У дисертації наведені теоретико-наукові положення та напрями вирішення завдання державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу України. Отримані результати дослідження підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення надає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне і практичне значення. 1. На основі узагальнення теоретико-методичних засад державного регулювання інноваційної реструктуризації встановлено, що основою перспективного розвитку та забезпечення інтенсифікації промислового виробництва в сучасних умовах розвитку ринкових відносин є переведення його на інноваційний тип розвитку, що зумовлює необхідність інноваційної реструктуризації промислового комплексу. Розв’язання цього завдання на сьогодні неможливе без участі держави із застосуванням науково обґрунтованих підходів для визначення реальних джерел, напрямів ужиття заходів для ефективної реалізації програм розвитку промислового виробництва на всіх рівнях державного управління. Необхідність державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу в Україні зумовлена проявом негативного впливу низки чинників, а саме: процесу глобалізації, структурних і галузевих криз в умовах некерованої структурної трансформації, нездатності ринкової конкуренції спрямовувати ресурсні потоки на інноваційний розвиток промисловості, наслідків несумлінної конкуренції, наявності структурних деформацій економічного розвитку, недосконалості технологічної структури. 2. Показано, що державне регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу має здійснюватися на основі концептуальних положень, зорієнтованих на підвищення ефективності використання виробничого потенціалу за рахунок забезпечення його інноваційності. Основна увага має бути зосереджена: по-перше, на основних виробничих фондах через поліпшення їх технічного та технологічного стану, ступені оновлення, ефективності і раціональності використання, ліквідації застарілого і зношеного обладнання; по-друге, на промислових технологіях через покращення характеристик енерго-, ресурсовитратності, наукоємності; по-третє, на матеріальних ресурсах через підвищення їх якості, екологічної безпеки, оптимізації логістичних систем управління; по-четверте, на трудових ресурсах через високий рівень професійної підготовки за пріоритетними напрямами науково-технічного прогресу та інноваційної діяльності в промисловості, опанування сумісними спеціальностями, інноваційну культуру та креативність підходів до виконання виробничих завдань. 3. Обґрунтовано теоретичні підходи до формування ефективної системи державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу шляхом: доповнення функції планування етапами визначення критеріїв оцінювання конкретних об’єктів, методів і методики оцінювання, методів регулювання фактичного стану явищ і процесів; узагальнення та доповнення класифікації цілей державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу за видами, що включає цілі основних та забезпечувальних процесів інноваційної реструктуризації; систематизації принципів реалізації функцій державного управління інноваційною реструктуризацією промислового комплексу, що складається з принципів системності, адресності та цільового результату і сприяє узгодженню процесів її планування та інших напрямів соціально-економічного розвитку держави; впорядкування підходів до виділення етапів організації інноваційної реструктуризації за її процесами та з позиції суб’єктів, які задіяні в них, з урахуванням підтримки держави через відповідні регуляторні заходи; уточнення класифікаційних ознак функції контролю в державному управлінні інноваційною реструктуризацією промислового комплексу за процесами, що передбачає контроль основних та забезпечувальних процесів інноваційної реструктуризації, за факторами впливу – контроль факторів зовнішнього та внутрішнього впливу, за суб’єктами – контроль діяльності замовників, інвесторів та виконавців. 4. Шляхом дослідження нормативно-правового забезпечення інноваційної реструктуризації промислового комплексу виявлено, що відсутня комплексна законодавча база регулювання, забезпечена відповідними виконавчими структурами і ефективним механізмом контролю. Для подолання цих недоліків представлені такі пропозиції до проекту Податкового кодексу України: скасування податку на землю для наукових установ; скасування ПДВ на наукові продукти та експорт науково-технічних робіт для наукових установ; скасування ПДВ та мита на ввезення матеріалів, устаткування й комплектуючих, які не виробляються в Україні або якщо їх вітчизняні аналоги не відповідають необхідним вимогам, для наукових установ. 