Анотація до роботи:

Карамишев Д.В. Державне регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України. – Донецьк, 2007.

У дисертації визначено методологічні основи технологізації стратегічного управління та концептуальні засади інноваційних перетворень системи охорони здоров’я, запропонований сценарій інноваційного прориву як визначального типу розвитку відповідної системи в сучасних умовах. Розкрито сутність, конкретизовано зміст інноваційних процесів у системі охорони здоров’я на основі формалізації процесів у складних ієрархічних системах і запропоновано типологізацію та класифікацію інноваційних процесів за зовнішніми ознаками для їх подальшого регулювання.

Розроблено та запропоновано концепцію інноваційних перетворень системи охорони здоров’я, яка відрізняється від існуючої концепції розвитку системи охорони здоров’я тим, що передбачає перехід від принципу соціальної орієнтації до соціального спрямування та націленістю на впровадження нововведень за допомогою нових підходів і засобів її реалізації.

Одержані в процесі дослідження результати в сукупності розв’язують важливу науково-практичну проблему: формування цілісної методології управління охороною здоров’я на принципово нових засадах системних інноваційних перетворень і на цій основі – визначення, конкретизації та розкриття можливостей використання механізмів державного регулювання інноваційних процесів у даній сфері.

Сутність основних висновків і пропозицій полягає в такому:

1. Необхідність здійснення інноваційних перетворень у системі охорони здоров’я в Україні зумовлюється її тривалою системною кризою, деструктивний характер якої вказує на неефективність державної соціальної та економічної політики у цій сфері, про що свідчить, зокрема: критична демографічна ситуація та незадовільний стан здоров’я громадян; погіршення рівня та якості життя соціально-незахищених верств населення; поширення соціально-небезпечних хвороб у суспільстві; зниження загального доступу до охорони здоров’я та якості надання медичної допомоги, а також виснаження ресурсної бази системи охорони здоров’я та її структурні диспропорції.

Ключовими проблемами, які заважають інноваційним перетворенням у системі охорони здоров’я, є: відсутність системного підходу, що забезпечує визначення пріоритетних напрямів розвитку охорони здоров’я, відсутність постійно діючої системи порівняльного аналізу зовнішніх змін та впливів на систему, моніторингу внутрішнього стану та перспектив розвитку системи охорони здоров’я, що вкрай ускладнює прийняття обґрунтованих і своєчасних управлінських рішень у цій сфері та зумовлює неефективність державної політики щодо її розвитку.

2. Загальна стратегія реформування системи охорони здоров’я полягає в її перетворенні із соціально-витратної на соціально-інвестиційну, переході від екстенсивного до інтенсивного розвитку системи, від галузевого до міжгалузевого підходу до управління системою охорони здоров’я.

Управління системою охорони здоров’я необхідно розглядати як технологічний процес, з огляду на всю послідовність його стадій, спрямований на певні дії, які зрештою приведуть до досягнення бажаного результату. Технологія прямо впливає на реалізацію інноваційних процесів, визначаючи як загальний напрям дій, так і слугуючи вирішальним фактором їхнього регулювання.

3. Використання стратегічного планування в процесі інноваційних перетворень дозволить системі охорони здоров’я розвиватися як соціальній галузі, але економічно обґрунтовано, включаючи ефективний маркетинг, дослідження і розробку технологій, проектування, виробництво, апробацію, збут і сервісні послуги, шляхом міжгалузевої інтеграції з урахуванням регіональної специфіки.

Удосконалення програмного підходу до планування розвитку системи охорони здоров’я передбачає: визначення пріоритетних напрямів розв’язання важливих галузевих проблем на відповідних рівнях її функціонування; підготовку державних програм на основі проблемно-орієнтованого підходу; організацію і координацію діяльності виконавців у межах запланованих програм; забезпечення виконавців протекціоністськими заходами; контроль виконання програм з боку держави, недержавних органів, громадськості.

