У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання державного регулювання ринку праці на регіональному рівні шляхом визначення теоретичних підходів, удосконалення механізму державного регулювання зайнятості, процесу регулювання ринку праці, розробки заходів державного регулювання ринку праці. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і надати пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. Сегментування ринку праці має велике значення для аналізу його структури і місткості, виявлення контингенту, що утворює пропозицію праці і попит на неї, визначення перспектив ринку праці. У межах дослідження запропоновано проводити сегментування ринку праці за допомогою одно- та багатофакторних моделей. Сегментування ринку праці є основою теорії подвійності ринку праці, у якій передбачається його поділ на дві частини: первинний і вторинний ринки. Первинний ринок праці характеризується такими рисами: стабільна зайнятість і надійність становища працівника, високий рівень заробітної плати, наявність службових сходів з чітко визначеними можливостями для професійного зростання і просування; використання прогресивних технологій, наявність сильних і ефективних профспілок. На вторинному ринку велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість; низький рівень заробітної плати; практично не існує просування службовими сходами; технологія виробництва примітивна і трудомістка; відсутні профспілки. 2. Державне регулювання ринку праці є ефективним інструментом впливу держави на процеси зайнятості й застосовуються нею для реалізації заходів активної політики зайнятості. Сукупність економічних, правових, соціальних, адміністративних і організаційних методів державного регулювання ринку праці здійснюється через регулювання макроекономічного, демографічного, соціально-психологічного впливу на розвиток ринку праці; комплексну діяльність низових виробничих структур; діяльність системи інститутів, які забезпечують узгодженість інтересів контрагентів ринку праці. 3. Сучасний стан ринку праці України характеризується такими ключовими проблемами: недостатній рівень реформування трудової сфери; значні масштаби недовикористання робочого часу зайнятих, низька ефективність праці та недостатній рівень її оплати; зниження частки працюючих у високотехнологічних і наукоємних видах діяльності; відсутність взаємозв'язку між трудовим внеском і доходами працівників; втрата трудових навичок кваліфікованих і висококваліфікованих кадрів унаслідок закриття, реструктуризації великих промислових підприємств, їх збитковості; перехід фахівців у сферу неформальної зайнятості, тіньової економіки, міграція за кордон; погіршення якісних характеристик робочих місць, недостатнє введення в дію нових робочих місць; невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили; неналежна державна підтримка підприємництва і малого бізнесу; недоліки в реформуванні системи державного професійного навчання й освіти; недостатня розвинутість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; слабка зацікавленість роботодавців у підвищенні кваліфікації працівників; складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, колишніх військовослужбовців); недоліки системи дотримання норм трудового законодавства щодо режиму й охорони праці окремих груп працюючих; диференціація регіональних ринків праці. 4. Для покращення ситуації, які склалася на регіональному ринку праці, розроблено комплекс заходів, які спрямовані на поліпшення ситуації на регіональному ринку праці у 2007–2008 рр. та складаються з таких блоків: професійно-освітня підготовка кадрів, підвищення якості робочої сили; збереження і створення робочих місць, сприяння розвитку підприємництва та самостійній зайнятості населення; розв’язання місцевих проблем зайнятості населення (монофункціональні міста, сільська місцевість); сприяння зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці; міждержавні трудові міграції, прикордонне співробітництво; надання соціальних послуг зареєстрованим безробітним; регулювання соціально-трудових відносин. 5. Створення ефективної системи зайнятості передбачає посилене використання її нестандартних форм. При проведенні конкретної державної політики розвитку нестандартних форм зайнятості в дослідженні запропоновано виходити з певних принципів. Принцип цілеспрямованості державного регулювання передбачає чітке визначення завдань і заходів державного впливу на процеси розвитку форм зайнятості, пошук нових напрямів і відповідних механізмів регулювання праці. Принцип регіональної диференціації у сфері зайнятості включає заохочення диференційованої регіональної політики розвитку форм зайнятості з урахуванням специфічних особливостей регіонів. Принцип розподілу повноважень полягає в чіткому розподілі обов'язків державних і регіональних органів управління сферою нестандартної зайнятості. Принцип багатоваріантності передбачає розробку декількох варіантів у вирішенні проблем розвитку форм зайнятості з урахуванням змін економічного розвитку країни й регіонів. Принцип саморегуляції зайнятості передбачає створення умов для самостійного пошуку роботи і працевлаштування різних кол населення на нестандартних умовах зайнятості. Принцип адресної політики у сфері зайнятості полягає в розробці разом з «наскрізними заходами» впливу на процеси розвитку нестандартних форм працевлаштування. Принцип оперативності дії на сферу зайнятості передбачає не тільки швидке вжиття екстрених заходів у критичних ситуаціях, що виникають на ринку праці, а й прогнозування можливого погіршення стану цієї сфери і вжиття завчасних заходів, здатних запобігти негативним змінам. 