У дисертації узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання опрацювання теоретико-методологічних засад удосконалення державного регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні. Отримані результати дають підстави зробити такі висновки: 1. Державне регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні ще не повною мірою відповідає суспільним потребам, сучасним світовим стандартам. Виходячи з цього, конкретизовано категорійно-понятійний апарат державного регулювання природокористування шляхом введення у науковий обіг поняття „державне регулювання природокористування”, що означає реалізацію еколого-економічної функції держави із дотриманням стандартів екологічної безпеки. 2. У рамках закону збалансованого природокористування одним з найважливіших економічних механізмів його регулювання виступає ресурсна і асиміляційна (екологічна рента). Фінансово-економічним підґрунтям витрат на цілі регулювання природокористування слугують відрахування суб’єктів господарської діяльності на відтворення ресурсів і асиміляційного потенціалу. 3. Чинні в Україні законодавча та нормативна бази недостатньою мірою регламентують відносини у сфері державного регулювання природокористування, що обумовлює доцільність впровадження системи обов’язкового державного екологічного страхування як засобу цілеспрямованого впливу держави на розвиток галузі як на національному, так і на регіональному рівнях. 4. Сутність регіонального екологічного моніторингу, який розглядається крізь призму регіональної моделі сталого розвитку, полягає у його спрямованості не лише на відстеження ресурсних складових природокористування, але й на економічні наслідки управління об’єктами природокористування. На основі цього досягається єдність моніторингу управління і прогнозування регіонального розвитку. 5. Удосконалення територіальної системи комплексного екологічного моніторингу є можливим на шляху розробки і реалізації відповідної програми відновлення навколишнього природного середовища та різних компонентів біосфери. 6. Стійкість системи державного регулювання природоресурсної та природоохоронної частин природокористування на регіональному рівні забезпечується безперервністю екологічного супроводження будь-якої діяльності суб’єктів природокористування. 7. Концептуальні, нормативно-правові, комплексно-територіальні основи державного регулювання природокористування на регіональному рівні повинні враховувати фактор співвідносності соціально-економічних програм раціонального природокористування регіону та природних умов розвитку національної економіки. 8. Для забезпечення організаційно-правових передумов практичної реалізації прав громадян на сприятливе навколишнє середовище і сталу екологічну безпеку в Україні необхідно запровадити обов’язкове державне екологічне страхування. |