4. Діагностику стану системи охорони здоров’я треба розпочинати з визначення процесів, які в ній відбуваються, використовуючи методи багатофакторного стратегічного аналізу, що дозволяють оцінити потенційні сукупні можливості системи та більш обґрунтовано виявляти готовність до реалізації інновацій, а також приймати вірні рішення, які б забезпечували досягнення стратегічних цілей.

У вітчизняній системи охорони здоров’я переважають регресивні процеси, які не сприяють якісним змінам, тобто розвитку системи, а характеризуються лише екстенсивними показниками, що не несуть позитивного навантаження на майбутнє системи. Виведення системи зі стану глибокої кризи та руйнації передбачає якісні перетворення, спрямовані на її перехід до відкритості, шляхом динамічних змін у законодавстві, залучення зовнішніх інвестицій, поширення інформаційної складової функціонування системи, активізації залучення громадськості до управління, сприяння розвитку власної інфраструктури.

5. Під інноваційними процесами в системі охорони здоров’я треба розуміти безперервний цикл пошуку та реалізації значущих напрямів, які можуть сприяти вирішенню суспільних проблем забезпечення громадян доступною та якісною охороною здоров’я та медичною допомогою, тобто це саме ті процеси, що кардинально змінюють і поліпшують стан системи охорони здоров’я. Загальна мета державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я – впровадження нововведень, які обумовлені станом системи і потребами здійснити якісні зміни та орієнтовані на невирішені галузеві проблеми.

Необхідність вибору пріоритетних напрямів розвитку системи охорони здоров’я пов’язана із визначенням інноваційних процесів і зумовлена обмеженістю ресурсів та невідкладністю розв’язання найважливіших галузевих проблем. Серед інноваційних процесів пропонується виділяти науково-виробничі та системно-організаційні, котрі у свою чергу необхідно поділити на технічні та соціальні, визначальною фазою яких має бути впровадження.

6. Просування інноваційних процесів у системі охорони здоров’я відбувається уповільнено, під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, та потребує регулювання. Серед основних методів оцінки впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на інноваційні процеси в системі охорони здоров’я особливої уваги заслуговують методи експертних оцінок (внутрішні фактори) та порівняльного аналізу (зовнішні фактори).

Державне регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я повинно бути спрямовано на підвищення ефективності функціонування системи охорони здоров’я, загальними критеріями якої є доступність медичної допомоги, якість медичного обслуговування, раціональне використання ресурсів.

7. За результатами загальноукраїнського соціологічного дослідження, найбільш пріоритетними серед інноваційних процесів, на думку експертів, є запровадження загальнообов’язкового медичного страхування, забезпечення реалізації пріоритетних цільових програм боротьби із соціально-небезпечними хворобами, удосконалення системи ресурсозбереження та модернізації медичної галузі, створення дієвої системи стандартизації медичної допомоги, запровадження формулярної системи лікарського забезпечення закладів охорони здоров’я, перехід до організації процесу лікувально-діагностичної допомоги на засадах доказової медицини.

Основними труднощами, які виникають під час реалізації інноваційних процесів у системі охорони здоров’я, керівники вважають відсутність необхідної нормативно-правової та ресурсно-інвестиційної бази, неефективне планування та прогнозування діяльності галузі, бюрократизм, відсутність диференційованої системи мотивації медичних працівників.

8. Порівняльна оцінка функціонування різних систем охорони здоров’я показала, що на сьогодні існує принаймні дві рівноцінні за ефективністю системи охорони здоров’я – державна бюджетна і державна страхова, або змішана. Порівнюючи класичні моделі функціонування систем охорони здоров’я, треба зауважити, що за збором коштів більш ефективною можна вважати британську (модель Бевериджа), а за їх розподілом – німецьку (модель Бісмарка).

Узагальнена картина оцінки функціонування систем охорони здоров’я свідчить про те, що на сьогодні у світі немає жодної досконалої або ідеальної системи. Усі вони тією, чи іншою мірою потребують реформування. Це пов’язано з демографічною кризою в розвинених країнах, що веде до старіння населення, в результаті чого зменшується загальний обсяг коштів працездатних громадян на охорону здоров’я (бюджетні та страхові системи), а також зі світовими інтеграційними процесами, які формують більш розвинені та гнучкі міжсистемні зв’язки, що веде до зростання ціни на медичні послуги та ліки (ринкова і страхові системи).

