У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нові шляхи вирішення наукової проблеми вдосконалення державного регулювання рекреаційної сфери Карпатського регіону України шляхом розроблення теоретичних підходів, визначення механізмів, удосконалення інструментів її управління. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. На основі теоретичних досліджень визначено пріоритетність розвитку рекреації й туризму для Карпатського регіону, де територіальне поєднання рекреаційно-курортних і туристичних ресурсів мають чітко виражений характер. Це обумовлює необхідність оптимізації системи державного управління рекреаційною сферою, що ставить перед органами державної влади завдання, вирішення яких значною мірою залежить від теоретичного обґрунтування підходів до формування дієвих механізмів. При цьому вони повинні враховувати специфіку Карпатського регіону України, у тому числі етнонаціональні особливості краю. 2. Визначено, що на основі єдиного функціонально-цільового критерію санаторно-курортна мережа, туризм і сфера відпочинку можуть інтегруватися в єдину рекреаційну сферу. Необхідність інтегрування окремих видів рекреаційної діяльності в сучасних умовах обумовлена також набуттям основних ознак підприємництва таких видів діяльності, як санаторно-курортна, лікувально-оздоровча, туристична, спортивно-фізкультурна, культурно-дозвільна. В цілому рекреаційна сфера визначена як комплекс взаємодіючих підприємств і організацій, що займаються експлуатацією територіально-ресурсного потенціалу для задоволення рекреаційно-туристичних потреб населення з метою одержання доходів, що забезпечують функціонування й розвиток цього господарства. 3. Рекреаційна сфера досліджена як складний об'єкт правового регулювання. Це підтверджено аналізом чинних нормативно-правових актів. Визначено, що вертикальна підпорядкованість установ різним міністерствам, відомствам, підприємствам, організаціям при відсутності горизонтальної підпорядкованості й слабкого впливу територіального фактору спричинили управлінську й фінансову негнучкість рекреаційної сфери, що стало основною перешкодою ефективного її функціонування. В Україні сформована загальна проблема взаємозв’язків держави і регіонів. Тому наукова концепція державного впливу на розвиток рекреаційної сфери регіонів має базуватися на перенесенні центру ваги в управлінні безпосередньо на місця і залученні всіх учасників господарської діяльності. 4. Методологічні підходи до державного регулювання рекреаційної сфери Карпатського регіону визначено через формулювання його мети, вдосконалення механізмів, визначення об’єктів і суб’єктів, стратегії державної політики, уточнення принципів, методик та відповідного термінологічного апарату. Як основу державного регулювання рекреаційної сфери в Карпатському регіоні прийнято створення ефективного механізму, спрямованого на розвиток конкурентоспроможних на світовому ринку рекреаційних послуг, що забезпечують максимальне задоволення духовних та фізичних потреб населення України, і на базі цього – комплексний розвиток території та її соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги. 5. Наголошується на відсутності у Карпатському регіоні широкого асортименту продуктів харчування, початковому стані інформаційного забезпечення турбізнесу, не кажучи вже про “класичну” проблему поганих доріг, невідповідність нормам 90% матеріальної бази туристичної сфери і напружену екологічну ситуацію. Незважаючи на це, існують певні позитивні тенденції в розвитку рекреаційної сфери регіону: ефективна діяльність ради з туризму Карпатського регіону, підготовка кадрів, сертифікація туристичних послуг, реалізація програм розвитку туризму в областях, створення спеціальних (вільних) економічних зон туристсько-рекреаційного типу, державна підтримка окремих центрів рекреації, прийняття спеціальних екологічних програм, позитивний вплив розширення Європейського співтовариства. 6. Виходячи з аналізу існуючих природних ресурсів, матеріально-технічної бази та рекреаційної інфраструктури, зроблено висновок про очевидну наявність факторів для перспективності та економічної доцільності розвитку рекреаційної сфери, перетворення регіону в туристично-оздоровчу зону загальноєвропейського значення. Однак, попри позитивні зрушення в розвитку рекреаційної сфери регіону, сучасний стан його матеріально-технічної бази залишається на рівні, далекому від світових стандартів. Тому ключовим питанням органів державного управління та місцевого самоврядування сьогодення та найближчої перспективи можна вважати поряд із збільшенням кількості об’єктів і їх потужностей налагодження конкурентоспроможного ринку рекреаційних послуг шляхом модернізації існуючої матеріально-технічної бази та інфраструктури рекреації. 