6. Для виявлення ефективності регіональних програм сприяння зайнятості населення запропоновано використовувати два комплексні показники: соціальна ефективність і економічна ефективність політики зайнятості в регіоні. Показник соціальної ефективності політики зайнятості характеризує рівень можливого приросту рівня безробітних у регіоні. Збільшення значення цього показника свідчить про покращення соціальної політики зайнятості. Економічна ефективність політики зайнятості в регіоні визначається як розмір витрат на умовну одиницю соціальної ефективності. Чим нижчий рівень зареєстрованого безробіття в регіоні, тим вища в середньому соціальна ефективність соціальної політики зайнятості. 7. Ефективність механізму реалізації програми сприяння зайнятості населення в регіоні забезпечується шляхом встановлення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили на регіональному ринку праці, яка досягається завдяки узгодженню інтересів усіх суб'єктів ринку праці. Проведений аналіз використання цільових програм у регулюванні ринку праці і зайнятості населення показав, що за останні три роки їх ефективність дещо зросла. Проте вони не стали дієвим регулятором ринку праці. У ході їх розробки і реалізації виявляється ряд проблем, які перешкоджають цьому, а саме: нечітке формування базових методичних принципів, на яких має ґрунтуватися регіональна програма; відсутність належної міжрегіональної ув'язки і координації; неузгодженість різних програм, відсутність спроб одночасно реалізувати великий комплекс не пов'язаних між собою дрібних і частих програм; недостатнє і нестійке фінансування як з державного і регіонального бюджетів, так і з, інших джерел; стабільне недофінансування програм; неналежний контроль за реалізацією програмних заходів; слабке обґрунтування ефективності й результативності програм, відсутність дієвого механізму оцінювання їх ефективності. 8. Запропоновано створення регіональної міжвузівської маркетингової служби, яка об'єднує аналогічні служби ВНЗ, представників обласних і міських центрів зайнятості населення і міністерства, експертну раду працедавців. Маркетинг вищої школи стає найважливішим сегментом ринку праці, необхідним елементом підготовки фахівців. Реалізація на практиці запропонованої маркетингової концепції розвитку безперервної освіти на рівні регіону можлива лише за наявності концепції розвитку території, що об'єднує в єдине ціле генеральну схему розвитку і розміщення продуктивних сил території та схему розселення населення усередині регіону. При цьому концепція розвитку території повинна розроблятися паралельно або з урахуванням передового вітчизняного і світового досвіду щодо вдосконалення системи управління з урахуванням особливостей розвитку регіону. 9. Визначено, що перспективи поліпшення стану на ринку праці пов'язані з розвитком відповідних організаційних структур і форм управління зайнятістю в регіоні. Для ефективнішого проведення соціальної політики в регіоні запропоновано створення координаційної ради для вирішення і здійснення завдання соціальної політики в рамках різних соціальних програм. У рамках реорганізації центрів зайнятості запропонована орієнтація на нестандартне працевлаштування, а саме: створення бази вакансій нестандартного працевлаштування, підготовка фахівців служб зайнятості, робота з клієнтами та роботодавцями, організація тимчасової зайнятості. 10. Для покращення державного регулювання ринку праці в Україні та її регіонах пропонується: - Верховній Раді України: розробити та прийняти нормативно-правові акти щодо соціального захисту економічно активного населення, розширення сфери застосування праці в галузях і секторах економіки (створення нових робочих місць та покращення умов праці); - Міністерству праці та соціального захисту взяти під контроль організацію роботи щодо дотримання законодавства про оплату праці суб’єктами господарювання в частині додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, легалізації заробітної плати та погашення боргів по ній, прискорення темпів зростання заробітної плати, погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України; забезпечити координацію дій з цих питань контрольних, правоохоронних органів, органів Державної податкової адміністрації, Пенсійного фонду України, організацій роботодавців та профспілок, а також висвітлення цієї інформації в засобах масової інформації; - Головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій разом з головними управліннями з економіки, промисловості та розвитку інфраструктури, агропромислового розвитку вжити заходів щодо підвищення ефективності моніторингу за своєчасної і не нижче від визначеного державою мінімального розміру оплати праці. | 