9. Отримана за результатами порівняльного аналізу оптимальна модель структури фінансування дає підстави наочно уявити можливість суттєвого, науково обґрунтованого (за допомогою статистичних та математичних методів) збільшення, принаймні у два рази, загального фінансування системи охорони здоров’я, врахувавши всі найбільш суттєві офіційно можливі надходження до системи, що є головною передумовою переходу до багатоканального фінансування системи охорони здоров’я в Україні.

Останнє передбачає створення неконкурентних умов поділу системи медичної допомоги на три сектори – державний, суспільно-солідарний та приватний. Багатоканальність фінансування охорони здоров'я повинна будуватися за трирівневим принципом надання лікувально-профілактичної допомоги: перший рівень – базовий, життезбережуючий (за рахунок бюджетних коштів), другий – основний, забезпечувальний (за рахунок обов'язкового медичного страхування) і третій – сервісний (за рахунок добровільних внесків відповідно до програм добровільного медичного страхування та прямих платежів за платні послуги).

10. Вирішення питання ресурсозабезпечення медичної галузі потребує координації зусиль різних міністерств і відомств на всіх етапах інноваційного процесу, починаючи з ідей та концептуальних підходів, визначення потреб у ресурсах, формування бюджетних пропозицій та пошуку найбільш прийнятних позабюджетних джерел підтримки галузі з опрацюванням конкретних механізмів регулювання процесу та закінчуючи забезпеченням кінцевого етапу –постачання, сертифікації, налагодження оснащення та обслуговування, використовуючи при цьому максимально прозорі шляхи задоволення кінцевого споживача на конкурсній основі.

Інновацією у вигляді організаційно-технічного рішення можна вважати створення дієвого механізму забезпечення галузі діагностичним обладнанням і лікарськими засобами вітчизняного виробництва для лікування найбільш вразливих верств населення. Пропонується здійснення цього процесу шляхом створення спеціалізованих державних і комунальних фінансово-кредитних установ, правове забезпечення якого регламентується Законом України “Про інноваційну діяльність”. Уникнути морального зношення медичного обладнання дозволить механізм фінансового лізингу, який при наявності узгодженості відповідних господарсько-правових відносин суттєво не вплине на статті видатків і надасть можливість у короткі терміни закрити питання ресурсозабезпечення медичної галузі.

11. Підвищення ефективності управління системою охорони здоров’я в умовах обмеженості ресурсів передбачає зменшення інвестицій у зростання екстенсивних показників функціонування системи, які не поліпшують її якісну складову. Мова йде про визначення пріоритетів на основі розуміння інноваційних процесів, які відбуваються в системі охорони здоров’я, та забезпечення виконання відповідних інноваційних проектів.

Реалізація інноваційних проектів у системі охорони здоров’я потребує створення міжгалузевих науково-виробничих інноваційних комплексів, основними завданнями яких повинно бути створення конкурентоспроможної інноваційної продукції та надання послуг оптимальної якості, а також прийняття організаційно-технічних рішень в обсязі, що задовільнить потреби охорони здоров’я у високотехнологічному лікувально-діагностичному обладнанні, сучасних лікарських засобах, нових прогресивних формах і методах організації діяльності, здатних поліпшити якісну складову функціонування системи.

12. Необхідність функціонування вітчизняної системи охорони здоров’я в єдиному правовому полі зумовила проведення системної роботи з формування Кодексу законів про охорону здоров’я. Перевага Кодексу в порівнянні з окремими законами полягає в тому, що перший є системоутворюючим документом, який систематизує всі відносини розглянутої системи в цілому, тобто може виступати методологічною основою управління системою охорони здоров’я.

