У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки шляхом визначення теоретичних підходів, визначення заходів, що сприяють підвищенню продовольчого забезпечення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. На сьогодні в теорії управління розроблено ряд концепцій щодо вирішення продовольчої проблеми. Серед основних поширення набули такі: концепція інтенсивного зростання сільськогосподарського виробництва; концепція задоволення “основних людських потреб”; концепція сталого розвитку; концепція багатофункціональності сільського господарства. Останніми роками все більший вплив на розвиток ідей продовольчої безпеки справляє концепція сталого розвитку, яка передбачає взаємозв'язок і дотримання раціональних пропорцій дії економічних, екологічних, технологічних і соціально-демографічних чинників на сільськогосподарське виробництво. 2. Доцільним є розгляд продовольчої безпеки стосовно всього людства (світу), країн або груп країн, окремих регіонів, домашнього господарства (сім'ї) і окремої людини. Як основа для виділення різних рівнів у роботі використаний відтворювальний підхід, який заснований на визначенні специфічних інтересів різних рівнів (економічних або інтересів у сфері продовольчого забезпечення) і дає змогу виявити властиві певному рівню унікальні риси й обґрунтувати відмінності підходів до забезпечення продовольчої безпеки різних рівнів. Забезпечення продовольчої безпеки на кожному рівні зумовлюється внутрішніми (економіка даного рівня, у тому числі доходи, обсяг і структура споживання) і зовнішніми (стан продовольчої забезпеченості вищого рівня) чинниками. На стан внутрішньої продовольчої безпеки кожного рівня частково впливає продовольча безпека нижчого рівня ієрархії. 3. Виявлено основну відмінність у підходах до забезпечення національної продовольчої безпеки, яка зумовлюється відмінністю економічних і політичних інтересів країн з найрозвиненішим агропромисловим виробництвом, які володіють природними порівнянними перевагами при виробництві сільськогосподарської продукції, та країн з менш сприятливими для агропромислового виробництва природно-кліматичними умовами, обмеженими ресурсами сільськогосподарського виробництва або ринками, що формуються (зокрема країн з перехідною економікою). 4. Визначено, що під продовольчою безпекою слід розуміти стан економіки, забезпечений відповідними ресурсами, потенціалом і гарантіями, при якому, незалежно від внутрішніх і зовнішніх загроз, зберігається необмежена у часі здатність держави (суспільства) забезпечувати економічну та фізичну доступність для всього населення життєво важливих продуктів харчування в обсягах, якості й асортименті, достатніх для розширеного відтворення кожної особи у звичних умовах і мінімально необхідних для підтримки здоров'я та працездатності в надзвичайних продовольчих ситуаціях. 5. Запропоновано в основу аналізу продовольчої безпеки регіону і розробки механізмів її забезпечення поставити саме відтворювальний характер. Такий підхід дасть змогу виявити всю сукупність відтворювальних процесів на території, характерні закономірності цих процесів, їх взаємодію. Регіональний відтворювальний процес є результатом поєднання галузевого і територіального поділу праці, що виражається в безперервному відновленні елементів виробничих відносин у процесі обігу матеріальних, трудових та фінансових ресурсів регіону, одні з яких спрямовуються на створення умов відтворення, а інші – на забезпечення функціонування самого процесу відтворення. 6. Економічна і фінансова ситуація в аграрному секторі погіршилася внаслідок розладу інтеграційних зв'язків між сільським господарством і переробними галузями АПК. Україна ще не досягла належного рівня продовольчої безпеки. Без радикального підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств усіх форм власності й організації виробництва, їх цілеспрямованої соціально-економічної та екологічно спрямованої реструктуризації на основі вдосконалення ринкових відносин неможливо домогтися переведення регіональних АПК на модель сталого розвитку і динамічного зростання. Визначено, що державна аграрна політика має бути підпорядкована не частковій чи тимчасовій підтримці розвитку окремих ланок аграрної сфери, а спрямована на здійснення системних перетворень у ній. Стратегічною метою та поточними цілями сталого функціонування національного і регіональних АПК є стабільне та постійне забезпечення вітчизняного продовольчого ринку необхідними обсягами продуктів харчування згідно з попитом. 7. Запорукою ефективності регіональної системи продовольчої безпеки є наявність процедур комплексної діагностики її стану, яка дає можливість врахувати взаємозв'язок різних чинників. Загальними критеріями забезпеченості продовольчої безпеки регіону є: відповідність рівня і структури кінцевого споживання продуктів харчування раціональним фізіологічним нормам здорового харчування; наявність виробничого потенціалу сфер АПК, достатнього для виробництва основних продуктів харчування; відповідність обсягів і структури експорту-імпорту продовольства; відповідність якості і безпеки продовольства санітарно-гігієнічним вимогам, екологічним і епідеміологічним стандартам здорового харчування. Основним показником є коефіцієнт самозабезпечення, розрахований на вартісній або енергетичній основі. Такі показники можуть розраховуватися безпосередньо або бути комплексними показниками, що складаються з декількох складових. 