Проведене дослідження проблеми управління розвитком вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу й узагальнення його результатів підтверджують, що вихідні теоретико-методологічні засади визначені правильно, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута. На основі здійсненого дослідження проблеми зроблені такі висновки й пропозиції. 1. Дослідження історичного досвіду діяльності органів державного управління, особливостей сучасного стану й тенденцій розвитку, а також категоріальний аналіз проблеми у філософській, правовій, соціологічній та психолого-педагогічній літературі дали змогу визначити поняття "державне управління". Воно відбиває сутність, характер і ціннісно-функціональний аспект засад державної політики, як системи теоретично розроблених і законодавчо закріплених загальних принципів і пріоритетів управління державою, що фіксують стратегічні напрями економічної, соціальної, національної, гуманітарної та іншої політики України на найближчі роки й подальшу перспективу. Державне управління вищою освітою при цьому постає як один із напрямів здійснення державної політики, який синтезує і конкретизує здійснення основних функцій виконавчої влади стосовно даної галузі. 2. Розуміння сучасної парадигми демократичного управління освітою в Україні неможливе без урахування як новітніх, зокрема економічних, політичних, правових і, безумовно, управлінських знань, які врахували б світові, загальнолюдські цінності, так і знань, які відбивали б національну специфіку України, менталітет українського народу. Аналіз публікацій показує, що на сьогоднішній час вийшла в світ велика кількість праць, присвячених різнобічним питанням державного управління розвитком і модернізацією вищої освіти. В дисертації вперше у вітчизняній історіографії подана їх наукова класифікація і аналіз за такими напрямами: Організаційно-управлінський – дослідження присвячені визначенню стратегії розвитку вищої освіти, праці про формування основи цільового управління сучасної освітньої моделі, в яких висвітлюються причини і характер зміни парадигми державного управління вищою освітою, підготовка управлінських кадрів. Концептуально-методичний напрям досліджень складають праці, присвячені розкриттю суспільної значимості і цінності освіти в сучасний період, її модернізації, основних форм підготовки висококваліфікованих спеціалістів у ВНЗ. Економіко-правничий напрям досліджень присвячений вивченню питань підтримки процесів відновлення освітньої системи різними видами економічних ресурсів, регулювання правових аспектів, розвиток інститутів управління якістю діяльності ВНЗ. Маркетингово-менеджерський напрям досліджень включає питання вивчення державного регулювання ринку попиту на освітні послуги, формування соціальних стандартів і відповідного адаптивного освітнього середовища й управління його функціонуванням та розвитком. Організаційо--педагогічний напрямок досліджень, який охоплює керівництво становленням і розвитком інноваційного процесу у вищій школі з урахуванням досягнень світової цивілізації, регулювання і корекцій професійної підготовки студентів, беручи до уваги нові інформаційні технології, педагогізацію мислення та діяльності всіх учасників освітнього процесу в умовах кредитно-рейтингової системи навчання у ВНЗ. 3. В дисертації з'ясовано, що державне керівництво виведенням вищої освіти в Україні на рівень освіти розвинених країн світу здійснювалось шляхом реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад; подолання монопольного становища держави в освіті через створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів; демократизації традиційних навчально-виховних закладів; формування багатоваріантної інвестиційної політики в галузі освіти. Його результатом за роки незалежності , з врахуванням міжнародного досвіду структурної реформи вищої школи і приєднанням до Болонського процесу, стало створення розвиненої та розгалуженої системи вищої освіти, яка за кількісними та якісними показниками в основному відповідає рівню розвинених країн і стає поступово конкурентоспроможною у європейському освітянському просторі. 4. Встановлено, що назрілою необхідністю вдосконалення державного управління вищою освітою є збільшення автономії вузів, які повинні брати на себе відповідальність за відносини з роботодавцями та приймати безпосередню участь у працевлаштуванні випускників. Слід посилити не завжди ефективний контроль з боку держави за відкриттям нових спеціальностей, прийомом до вузів, який потребує удосконалення і нових форм, які будуть враховувати швидкі зміни в соціально-економічній ситуації в Україні. Важливим фактором прогнозування має стати також доступне, достатнє і достовірне інформаційне середовище. 