Запропоновано проведення систематизації законодавства про охорону здоров’я в Україні у три етапи. Перший етап (інкорпорація) – впорядкування чинних нормативно-правових актів за предметною ознакою без зміни їхнього змісту (кількісний ефект – упорядкування масиву). Другий етап (консолідація) – об’єднання чинних нормативно-правових актів в єдиний зведений нормативно-правовий акт без зміни змісту (перехідний ефект – уникнення дублювань). Третій етап (кодифікація) – створення нового, зведеного, систематизованого нормативно-правового акта з істотними змінами змісту (якісний ефект – глибока переробка).

13. Інноваційні перетворення системи охорони здоров’я можуть відбуватися шляхом здійснення технологічних проривів, що передбачає активне втручання держави у відповідний процес. Здійснення технологічного інноваційного прориву має забезпечуватись активною державною політикою за напрямами: нормативно – правового забезпечення, створення сприятливого інституційного середовища, розробки та запровадження фінансово-економічного, інформаційно-методичного, ідеологічно-просвітницького механізмів регулювання інноваційних процесів у цій сфері.

Роль держави в регулюванні інноваційних процесів є провідною, тому що складність і відсутність взаємоузгоджених підходів до їх реалізації потребує чіткого узгодження окремих дій за нормативами відповідності цілям системи в цілому. Пропонується Національна доктрина інноваційного прориву щодо розвитку вітчизняної системи охорони здоров’я. Для реалізації доктрини в середньостроковій перспективі виділено дійсно ті засоби державного регулювання, які можна буде застосовувати до конкретних інноваційних процесів згідно з методикою, що була розроблена на основі морфологічної діагностики інноваційних процесів та їх державного регулювання за індикативно-рецептивним принципом.

14. Наявність асиметрії інформації та стрімкий розвиток сучасних інформаційних технологій потребує вдосконалення та посилення інформаційної ланки в системі охорони здоров’я. Цією ланкою можуть бути спеціалізовані галузеві інформаційно-аналітичні центри, створення мережі яких буде значним кроком до побудови більш демократичної матричної системи управління охороною здоров’я, що передбачає прийняття рішень та функціонування системи в цілому по горизонталі, і зрештою є більш гнучкою системою, яка схильна до інноваційних перетворень.

Створення єдиної державної системи стандартизації в охороні здоров’я має на меті: забезпечення її цілісності за рахунок єдиних підходів до нормування, акредитації, ліцензування та сертифікації; удосконалення управління галуззю, підвищення доступності та якості медичної допомоги, лікарських засобів і виробів медичного призначення; раціональне використання фінансових, кадрових та матеріальних ресурсів; прискорення впровадження нових медичних технологій; інтеграцію вітчизняної охорони здоров’я у світову медичну спільноту.

15. Здійснення інноваційних перетворень системи охорони здоров’я передбачає застосування ефективних механізмів, спрямованих на системну перебудову галузі, формування єдиного нормативно-правового, ресурсно-інвестиційного, медичного та інформаційного простору. Комплексний організаційний механізм управління інноваційними процесами в системі охорони здоров’я передбачає сукупність взаємообумовлених та цілеспрямованих засобів і способів досягнення загальної цілі –створення ефективної системи забезпечення суспільного здоров’я в Україні на основі поєднання політичного, економічного, соціального та правового механізмів з проривними технологіями їх застосування.

Виділено суспільно-політичний механізм розробки та фінансово-економічний механізм реалізації окремих напрямів у процесі реформування системи охорони здоров’я у складі єдиного комплексного механізму державного регулювання певних процесів у системі, удосконалення якого здійснюється за допомогою структурних і функціональних складових. З ними перетинаються так звані механізми-засоби, до яких можна віднести правові (законодавство, нормативи) – функціональна складова, а також інституційні (інституції, інфраструктура) – структурна складова комплексного механізму.