5. У дисертації визначено низку недоліків у державному регулюванні інноваційної реструктуризації промислового комплексу, зокрема: відсутність стратегії переходу України до інноваційної моделі розвитку, неналежне використання методів наукового планування на всіх рівнях управління, недостатній рівень інноваційної культури працівників органів державної влади; недосконалість нормативно-правової бази регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу, поширення практики ігнорування законодавства або призупинення дії статей законів, які стосуються фінансування та стимулювання науково-технологічної й інноваційної реструктуризації промислового комплексу; неефективність адміністративно-організаційної структури управління науково-технологічною реструктуризацією промислового комплексу, ослаблена взаємодія науки з виробництвом, незатребуваність вітчизняних науково-технічних розробок не зважаючи на перспективи їх інноваційного впровадження, недостатня орієнтація науково-технічної діяльності на потреби інноваційної реструктуризації промислового комплексу. Виходячи з цього, доцільним є застосування багатовекторної стратегії розвитку. Існуючі стратегії мають на меті досягнення нового технологічного рівня, однак Україні необхідна інноваційна реструктуризація промислового комплексу, яка охоплює найважливіші аспекти: управлінський, структурний, інституційний, науково-технологічний, технічний та інші. 6. Існуючі форми державної підтримки інноваційних інституцій запропоновано посилити науковою складовою реструктуризації промислового комплексу, що включає: сприяння підвищенню інноваційної активності на основі науково-технічних досягнень; орієнтація на технологічні базисні і поліпшуючі інновації; поєднання державного регулювання з ефективним функціонуванням конкурентного ринкового інноваційного механізму, захистом інтелектуальної власності; сприяння регіональному, міжрегіональному, міжнародному трансферу передових технологій, міжнародній інвестиційній співпраці, захисту інтересів національного інноваційного підприємництва. Це дозволить стабілізувати економічне становище галузевих наукових установ, збільшити обсяги виконаних ними науково-дослідних, дослідно-конструкторських та проектно-технологічних робіт, залучити до наукової роботи талановиту молодь. 7. Запропоновано низку заходів державної політики щодо підтримки інноваційної реструктуризації шляхом системи оподаткування, а саме: зниження ставок податків на прибуток; податковий кредит на приріст обсягів досліджень та розробок; виключення з прибутку, що оподатковується, поточних видатків на НДДКР; пільговий режим оподаткування видатків на НДДКР при міжфірмовій кооперації; звільнення (зменшення ставки) прибуткового податку; звільнення від деяких відрахувань до бюджету; звільнення від сплати податку на прибуток та капітал власників акцій ризикових інноваційних фірм. 8. Визначено, що в нових умовах господарювання досягнути високого рівня інноваційності промислового комплексу можливо лише на основі його інноваційної реструктуризації. Підвищення ролі держави у проведенні інноваційної реструктуризації промислового комплексу має забезпечуватися переважно шляхом використання економічних методів регулювання, які властиві ринковій економіці, а також на основі вдосконалення нормативно-правового та податкового забезпечення інноваційного розвитку. Основним завданням державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу є створення оптимального механізму державного регулювання інноваційної реструктуризації, який би поєднував державні та ринкові важелі впливу на інноваційну реструктуризацію у виробництві і був зорієнтований на інноваційний розвиток України та її інтеграцію у світову економіку. Виходячи з цього, у дисертації запропоновано вдосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу в ринкових умовах шляхом застосування важелів фінансово-економічного та нормативно-правового впливу, спрямованих на оновлення основних виробничих фондів на передовій технологічній базі, підвищення якості матеріальних ресурсів та кваліфікації трудових ресурсів за допомогою інструментів реалізації амортизаційної, інноваційної, податкової, промислової та кадрової політики. На основі проведеного дослідження та отриманих результатів запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу: - Верховній Раді України прийняти закон України “Про підтримку галузевої науки”, яким врегулювати проблемні питання сектору галузевої науки у промисловості; - Кабінету Міністрів України внести зміни до проекту Податкового кодексу України в частині скасування податку на землю, ПДВ та
мита на ввезення матеріалів для наукових установ галузевого сектору науки, включених до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. |
