У дослідженні дано наукову оцінку значення соціальних трансфертів у матеріальному забезпеченні відтворення населення України, визначено напрямки вдосконалення їх механізму, а також соціального захисту активного населення в умовах гострої демографічної кризи і на цій основі розроблено теоретичні і методичні положення щодо вдосконалення механізмів державного регулювання та цільового програмування соціальної стабільності в регіоні. Основі висновки і результати щодо цих положень, зводяться до такого: 1. Дослідження сучасного стану системи державного регулювання процесом відтворення населення України показали, що механізми цього регулювання порушені, тому зростає і значення соціальних трансфертів, які можуть стати джерелом економічного забезпечення демографічної політики держави. 2. Аналіз досвіду проведення демографічної політики у різних країнах Європи свідчить, що в наш час фактично всі держави континенту приділяють значну увагу питанням розвитку населення і здійснюють комплекс заходів щодо регулювання його кількісного та якісного складу, всебічній підтримці сімей з дітьми. У цьому контексті теперішній стан демографічної політики в Україні, яка фактично складається лише з окремих малоефективних заходів, не відповідає сучасним європейським стандартам, потребам розвитку населення, тому необхідна розробка нової концепції сучасної демографічної політики в Україні. 3. У дослідженні науково обґрунтовано і визначено напрямки державного регулювання використання соціальних трансфертів у період соціально-економічних трансформацій, які є важливою складовою економічного забезпечення відтворення населення, є економічною основою таких напрямків державної демографічної політики як охорона і підтримка материнства і дитинства, сімейної політики, охорони здоров’я населення, підвищення його освітнього та культурного рівня. 4. Встановлено, що сьогодні в Україні окремі елементи інфраструктури ринку праці ще не діють достатньо ефективно, не відпрацьований механізм цивільного й інституціонального регулювання. Тому формування і регулювання ринку праці одна з ключових і найбільш гострих проблем ринкової економіки. А досягнення повної ефективної зайнятості – одне з головних завдань держави. 5. Запропоновано основі напрямки державного регулювання соціальним захистом активного населення, які створюють умови для: досягнення раціонального рівня споживання більшістю населення, зокрема, скорочення диференціації в рівні споживання благ і послуг до меж, при яких зберігаються стимули до кваліфікованої праці й ефективного підприємництва; кваліфікованої творчої праці, що пов’язано з якісною зміною структури економіки (насамперед скорочення до мінімуму важкої фізичної праці й екологічно шкідливих виробництв); формування ефективної системи соціального захисту, яка повинна включати захист від безробіття, надання допомог непрацездатним групам населення, поєднувати державну і страхову системи соціального захисту. 6. Визначено мінімум компонентів необхідних для створення і функціонування цивілізованого ринку праці. На основі аналізу цих компонентів запропоновано механізм взаємодії факторів виробництва, формування доходу і відшкодування витрат функціонуючої робочої сили і засобів виробництва в ринковій економіці на рівні держави (на макрорівні). 7. Надання державних соціальних гарантій має здійснюватися за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ та організацій і соціальних фондів. Розмежовані за різними інституціями видатки на соціальні потреби і надходження, що їх забезпечують, повинні методично поєднуватися через процес бюджетування в соціальному бюджеті. У зв’язку з цим, обласний бюджет набуває чинності найбільш значущого каналу руху і періодичної концентрації бюджетних трансфертів, що в свою чергу підтверджує необхідність поглиблення процесів регіоналізації. 8. Аналізуючи демографічну ситуацію в Донецькому регіоні запропоновано ряд невідкладних дій, які поліпшують процес життєдіяльності в регіоні. На основі цих дій, а також принципів побудови регіональних програм було запропоновано підходи щодо їх формування і структуру інтегрованої автоматизованої системи управління сталим соціальним розвитком. |