Анотація до роботи:

Шаповалова Л.А. Державне регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02. – економіка й управління науково-технічним прогресом. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

У дисертаційній роботі досліджено економічну природу науково-технічної послуги як самостійного виду діяльності та рівень його розвитку в сучасних умовах. Проаналізовано процеси становлення ринку науково-технічних послуг. Обгрунтовано необхідність та виявлено складові державного регулювання ринку науково-технічних послуг. Узагальнено досвід державного регулювання ринку науково-технічних послуг у розвинених країнах з метою його використання в Україні. Розкрито передумови та особливості формування національного ринку науково-технічних послуг та його державне регулювання в Україні.

Вдосконалено методику формування ціни на науково-технічні послуги: запропоновано диференціацію цін залежно від сфери “споживання” науково-технічних послуг. Здійснено прогноз динаміки обсягів науково-технічних послуг у наступні роки.

У дисертаційній роботі розкрито економічну природу науково-технічної послуги, виділено етапи становлення ринку науково-технічних послуг, науково обґрунтовано необхідність державного регулювання процесів формування і функціонування національного ринку науково-технічних послуг. На основі узагальнення теоретичних засад розвитку науково-технічної та інноваційної сфер розроблено методичне забезпечення державного регулювання ринку науково-технічних послуг на етапі його формування в Україні. Проведене дослідження дало змогу обґрунтувати наступні висновки і пропозиції:

1. Виокремлено два підходи до визначення науково-технічної послуги – предметний і процесний. З позицій предметного підходу науково-технічна послуга є результатом науково-технічної діяльності підприємства, установи, організації; з позицій процесного – це вид діяльності, спрямований на забезпечення створення умов розвитку і функціонування суб’єктів науково-технічної сфери та сприяння процесам одержання, збереження, поширення і практичного застосування науково-технічних знань. Визначено періоди появи, становлення і розвитку складових науково-технічної послуги: первісне суспільство, виникнення писемності, заснування і розвиток бібліотек, поява перших університетів, епоха географічних відкриттів, промислова революція та індустріалізація, науково-технічна революція.

2. Науково-технічна послуга характеризується як нематеріальна, виробничого або невиробничого призначення, змішана щодо джерел фінансування, така, що надається державними установами та підприємствами різних форм власності, задовольняє суспільні потреби, може споживатись як окремими індивідами, так і колективами. За ступенем комерціалізації науково-технічні послуги поділено на внутріорганізаційні, міжорганізаційні та ринкові.

3. Опосередковано науково-технічні послуги присутні у класифікаторі видів економічної діяльності: окремі їх види містяться у секціях L та О, до яких відносяться підприємства сфери обслуговування. У секції L виділяють клас “Курирування діяльності у сфері економіки” (75.13) з підкласами “Патентна діяльність” (75.13.2), “Ліцензійна діяльність” (75.13.3), “Сертифікаційна діяльність” (75.13.4). До секції О відносяться такі класи і підкласи: діяльність бібліотек (92.51), збереження історичного надбання (92.52), збереження природного надбання (92.53). Це свідчить про наявність суб’єктів надання і споживання науково-технічних послуг, що зумовлює формування ринку науково-технічних послуг.

4. Суб’єктами купівлі-продажу науково-технічних послуг виступають фізичні та юридичні особи, які або надають науково-технічні послуги (пропозиція науково-технічних послуг) або є їх споживачами – це особи, які формують попит на науково-технічні послуги. До суб’єктів надання науково-технічних послуг віднесено вчених та наукових працівників, державні органи, наукові установи, організації, підприємства всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, які надають науково-технічні послуги в результаті як основної, так і допоміжної діяльності. Споживачами науково-технічних послуг виступають підприємства сфери “високих технологій”, суб’єкти господарювання, які здійснюють науково-технічну та інноваційну діяльність.

5. Наявність трьох визначальних складових ринкового механізму: пропозиції, попиту та ціноутворення на науково-технічні послуги створює всі підстави для розвитку ринку науково-технічних послуг в Україні. Визначено, що ринок науково-технічних послуг – це сукупність відносин (соціально-економічних, матеріальних, фінансових), що виникають між виробниками науково-технічних послуг (продавцями) та їх споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу послуг.

6. Необхідність державного регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні обумовлена потребами формування ринкового механізму із врахуванням ринкових відмов. З метою регулювання відносин у науково-технічній сфері для досягнення поставлених цілей держава використовує наявний в її розпорядженні інструментарій. Оскільки ринок науково-технічних послуг регулює функціонування і розвиток науково-технічної сфери, що є складовою економічної системи, то для координації діяльності суб’єктів ринку науково-технічних послуг використовуються загальноекономічні важелі державного регулювання із врахуванням особливостей даного ринку.

7. З’ясовано, що вітчизняний ринок науково-технічних послуг пройшов три формотворчі етапи і на сьогодні перебуває на четвертому етапі, який характеризується появою основних ознак ринкового інституту, що дає можливість констатувати сформованість головних елементів ринку науково-технічних послуг в Україні. На сьогодні постало питання вдосконалення і запровадження в дію основних складових механізму державного регулювання ринку науково-технічних послуг, до яких віднесено економічну, правову, організаційну та інформаційну.

8. Економічну складову державного регулювання ринку науково-технічних послуг становлять бюджетно-податкова політика у науково-технічній сфері, стимулювання підприємців до виробництва наукомісткої продукції, що формуватиме попит на науково-технічні послуги, розвиток на базі існуючої науково-технічної інфраструктури системи надання науково-технічних послуг – формування їх пропозиції.