16. На основі узагальнення результатів попередніх власних досліджень, а також порівняльного аналізу функціонування різних систем охорони здоров’я, експертних оцінок фахівців у сфері управління охороною здоров’я та результатів опитування громадян щодо реформування системи охорони здоров’я в Україні запропоновано концепцію інноваційних перетворень системи охорони здоров’я, провідна ідея якої полягає в якісних змінах системи охорони здоров’я на основі спільного соціального партнерства та соціальної відповідальності з урахуванням суспільно-політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в Україні.

Побудова солідарної системи охорони здоров’я в Україні передбачає безпосередню участь в управлінні цією системою інституцій громадянського суспільства. При цьому суспільна ефективність діяльності системи охорони здоров’я оцінюється за ступенем захищеності громадян системою охорони здоров’я і медичного забезпечення, що здійснюється шляхом об’єднання зусиль рівно відповідальних суб’єктів в особі держави, громадськості та підприємців. На сучасному етапі розбудови демократичної України необхідно усвідомити, що саме суспільство в усьому розмаїтті його інститутів повинно приймати доленосні рішення відносно того, як треба розбудовувати власну систему охорони здоров’я. А місія держави полягає в реалізації цих рішень, але під пильним контролем з боку громадськості, не перебираючи на себе роль головного арбітра вирішення суспільних проблем.

Публікації автора:

Монографії:

1. Карамишев Д.В. Концепція інноваційних перетворень: міжгалузевий підхід до реформування системи охорони здоров’я (державно-управлінські аспекти): [Монографія]. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – 304 с.

2. Карамишев Д.В. Стратегічне управління інноваційними процесами в системі охорони здоров’я: державні механізми: [Монографія]. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – 304 с.

Статті у фахових виданнях:

3. Карамишев Д.В. Стратегія реформування системи фінансування охорони здоров’я в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – № 3. – С. 224 – 232.

4. Карамишев Д.В. Економіко-правові механізми державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я // Вісн. держ. служби України. – 2005. – № 4. – С. 40 – 45.

5. Карамишев Д.В. Державні механізми формування бюджетних відносин у галузі охорони здоров’я в Україні // Статистика України. – 2006. – № 2. – С. 68 – 72.

6. Карамишев Д.В. Державне регулювання інноваційної та науково-технічної діяльності в системі охорони здоров’я // Менеджер: Вісн. Дон. держ. ун-ту управління. – 2006. – № 1 (35). – С. 8 – 16.

7. Карамишев Д.В. Державні соціальні нормативи як критерії оцінки ефективності інноваційних процесів у системі охорони здоров’я // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. – Одеса, 2006. – Вип. 1 (25). – С. 52 – 59.

8. Карамишев Д.В. Єдиний соціальний податок – панацея чи профанация // Віче. – 2006. – № 6. – С. 46 – 48.

9. Карамишев Д.В. Інноваційні перетворення системи охорони здоров’я – складова частина сучасної соціальної парадигми держави // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – № 2. – Ч. 2. – С. 130 – 135.

10. Карамишев Д.В. Кластери – новий міжгалузевий підхід до структурування економіки // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. –– Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр” , 2005. – Вип. 1(10). – С. 76 – 80.

11. Карамишев Д.В. Концептуальні засади інноваційних перетворень системи охорони здоров’я в Україні // Вісн. держ. служби України. – 2006. – № 3. – С. 26 – 31.

12. Карамишев Д.В. Концептуальні засади технологічного управління інноваційними процесами в умовах системних трансформацій // Наук. вісн. ун-ту внутрішніх справ МВС України. – 2005. – № 30. – С. 226 – 230.

13. Карамишев Д.В. Можливості застосування лізингових операцій у вирішенні питань ресурсозабезпечення галузі охорони здоров’я // Вісн. НАДУ. – 2006. – № 2. – С. 188 – 193.

14. Карамишев Д.В. Можливості формування суспільно-солідарного сектора медичної допомоги в Україні на шляху до євроінтеграції // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – Вип. 3 (12). – С. 32 – 36.

15. Карамишев Д.В. Основні напрями реалізації державної інноваційної політики соціально-економічних перетворень // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”. – 2005. – № 3 – С. 141 – 148.