7. Використано системний підхід до аналізу медико-біологічних та економічних функцій рекреаційної діяльності, згідно з яким рекреаційна сфера Карпатського регіону розглядається як система, до складу якої входять соціальні, біологічні, технічні та інші компоненти. Між ними існують різні види взаємодії – медичні, інформаційні, матеріально-технічні тощо. Виходячи з цього, напрямами використання системного аналізу державного регулювання рекреаційної сфери регіону є наступні: розробка та реалізація цільових програм, довгострокових прогнозів та планів розвитку установ, служб і рекреаційної сфери загалом; реорганізація рекреаційної сфери; розробка автоматизованих систем управління нею; розподіл ресурсів рекреаційної сфери; оцінка діяльності рекреаційних закладів і служб; розробка комплексної оцінки здоров’я населення; удосконалення системи правового регулювання рекреаційної сфери; гармонізація законодавства України у галузі охорони здоров’я з правовими стандартами Європейського Союзу; розробка механізмів взаємодії органів управління та закладів рекреаційної сфери; удосконалення механізмів підтримки її інвестиційної привабливості. 8. Рекреаційна діяльність – це комплексна система, що включає організацію та безпосереднє надання громадянам рекреаційних послуг, найважливішими ознаками яких є такі: невідчутність, невіддільність послуги від джерела її утворення; мінливість; незбереженість; відсутність права власності; складність нормування. Визначено, що основою відтворювальних процесів, їхньою рушійною силою, а головне – кінцевою метою повинне стати розширене відтворення фізично здорової, творчо активної, вільної й політично рівноправної особистості. Тому державна політика України щодо розвитку регіонального комплексу, забезпечення соціальної ефективності його функціонування та раціонального природокористування повинна формуватися з урахуванням передусім задоволення потреб людини, тобто орієнтуватися на практичну реалізацію пріоритетів особистісного начала як основи добробуту суспільства та екологізацію господарювання 9. Визначено, що прийняття управлінських рішень та їх реалізація є основним змістом управлінської діяльності. При формуванні ефективних управлінських рішень в системі управління санаторно-курортного забезпечення мають застосовуватися наступні принципи: реальності, збереження свободи вибору рішення або принцип неостаточних дій, стійкості за ефективністю до можливих помилок у визначенні вихідних даних, своєчасності рішення, реалізованості, системності та регуляризації рішень. При цьому напрямами аналітичної роботи управлінської технології проблемного аналізу є: формулювання проблеми; виявлення її просторових і часових меж, характеру, закономірностей розвитку, наслідків; визначення ресурсів, які необхідні для вирішення проблеми; розроблення відповідних управлінських технологій; розв’язання проблеми. 10. Окремим аспектом управління санаторно-курортними закладами є застосування інформаційних технологій у системі охорони здоров’я. Реформування системи медико-статистичних показників передбачає створення трьох блоків, які дадуть змогу характеризувати: реформування галузі; процеси економіки в охороні здоров'я, її розвиток та ефективність; стан охорони здоров'я та її розвиток. Складна й багатогранна проблема запровадження інформаційних технологій у практичну діяльність системи охорони здоров’я України не вичерпується цими аспектами. Перспективними є такі розробки: виявлення особливостей при формуванні програм розвитку медичної діяльності на регіональному рівні та шляхи гармонізації вітчизняних розробок у сфері інформатизації охорони здоров’я з відповідними розробками країн Європейського Союзу. 11. Визначено, що важливою складовою державного впливу на формування політичної та адміністративної еліти для охорони здоров’я України є організація навчальної підготовки представників державних та адміністративних лідерів галузі. Окремою складовою необхідно вважати систему управління з орієнтацією на співробітника, що означає: використання управлінського стилю, який дозволяє працівникам висловлювати свою думку та брати участь у прийнятті рішень; організацію управління; застосування допоміжних засобів, таких як управління за цілями, та оцінювання персоналу; збереження здатності організації до постійної професійної освіти та інновацій; надання допомоги співробітникам в усвідомленні професійного змісту праці та життєвого досвіду завдяки праці. В системі охорони здоров’я України все ширше запроваджуються