У дисертації узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в розробці теоретико-методологічних засад удосконалення державного управління якістю медичної допомоги в охороні здоров’я України, розроблено науково-прикладні підходи, моделі, що забезпечують теоретичне й практичне використання отриманих результатів, які підтверджують гіпотезу, покладену в основу дослідження, а реалізовані мета і завдання дають підстави зробити такі висновки та внести деякі пропозиції. Системний аналіз літературних джерел показав, що державне управління якістю медичної допомоги в охороні здоров’я України не відповідає суспільним потребам. Встановлено невідповідність досягнутого рівня державного управління якістю медичної допомоги в Україні сучасному рівню світової медицини, потребам формування демократичного суспільства, реалізації конституційних прав громадян на охорону здоров’я. З’ясовано, що стан законодавчої та нормативної бази не повністю регламентує відносини у сфері забезпечення якості медичної допомоги. Потребує подальшого вдосконалення нормативно-правова база стандартизації медичної допомоги в Україні, чому сприятиме запропонована автором схема класифікації-кодування стандартів медичної допомоги. Дістали подальшого розвитку теоретичні підходи до уточнення окремих дефініцій, які утворюють категорійно-понятійний апарат державного управління охороною здоров’я. Зокрема, встановлено, що терміни “медична допомога” та “медична послуга” є різними за суттю і відображають різні за змістом поняття, причому термін “медична допомога” є ширшим, ніж термін “медична послуга”. Різноманітністю підходів до тлумачення і використання категорії “медична допомога” у вітчизняній та зарубіжній літературі зумовлюється й велика кількість трактувань поняття “якість медичної допомоги”. За результатами дослідження обґрунтовано, що вдосконалення організації відомчого (делегування менеджеру охорони здоров’я відповідних повноважень) та позавідомчого (залучення незалежних медичних професійних асоціацій разом з представниками громадських об’єднань пацієнтів) контролю якості та ефективності медичної допомоги є засобом не тільки виявлення недоліків у роботі, а й деякою мірою підвищення її рівня. Система контролю якості і ефективності медичної допомоги має функціонувати безперервно, що дасть змогу адміністрації оперативно отримувати необхідну для прийняття управлінських рішень інформацію. У процесі комплексного соціологічного дослідження виявлено низький рівень задоволеності якістю медичної допомоги пацієнтів лікувально-профілактичних закладів і правової освіченості медичного персоналу. Розроблені стандартизовані анкети вивчення думки пацієнтів лікувально-профілактичних закладів про якість надання медичної допомоги в амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних відділеннях цих закладів можуть застосовуватися для постійного соціологічного моніторингу якості медичної допомоги, що сприятиме прийняттю обґрунтованих управлінських рішень щодо її покращання. Доцільне також використання анкетування як методу оцінки діяльності лікувально-профілактичного закладу в процесі його акредитації. Установлено, що інтенсифікація процесів стандартизації в охороні здоров’я України потребує:
використання положень доказової медицини для подальшого вдосконалення медичних стандартів, клінічних протоколів, фармацевтичних формулярів; вироблення єдиного лексичного стандарту щодо вживання основних понять медичної стандартизації; створення методики застосування процесу та результатів стандартизації під час ліцензування та акредитації лікувально-профілактичних закладів та інших суб’єктів медичної діяльності. Доведено, що впровадження посади менеджера охорони здоров’я в організаційну схему лікувально-профілактичних закладів з делегуванням йому окремих функцій, які сьогодні виконуються головними лікарями і їх заступниками з медичної допомоги та іншими співробітниками, що мають певні управлінські повноваження, а також нових функцій мають сприяти підвищенню якості медичної допомоги в медичному закладі. З позиції системності з допомогою описового методу розроблена організаційно-функціональна модель системи інформаційно-освітнього забезпечення населення основами знань з якості медичної допомоги як складова системи інформаційно-правового забезпечення населення країни.
10. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного та зарубіжного досвіду, потреб сучасного розвитку охорони здоров’я населення дає змогу з метою покращання державного управління галуззю запропонувати для втілення в практичну роботу закладів охорони здоров’я України практичні рекомендації щодо: вдосконалення нормативно-правової бази стандартизації медичної допомоги в Україні та її узгодження з міжнародними нормативно-правовими актами у цій сфері; розробки програми впровадження посади менеджера охорони здоров’я в лікувально-профілактичні заклади; вивчення існуючих можливостей для запровадження соціологічного моніторингу в підпорядкованих їм лікувально-профілактичних закладах; розробки національної програми безперервного підвищення якості медичної допомоги. |