16. Карамишев Д.В. Організаційно-правові механізми забезпечення соціальних гарантій в охороні здоров’я // Вісн. ун-ту внутрішніх справ. – 2006. – № 33. – С. 309 – 318.

17. Карамишев Д.В. Охорона здоров’я як суспільне надбання // Зб. наук. праць НАДУ. – 2005. – № 2. – С. 399 – 407.

18. Карамишев Д.В. Провідні характеристики та суперечності соціально орієнтованої стратегії «нової економіки // Менеджер: Зб. ст. Дон. ін-ту управління. – 2005. – № 2. – С. 19 – 23.

19. Карамишев Д.В. Програмно-цільовий підхід до реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницьк. ун-ту регіон. управління та права. – 2006. – № 1 (17). – С. 279 – 284.

20. Карамишев Д.В. Реалізація цільових програм як форма державного регулювання соціально-економічних процесів // Держава та регіони. – Серія: Економіка та підприємництво. – 2006 – № 1. – С. 95 – 100.

21. Карамишев Д.В. Розгляд мотивації як ключової функції управління в соціально орієнтованому суспільстві // Державне управління: теорія, методологія, упровадження. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – № 1. – С. 22 – 27.

22. Карамишев Д.В. Соціальне суспільство – шлях до подолання асиметричної інформації в ринковому оточенні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ДРІДУ НАДУ. – Дніпропетровськ, 2006. – № 1 (23). – С. 173 – 181.

23. Карамишев Д.В. Стратегічні дослідження в державному управлінні соціальними системами // Державне управління: теорія, методологія, упровадження. – К.: Вид-во НАДУ, 2005.– № 2. – С. 17 – 21.

24. Карамишев Д.В. Стратегія реформування системи охорони здоров’я в Україні // Зб. наук. пр. НАДУ: Державне управління в Україні: реалії та перспективи. – К., 2005. – С. 415 – 420.

25. Карамишев Д.В. Стратегія розвитку охорони здоров’я в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – № 1. – С. 9 – 17.

26. Карамишев Д.В. Структурно-функціональний підхід до державного стимулювання інноваційних процесів в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, 2006. – № 1. – С. 234 – 241.

27. Карамишев Д.В. Теоретичні аспекти та узагальнення основних понять управління системою охорони здоров’я в умовах трансформації суспільства // Зб. наук. пр. НАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – Вип. 1. – С. 34 – 41.

28. Карамишев Д.В. Управління системою охорони здоров’я у контексті стратегічного управління організацією // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницьк. ун-ту регіон. управління та права. – 2005. – № 3 (15). – С. 330 – 333.

29. Карамишев Д.В. Управління якістю медичної допомоги в контексті інноваційних перетворень системи охорони здоров’я // Державне управління: теория та практика – К.: Вид-во НАДУ, 2006.– № 1 // http://www. nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2006-1.

30. Карамишев Д.В. Шляхи реалізації державної інноваційної політики у сфері охорони здоров’я в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. – Одеса, 2005. – № 2 (22) – С. 138 – 149.

31. Карамишев Д.В., Вашєв О.Є., Немченко А.С., Волос Б.О. Державна політика фінансування галузі охорони здоров’я в Україні // Державне будівництво (електронне наукове фахове видання ХРІДУ НАДУ) . – 2007. – № 1 // http://www. nbuv.gov.ua

Особистий внесок: сформовані положення державної політики фінансування охорони здоров’я.

32. Дєгтяр А.О., Карамишев Д.В. Підвищення ефективності державно-управлінських рішень щодо розв’язання демографічних проблем в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”. , 2006. – № 2 (29). – С. 16–29.

Особистий внесок: проаналізовано міжнародний досвід розв’язання демографічних проблем.

33. Карамишев Д.В., Дєгтяр А.О. Аналітично-організаційне забезпечення прийняття рішень в умовах асиметричної інформації – складова інноваційної парадигми управління системою охорони здоров’я // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 3. – С. 51 – 56.