ринкові механізми, що, в свою чергу, потребує наявності нового спеціаліста управління системою – менеджера охорони здоров’я. 12. Визначено, що оцінка якості медичної допомоги є однією з найактуальніших проблем подальшого вдосконалення системи санаторно-курортного забезпечення населення України. Виходячи з цього, розроблені основні напрями перспективного розвитку системи забезпечення населення санаторно-курортним лікуванням та оздоровленням. Серед найважливіших її складових передусім слід виокремити необхідність удосконалення маркетингових досліджень, інвестиційної та фінансової діяльності, організаційної роботи, а також здійснення науково обґрунтованої кадрової політики, підвищення корпоративної культури працівників та організації внутрішньоаптечного технологічного процесу. У сучасній системі охорони здоров’я, яка є регульованим середовищем, держава повинна контролювати доступність послуг лікарів та здійснювати заходи щодо ефективності профілактики захворювань, гарантувати всім громадянам визначений обсяг медичної допомоги. В Україні найпопулярнішим у більшості організацій, які надають медичні послуги, до цього часу вважається затратний метод, на який орієнтоване чинне законодавство. На відміну від цього методу, політика ціноутворення повинна базуватись на раціональному розподілі ресурсів. Це дасть змогу визначити модель першочергових завдань на основі економічної ефективності замовлень і проблем, що вирішуються лікувальним закладом. 13. Встановлено, що в Україні та Карпатському регіоні, зокрема, туризм має потужний потенціал. Але його економічна віддача поки що незначна. Розвиток сфери туризму стримується недосконалістю нормативно-правової бази, а також методичної, організаційної, юридичної та інформаційної підтримки суб’єктів підприємництва в сфері туризму й курортів; недостатньою ефективністю механізмів державного регулювання та управління підприємствами сфери; незначними обсягами інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази туристичної інфраструктури; неефективністю використання рекреаційних ресурсів. Пропозиції з удосконалення механізмів державного регулювання сфери туризму на стосуються загальнодержавного рівня та передбачають упровадження механізму пільгового кредитування заходів, пов’язаних із розвитком сфери туризму, розробку нових форм співробітництва між органами місцевого самоврядування та суб’єктами підприємництва, організації підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, на яких покладено обов’язки державного регулювання у цій сфері. На регіональному рівні практичні рекомендації зводяться до таких напрямів: інституційного (формування різних структур), маркетингового (створення позитивного іміджу регіону), підготовки кадрів для туризму, підтримки малого бізнесу. 14. Проблема державного контролю за дотриманням вимог щодо збереження рекреаційної унікальності Карпатського регіону України, вичерпності рекреаційних ресурсів потребує впровадження принципів логістики у процес регулювання рекреаційного потенціалу цієї території. Організаційна структура логістичної системи в рекреаційній сфері регіону, яка підтримує основні управлінські функції, включає такі підсистеми: управління процедурами замовлень (раціоналізація процесів, аналіз споживчого попиту та потреб регіону, обслуговування, оптимізація потоків ресурсів і їх споживачів тощо); зв’язків (відображає вплив зовнішнього та внутрішнього навколишнього середовища на процес логістичного менеджменту); генерування інформації (передбачає інформаційне забезпечення організації процесу надання логістичних послуг); підтримки логістичних рішень (є інтерактивною комп’ютерною інформаційною системою). 15. Перспективні стратегії нарощування інноваційного потенціалу регіону розробляються на заздалегідь визначених пріоритетних напрямах технічного, технологічного, соціально-економічного розвитку, відповідності принципам регіональної рекреаційної політики Європейського Союзу, угодах (контрактах) регіонального розвитку, екологічно збалансованому розвитку курортно-рекреаційної території. Виходячи з цього, зміцнення рекреаційного потенціалу Карпатського регіону України дає змогу виділити як домінуючий інноваційний розвиток, що ґрунтується на використанні лізингу у фінансово-економічних відносинах, переходу до такої моделі перетворень, де ринкові відносини поєднуються з ефективним державним регулюванням, формування рекреаційного кластера, що сприяє ефективному використанню природних та антропогенних рекреаційних ресурсів, історичної та культурної спадщини і значному посиленню впливу сфери рекреації і туризму на економічний розвиток регіону. |