньоекономічних зв’язків, але тенденції останніх років були не на користь економіки України. 3. Ефективність управлінських рішень, виходячи з економічної природи поняття „експортний потенціал” має спиратися на відповідне методологічне забезпечення у вигляді факторного інструментарію, який дозволив би виділити найсуттєвіші зв’язки експортних можливостей з економічними умовами, що склалися як в середині країни, так і з конкретними вимогами світової економіки. 4. Серед внутрішніх чинників, окрім природно-ресурсних (земля, мінеральна сировина, паливно-енергетичні і трудові ресурси), що відіграють визначальну роль у формуванні експортного потенціалу харчової промисловості, суттєвий вплив на експортні можливості галузі мають технологічні чинники (інфраструктура країни, науковий потенціал, рівень освіти населення) та виробничі чинники (економічний і технічний стан виробництва, структура і рівень витрат виробництва, продуктивність праці, асортимент і якість товарів, інвестиційні та інноваційні можливості галузі). 5. Серед зовнішніх чинників, що надають експортному потенціалу кількісного і якісного прояву, є умови конкуренції, а саме: кількість конкурентів, що діють на галузевому ринку; їх ринкові частки; висота бар’єру входження до галузевого ринку або його сегменту, тобто цінові обмеження; ефект масштабу виробництва; рівень прибутку та можлива поява товарозамінників. Для визначення експортних можливостей галузі слід враховувати також загальний стан ринку – його ємність, обсяг та структуру попиту, наявність зовнішньої системи збуту, міжнародних інститутів співробітництва, а також торгово-політичний стан зовнішнього середовища. 6. Проведений аналіз дозволяє віднести до основних проблем розвитку експортного потенціалу галузі такі: скорочення ресурсної бази харчової промисловості; деформація товарної структури експорту продукції АПК; низький рівень використання виробничих потужностей підприємств харчової промисловості; нестача оборотних коштів та інвестиційних ресурсів; недостатня державна підтримка підприємств сільського господарства та харчової промисловості. Серйозні помилки були зроблені під час приватизації та реструктуризації об’єктів постачання та реалізації продукції (зернових елеваторів, транспортних підприємств, об’єктів харчової промисловості), через що українська система реалізації належить до найбільш неефективних у Європі. 7. Практичний зміст роботи становить оцінка економічних передумов експортної стратегії галузі, стан експортної орієнтації та проблеми регулювання ефективності зовнішньоекономічних зв’язків харчової промисловості. Пропонуються концептуальні принципи формування експортного потенціалу галузі, алгоритм розрахунку і прогнозні параметри, а також основні засади активізації зовнішньоекономічної діяльності галузі. 8. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані в практичній роботі: органів державного управління економікою при розробці поточних і перспективних програм соціально-економічного розвитку; підприємницькими структурами - при складанні бізнес-планів господарської діяльності та розробці експортної стратегії галузі; вітчизняними та закордонними інвесторами, установами банків, інвестиційними фондами - при оцінці і виборі перспективних проектів розвитку харчової промисловості та її зовнішньоекономічних зв’язків, а також в наукових дослідженнях, присвячених розвитку експортної орієнтації галузей промисловості та при вивченні дисциплін з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності. | 