Особистий внесок: обґрунтовано необхідність аналітично-організаційного забезпечення прийняття рішень у системі охорони здоров’я в умовах асиметричної інформації.

34. Карамишев Д.В., Дєгтяр А.О. Лізинг як засіб державного регулювання економічних відносин у системі охорони здоров’я // Економіка та держава. – 2006. – № 6. – С. 52 – 54.

Особистий внесок: визначено роль лізингу як засобу державного регулювання економічних відносин у системі охорони здоров’я.

35. Карамишев Д.В., Немченко А.С. Реалізація та оцінка ефективності інноваційних проектів у системі охорони здоров’я // Економіка та держава. – 2006. – № 2. – С. 86 – 88.

Особистий внесок: визначені можливості проектування в охороні здоров’я та застосування методів оцінки ефективності інноваційних проектів у відповідній сфері.

36. Карамишев Д.В. Немченко А.С. Технологізація управління як засіб регулювання інноваційних процесів у соціальних системах // Ефективність державного управління: Наук. зб. ЛРІДУ НАДУ. – Львів, 2006. – № 10. – С. 321 – 328.

Особистий внесок: розкрито зміст та обґрунтувано необхідність технологізації в регулюванні інноваційних процесів у соціальних системах.

37. Карамишев Д.В., Путинцев М.В. Сутність і завдання державної інноваційної політики // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – Вип. 1 (13). – С. 239 – 245.

Особистий внесок: визначено необхідність реалізації сценарію інноваційного прориву в реалізації стратегії соціально-спрямованої структурно-інноваційної моделі.

38. Карамишев Д.В., Радиш Я.Ф. Проблеми і перспективи розробки та виконання галузевих програм з охорони здоров’я // Вісн. НАДУ. – 2006. – № 3. – С. 226 – 2234.

Особистий внесок: проаналізовано підходи до визначення пріоритетів та реалізації державних і регіональних програм охороні здоров’я в Україні.

39. Карамишев Д.В. Радиш Л.Я. Реформа охорони здоров’я: соціальні та ринкові суперечності // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – Вип. 2 (14). – С. 187 – 193.

Особистий внесок: розкрито стан суспільних проблем, а також соціальних і ринкових суперечностей в реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я.

40. Карамишев Д.В., Радиш Я.Ф. Системний підхід як напрям методології управління соціальними системами (на прикладі охорони здоров’я) // Вісн. НАДУ. – 2006. – № 1. – С. 58 – 65.

Особистий внесок: розкрито сутність основних принципів та правил застосування системного підходу в управлінні системою охорони здоров’я.

41. Карамишев Д.В., Радиш Я.Ф. Соціальне страхування в системі охорони здоров’я: суперечності та перспективи // Зб. наук. пр. НАДУ. – 2006. – № 1. – С. 95 – 105.

Особистий внесок: проаналізовано передумови та окреслено перспективи запровадження загальнообов’язкового соціального медичного страхування в Україні.

42. Карамишев Д.В., Радиш Я.Ф., Радиш Л.Я. Якість медичної допомоги як інтегральний показник соціальної ефективності державного управління системою охорони здоров’я // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 4. – С. 415 – 420.

Особистий внесок: визначено інноваційні підходи до підвищення якості медичної допомоги як показника соціальної ефективності системи охорони здоров’я.

Статті в інших виданнях, тези доповідей:

43. Карамишев Д.В. Удосконалення системи фінансування охорони здоров’я в Україні // Теорія та практика держ. упр. Матеріали наук.-практ. конф. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003. – Вип.. 3 – С. 118 – 122.

44. Карамишев Д.В. Процес планування стратегії управління та інноваційні перетворення в системі охорони здоров’я // Держава та регіони. – 2004. – № 2. – С. 47 – 51.

45. Карамышев Д.В. Опыт разработки медико-экономической модели лечебно-диагностического обеспечения больного сахарным диабетом / Ильина Н.М., Кравчук Н.А., Казаков А.В. и др. // Проблеми ендокринної патології. – 2004. – № 2. – С. 2 – 28.