5. Матеріали дослідження свідчать про те, що проблему розвитку академічних свобод треба вирішувати з урахуванням можливостей вузу, факультету. Для цього доцільно розширити права вузів у формуванні змісту навчання, у визначенні його форм і методів, структури викладацького навантаження. Однак, оскільки такі рішення пов’язані зі значними фінансовими витратами і ризиком втрати іміджу ВНЗ на перших порах в умовах конкуренції, тому ініціатива повинна бути на боці Міністерства освіти і науки у прийнятті рішень про реорганізацію навчання як поштовх до подальшої ініціативи вузів. 6. Важливим напрямом діяльності органів державного управління у сфері вищої освіти було налагодження міжнародного співробітництва. Головною метою співпраці є інтеграція національної системи освіти у європейський освітній простір шляхом реалізації спільних з ЄС проектів, заходів і програм академічних обмінів, оскільки у Болонському процесі було чітко визначено напрям руху вітчизняного освітнього комплексу. Міністерство освіти і науки України та його заклади здійснювали співпрацю з Європейським Союзом у рамках програм транс'європейського співробітництва у галузі вищої освіти –Теmрus і на двосторонній основі із країнами-членами ЄС, їх центральними державними органами управління освітою та навчальними закладами. Для плідної участі в європейському просторі вищої освіти нам потрібно більш ефективно використовувати конкретні європейські програми та проекти підтримки та сприяння у проведенні реформ вищої української школи. На нашу думку, засвоєння міжнародного досвіду реформування вищої освіти і застосування всіх його позитивних елементів значно прискорять цей шлях. Позитивний наслідок від приєднання до європейських цінностей полягає в запозиченні кращого, що там напрацьовано та гармонійно й ефективно може поєднатися із здобутками національної вищої освіти. 7. Досконалість і повнота законодавчої бази у сфері освіти є першою необхідною умовою як формування та реалізації самої державної освітньої політики, так і забезпечення можливості ефективного функціонування системи освіти, зокрема вищої. Аналіз нормативно-правових актів про вищу освіту свідчить, що при всій прогресивності нормативно-правових документів, прийнятих в останні роки й спрямованих на розвиток вищої школи, для них все ще характерна суперечливість, неоднозначність тлумачення, неконтрольованість виконання низки положень. Для вирішення проблем, що виникають у процесі функціонування системи вищої освіти, потрібне подальше вдосконалення і розвиток правової бази, зокрема, внесення відповідних доповнень і змін у чинні закони, прийняття нових законодавчих актів та інших нормативно-правових документів. Освітня державна політика щодо модернізації системи вищої освіти у контексті Болонського процесу буде ефективною тільки тоді, коли чинне законодавство розроблятиметься у контексті європейської інтеграції. Тому вирішення цих проблем потребує внесення суттєвих змін до нормативно-правових актів або розробки та прийняття нового Закону «Про вищу освіту», а також поглибленого аналізу відповідності законодавства України в галузях освіти і науки, інноваційного розвитку міжнародним стандартам, прийнятих у розвинутих країнах світу. 8. Приєднання України до Болонського процесу стало незаперечним фактом міжнародного визнання нашої системи вищої освіти, і це зобов’язує державне управління країни, в першу чергу, завершити модернізацію та реформування вищої освіти до 2010 року і надалі здійснювати освітні послуги з урахуванням європейських норм і стандартів. Важливою передумовою ефективного управління вищою школою є розробка науково обгрунтованої моделі державної політики, котра б відповідала новим конкретно-історичним реаліям. На нашу думку, управління розвитком вищої освіти вимагає підвищення системності й цілеспрямованості, гнучкості й оперативності, здатності до саморозвитку, співвідносно зі світовими освітніми моделями, а також розширення участі громадськості у визначенні перспектив розвитку управління освітою. Одночасно слід пам’ятати, що поліпшити діючу систему вищої освіти, лише частково змінюючи якісь окремі її підрозділи, вводячи випадкові ті чи інші методи й технології, і, навіть, збільшуючи капіталовкладення, без принципових змін самої системи, неможливо. 9. У процесі проведення реформ в українському освітньо-науковому комплексі вищої школи необхідно приймати нелегкі рішення, зволікаючи з якими може призвести Україну до самоізоляції від європейського науково-освітнього простору. Рух до Болонського процесу шляхом втілення його положень – важливе завдання всіх органів державного управління, що має сприяти розвитку української держави та зростанню її ролі в європейському і світовому співтоваристві. Запровадження в освіті принципів і завдань Болонського процесу дозволить нам вийти на єдиний європейський рівень висококваліфікованої праці й вищої освіти, підвищивши конкурентоспроможність українських освітніх послуг і кадрів. |
