Проведене дослідження державного регулювання цукробурякового виробництва дозволяє сформулювати деякі теоретичні та практичні висновки, щодо здійснення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. 1. Стратегічною метою розвитку цукробурякового виробництва є повне самозабезпечення країни цукром у розмірах, необхідних як для споживання населення та достатніх державних резервів, так і для зовнішньої торгівлі через експорт. Пошук шляхів для розв’язання поставленої мети є першим кроком у вирішенні проблеми методології відродження і становлення цукробурякового підкомплексу. Для досягнення цих намірів потрібне подальше реформування АПК, створення ефективної і конкурентоспроможної системи господарювання, заснованої на її багатоукладності та наділеної сильними стимулами для продуктивної і якісної праці. Економічні перетворення в цукробуряковому підкомплексі потрібно вести на базі досягнень аграрної науки, збалансувати з теоретичними засадами ринкових відносин та забезпечити функціонування економічних суб’єктів підкомплексу в рамках сталого правового коридору за державною підтримкою і регулювання окремих сторін його діяльності, розв’язавши при цьому проблему збалансованості витрат та прибутку. 2. Визначено, що для підвищення конкурентноздатності продукції цукробурякової галузі України необхідно створити умови для ефективної дії Закону України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” та виконання розробленої Державної комплексної програми стабілізації та розвитку цукробурякового комплексу України на період до 2010 року. 3. Дослідження підтверджують, що регіональний (обласний та районний) рівень виходить на перший план у сфері формування ринкових відносин, а тому до регіонів повинна перейти більша частина функцій з підтримки і розвитку цукробурякового підкомплексу (АПК в цілому), регулювання розвитку цукрового і продовольчого ринків. При цьому державі належить визначити форми і методи підтримки та регулювання виробництва, сприяти залученню інвестицій на його розвиток з інших регіонів країни, а також іноземних капіталів, визначити взаємозв’язок з розвитком ринкової інфраструктури та державної аграрної політики. 4. Доведено, що захист внутрішнього ринку цукру України має проводитися, насамперед, з урахуванням специфіки окремих сегментів його світового ринку. Так, щодо ринку вільної реалізації та національних ринків цукру країн світу, з боку яких існує найбільша загроза економічній безпеці нашої держави, має бути застосований режим максимального контролю над імпортними операціями, оскільки протягом 2003 р. в Україну було ввезено на умовах давальницьких операцій 380 тис. т цукру-сирцю. 5. Втрата Україною експортної орієнтації цукробурякового виробництва поставила завдання розробки і обґрунтування маркетингових заходів, пов’язаних із зменшенням виробництва цукрових буряків у 2003 р. до 13,4 млн т, а відповідно і цукру на 78,6% порівняно з 1990 р., щодо формування ефективного механізму регулювання ринком цукру. Вирішення цієї проблеми містить в собі не тільки виробничі, технологічні та економічні питання, але є важливою складовою державної зовнішньої і внутрішньої політики країни. 6. Економічний механізм цукробурякового підкомплексу пропонується формувати під впливом ринкових відносин за активною регулюючою участю держави у виробництві і реалізації цукру з збільшенням ціни на цукрові буряки до 170 грн/т. При цьому не має знижуватися значення державної підтримки галузі, враховуючи недостатню конкурентоспроможність вітчизняних підприємств АПК у порівнянні з товаровиробниками розвинутих країн світу. 7. Дослідженнями підтверджено розрахунки вчених ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН, що в цілому щорічні інвестиції в АПК мають становити 5 млрд USD. Нормативно-ресурсні розрахунки показали, що на технічне переозброєння цукрової промисловості потрібно направляти 29% із загальних щорічних інвестицій, на розвиток виробничої інфраструктури буряківництва та в сферу торгівлі – 58-60%, на розширення сировинної бази в приватному секторі (фермерські та господарства населення) – 13% від суми, розрахованої для сільського господарства. 8. З метою подолання кризової економічної ситуації в галузі та стабілізації фінансової бюджетної підтримки бурякоцукрового комплексу України запропоновано модель здійснення розрахунку розміру субсидування цукросировини на 1 т виробленого цукру у розмірі 263,33 грн/т, що дає можливість більш обґрунтовано визначити субсидію на 1 т цукросировини і підвищить зацікавленість товаровиробників у виробництві продукції. 9. На основі квот на виробництво цукру і цукрових буряків розроблено механізм одержання державних ліцензій на виробництво цукру з цукрових буряків між цукровими заводами через проведення тендеру, що дасть можливість її отримання тільки тим підприємствам, які вироблять відповідну кількість цукру. Таким чином, впровадження запропонованого механізму побудови регульованого ринку цукру може створити передумови для стабільних ринкових умов функціонування акціонерного капіталу у цукробуряковому під комплексі України. | 