46. Карамышев Д.В. Государственная политика и стратегия инновационных преобразований системы здравоохранения в Украине // Междунар. мед. журн. – 2005. – Т. 11. – № 2. – С. 152 – 155.

47. Карамишев Д.В. Інноваційні перетворення – шлях до якісних змін в системі охорони здоров’я // Медицина сегодня и завтра. – 2005. – № 2. – С. 130 – 135.

48. Карамишев Д.В. Технологічне управління інноваційними процесами в системі охорони здоров’я // Держава та регіони. – 2005. – № 1. – С. 44 – 49.

49. Карамишев Д.В. Концепція інноваційних перетворень системи охорони здоров’я в Україні // Медицина сьогодні і завтра. – 2006. – № 1. – С. 109 – 115.

50. Карамышев Д.В. Формирование социального капитала в условиях системних общественних трансформацій // Сб. научн. трудов ин-та гос. и муницип. службы под ред.. В.М. Ермакова. – Курск: Изд-во КИГМС, 2006. – С. 78 – 82.

51. Карамишев Д.В. Аналіз ставлення громадян до перетворень у системі охорони здоров’я в умовах інформаційної невизначеності // Укр. мед. часопис. – 2007. – № 2 (58). – С. 131 –137.

52. Карамишев Д.В. Волос Б.О., Юрков О.М. Передумови введення обов’язкового медичного страхування в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ при Президентові Украіни. – Х., 2001. – Вип. 1.– Ч. 1. – С. 33 – 34.

53. Карамышев Д.В., Немченко А.С. Предпосылки введения формулярной системы в Украине // Проблеми формування та реалізація охороноздоровчої политики в сучасних умовах: Матеріали наук.-практ. конф., 16 жовтня 2002 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2003. – Ч. I – С. 32 – 34.

54. Карамишев Д.В., Немченко А.С. Специфіка фінансування охорони здоров’я в Україні // Теорія та практика державного управління: Тези III Між нар. наук. конгресу “Державне управління та місцеве самоврядування”, 26 лютого 2003 р. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003. – Вип. 2. – С. 103 – 105.

55. Карамишев Д.В., Немченко А.С. Майбутне відчизняної системи фінансування охорони здоров’я: Законодавчі аспекти // Медицина сьогодні і завтра. – 2003. – № 3. – С. 49 – 52.

56. Жирова И.В., Немченко А.С., Карамишев Д.В. Фармакоэкономика: определение качества жизни больных сахарным диабетом. // Проблеми ендокринної патології. – 2004. – № 1. – С. 60 – 67.

57. Дєгтяр А.О., Карамишев Д.В. Державне регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я (орг.-економічні аспекти) // Держава та регіони. – 2005. – № 2. – С. 78 – 84.

58. Карамишев Д.В., Вашєв О.Є., Немченко А.С., Волос Б.О. Соціально-економічні передумови впровадження інтегрованої системи фінансування охорони здоров’я // Держава та регіони. – 2006. – № 1. – С. 71 – 75.

59. Карамишев Д.В., Радиш Я.Ф., Удовиченко Н.М. Проблеми забезпечення конституційних гарантій та реалізації державної політики охорони здоров’я в Україні // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку: Матеріали I Всеукраїнської наук.-практ. конф. 19-20 квітня 2007 р. – Львів: ЛОБФ “Медицина і право”, 2007. – С.157– 164.

60. Карамишев Д.В., Немченко А.С. Результати соціологічного опитування керівників фармацевтичної галузі та провізорів щодо перетворень у системі охорони здоров’я в умовах інформаційної невизначеності // Укр. мед. часопис. – 2007. – № 3 (59). – С. 131 –136.

Навчальні посібники:

61. Карамишев Д.В., Немченко А.С., Вашев О.Є. Фінансування охорони здоров’я: [Навч. посіб]. – Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – 76 с.

62. Карамишев Д.В. Теорія та практика державного управління охороною здоров’я: [Навч. посіб]. – Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – 132 с.