9. Правова складова державного регулювання ринку науково-технічних послуг – це нормативно-правове забезпечення: саме з його доопрацювання і потрібно розпочинати; щоб ефективно працювала економічна складова, вона має бути підкріплена законодавчо. На сьогодні в Україні науково-технічні послуги не мають цілісного правового підгрунття, що може бути подолане через доповнення Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” окремою статтею, яка б визначила безпосередньо поняття “науково-технічна послуга”, “ринок науково-технічних послуг”, “суб’єкти ринку науково-технічних послуг” і закріпила права та обов’язки останніх.

10. Організаційна складова державного регулювання ринку науково-технічних послуг передбачає побудову організаційної структури управління розвитком ринку науково-технічних послуг та регулювання діяльності його суб’єктів. В існуючій організаційній структурі державного регулювання ринку науково-технічних послуг чітко не визначено, яке саме відомство є відповідальним за розвиток науково-технічних послуг як самостійного напряму науково-технічної діяльності. Запропоновано віднесення такої функції до компетенції Міністерства освіти і науки України, а саме департаменту науково-технологічного розвитку.

11. Інформаційна складова державного регулювання ринку науково-технічних послуг – це система комунікаційних зв’язків між суб’єктами ринку науково-технічних послуг та органами влади: реалізується через запровадження системи звітності, розробки електронних програм обміну інформацією та створення банків і баз даних. Координація потоків науково-технічної інформації в Україні забезпечується Українським інститутом науково-технічної і економічної інформації Міністерства освіти і науки України. Для якісного здійснення його функцій мають бути задоволені дві основні умови: оптимізовано структуру кадрової складової інституту та забезпечено належне фінансування як з державних джерел, так і через залучення до числа споживачів послуг осіб підприємницького сектору.

12. У процесі вдосконалення методики розрахунку ціни на науково-технічні послуги було визначено такі її етапи: постановка завдання ціноутворення – визначення попиту – оцінка витрат – вибір методу ціноутворення – встановлення кінцевої ціни. Виходячи з проведеного дослідження, найбільш прийнятним способом формування ціни на науково-технічні послуги є метод “на основі відчутної потреби” з диференціацією цін залежно від сфери “споживання” науково-технічної послуги: поділ споживачів науково-технічних послуг за сферами їх діяльності – наукова і виробнича сфери, врахування чого дозволяє зробити науково-технічну послугу доступну широкому колу споживачів.

13. На основі експоненційного згладжування обсягу фінансування наукових і науково-технічних робіт та чисельності працівників наукових організацій було отримано прогнозні значення обсягів науково-технічних послуг на 2004 і 2005 роки, які дорівнюють 511,7 та 661,1 млн. грн. відповідно. Згідно з даними Держкомстату України обсяги наданих науково-технічних послуг у 2004 році склали 523,6 млн. грн. Відхилення фактичних даних від прогнозних знаходиться у межах середньої процентної помилки прогнозу. Отже, розроблена модель якісна та може бути застосована в подальшому практичному використанні.

Публікації автора:

у наукових фахових виданнях:

1. Шаповалова Л.А. Особливості динаміки кадрової складової науково-технічної сфери України у трансформаційних процесах // Теоретичні та прикладні питання економіки.– Збірник наукових праць. – 2003. – Випуск 3. – С. 238-244. (0,3 д.а.)

2. Шаповалова Л.А. Економічна природа науково-технічних послуг та їх розвиток в Україні // Регіональні перспективи. – 2003. – № 9/10. – С. 295-298. (0,3 д.а.)

3. Шаповалова Л.А. Формування ринку науково-технічних послуг у перехідній економіці України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка».–2004.– Випуск 68. – С. 38-41. (0,4 д.а.)

4. Шаповалова Л.А. Формування інформаційних ресурсів національної системи науково-технічної інформації у перехідній економіці України // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія «Економічні науки». – 2004. – № 4 (12). – С. 125-126. (0,2 д.а.)

5. Шаповалова Л.А. Нормативно-правове забезпечення регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія «Економічні науки».– 2004. – Випуск 12. – С. 289-293. (0,4 д.а.)

6. Шаповалова Л.А. Перехід України до інноваційної моделі розвитку як напрям інтеграції до світового господарства // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка».– 2005. – Випуск 73. – С. 56-58. (0,3 д.а.)

7. Шаповалова Л.А. Особливості формування організаційної структури державного регулювання системи науково-технічних послуг в Україні // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія «Економічні науки». – 2005. – Випуск 14. – С.73-78. (0,5 д.а.)

в інших виданнях:

8. Шаповалова Л.А. Місце науково-технічних послуг у трансформаційній економіці України // Тези доповіді на ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика сучасної економіки”, м. Черкаси, 15-17 жовтня 2003 р. – С. 124-127. (0,1 д.а.)

9. Шаповалова Л.А. Роль науково-технічної інформації на шляху переходу України до інноваційного типу розвитку // Науково-технічна інформація. – 2003. – № 4. – С. 32-34. (0,2 д.а.)

10. Шаповалова Л.А. Інституціоналізація ринку науково-технічних послуг в Україні // Тези доповіді на ІІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління”, м.Київ, 24-27 березня 2004 р. – С. 146-147. (0,1 д.а.)

11. Шаповалова Л.А. Фінансове забезпечення науково-технічних послуг в Україні // Науково-технічна інформація. – 2004. – № 3. – С. 45-48. (0,3 д.а.)

12. Шаповалова Л.А. Процес розвитку науки і техніки як об’єкт державного регулювання // Наукові праці аспірантів економічного факультету. – 2005. – С.19-27. (0,4 д.а.)