8. Для характеристики продовольчої незалежності регіону запропоновано комплексний індекс, який складається з показників: кінцевого споживання, регіонального потенціалу виробництва продовольства, рівня імпорту продовольства, якості продовольства. Розрахований індекс продовольчої безпеки регіону дає змогу охарактеризувати рівень продовольчої безпеки з метою аналізу динаміки його зміни і порівняння регіонів за цим рівнем. 9. Можна назвати такі особливості аграрної політики: сільське виробництво в більшості країн здійснюється переважно фермерськими господарствами; другою суттєвою особливістю аграрного сектора є використання землі як засобу виробництва; сільськогосподарське виробництво украй залежне від природних умов; можливість диверсифікації продукції сільського господарства вельми обмежена; кінцевим продуктом сільськогосподарського виробництва є сировина для промислової переробки і продовольство; попит на сільськогосподарські і продовольчі товари є еластичним залежно від доходу; низька еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію породжує так звану довгострокову фермерську проблему; цінова нееластичність попиту на сільськогосподарську продукцію в сукупності з великою залежністю аграрного виробництво від природного чинника і конкуренцією виробників зумовлює короткострокову фермерську проблему; найпоширеніша форма сільськогосподарського підприємства – селянське господарство, сімейна ферма. 10. З метою реалізації та розвитку експортного потенціалу АПК можлива реалізація механізму формування експортної інфраструктури, що містить гарантії адміністрації за комерційними кредитами під експортні поставки продовольства, що надаються найбільшим організаціям у сфері торгівлі і переробки сільськогосподарської сировини. Реалізація запропонованих напрямів забезпечення продовольчої безпеки регіону дасть змогу змінити негативні тенденції, що склалися протягом останнього десятиліття, у забезпеченні продовольством населення регіону на основі системного підходу до вирішення всього комплексу взаємопов'язаних завдань державного управління продовольчою безпекою. 11. Основним параметром, що визначає можливості домогосподарств зі споживання їжі, є рівень доходів, які вони одержують. Система заходів, що сприяють підвищенню продовольчої безпеки, повинна складатися з: політики формування доходів населення, спрямованої на зниження рівня бідності; заходів, що сприяють зміщенню пріоритету соціальної політики у бік підтримки найбільш нужденних верств населення; заходів, які забезпечують продовольчу підтримку сімей і громадян, що не мають достатніх ресурсів для харчування відповідно до мінімальних фізіологічних стандартів. На основі проведеного аналізу виділено ключові заходи для забезпечення продуктової підтримки сімей і громадян, які не мають достатніх коштів для харчування відповідно до мінімальних фізіологічних стандартів. 12. Найважливішим моментом у побудові системи забезпечення продовольчої безпеки є підвищення ефективності діяльності управлінських структур. Схема обґрунтування стратегії забезпечення продовольчої безпеки регіону включає такі елементи: аналіз економічних і соціальних процесів, оцінка ресурсів; обґрунтування стратегії соціально-економічного розвитку регіону у сфері забезпечення продовольчої безпеки; розробка концепції і вибір методів державного ринкового регулювання. Розроблена система продовольчої безпеки як сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів, яка орієнтована на реалізацію заданої цільової установки і має здатність до відтворення за рахунок власних ресурсів, дасть змогу інтегрувати і координувати зусилля суб'єктів регіональної економіки у галузі сталого забезпечення населення продовольчими товарами. 13. Суть державного управління продовольчою безпекою розкривається в його функціях, зокрема, формування і відтворення ефективних суб'єктів ринкових відносин, формування і підтримка стійкого попиту та пропозиції на продукти харчування і сільськогосподарську сировину тощо. Держава може виконати ці та інші функції, якщо формування системи продовольчого забезпечення буде засноване на реалізації таких принципів: принцип раціонального аграрного протекціонізму; принцип програмно-цільового регулювання й підтримки; принцип гарантії державної підтримки сталого розвитку АПК; гнучкий диференційований підхід залежно від форм власності й ефективності господарювання, значущості в забезпеченні стійкості інноваційності та екологічності відтворення, потенційної конкурентоспроможності вироблюваної продукції, рівня розвитку підприємництва, рівня ризику, ефективності участі в реалізації державних програм тощо; принцип мотиваційної спрямованості державного регулювання і підтримки; принцип максимально ефективного використання ресурсів. Запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо регулювання забезпечення продовольчої безпеки: – продуктова підтримка груп ризику, до яких належать вагітні жінки та діти, віком до 1 року; – створення дисципліни фінансування соціальних установ продуктової безпеки; – здійснення цільового перерозподілу бюджетних коштів щодо фінансування установ для дітей-сиріт. | 