У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні головних складових системи державного управління в гуманітарній сфері регіону. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, і дають змогу зробити такі висновки, що мають теоретичне й практичне значення. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури за темою дослідження свідчить, що стан її розробленості характеризується фрагментарністю й відсутністю системного підходу до її вивчення. На сьогодні в українській науці бракує комплексних досліджень з державного управління, відсутня сучасна концепція державного управління в гуманітарній сфері регіону України, немає механізмів управління, здатних органічно поєднувати науку й практику. Розробка різнобічної теорії управління в гуманітарній сфері регіону України є актуальною для теорії та практики державного управління. Здійснений аналіз засвідчив, що рівень теоретичного осмислення категорії “державне управління в гуманітарній сфері регіону” не досяг єдиного розуміння, коли теоретична основа стає провідною у вирішенні прикладних завдань державного управління в гуманітарній сфері регіону України. У роботі досліджуються дані проблеми, при цьому акцент зроблено на понятті “гуманітарна сфера”.
У дисертації обґрунтовано та розкрито сутність державного управління в гуманітарній сфері регіону України, що безпосередньо впливає на якість та ефективність державного управління в цілому. Державне управління в гуманітарній сфері розглядається через її складові структурні елементи: освіту, культуру, охорону здоров’я і спорт. Аналіз цих складових свідчить, що мова йде про управління в гуманітарній сфері регіону. В роботі акцент зроблено на духовній сфері, оскільки вона пов’язана з формуванням особистості, з розумовою діяльністю, проявом певних поглядів та позицій, що породжені життям та обумовлені історичним досвідом. Саме духовність поєднує освіту, науку, культуру тощо.
Різка диспропорція розвитку мережі закладів культури в місті й на селі, суб’єктивне ставлення місцевої влади до цієї сфери, мізерне фінансування спричинюють низькі соціальні стандарти життя в сільській місцевості, надзвичайне зниження рівня культурно-творчої активності населення, інтелектуального рівня, особливо в молоді, яка через 10-15 років визначатиме обличчя суспільства, його інтереси та пріоритети. 4. На основі зробленого аналізу зазначено, що українська нація могла б цивілізуватися через гуманітаризацію, гуманізацію суспільного життя, ставши в пригоді тим самим усій цивілізації потужною активізацією та динамізацією власного національно-культурного життя, яке, неповторне й оригінальне, є органічним елементом світової духовно-культурної різноманітності. Про це свідчить і національна духовно-культурна традиція українців, яка, перебуваючи впродовж більш ніж десяти століть у загальноєвропейському цивілізаційному контексті, була складовою європейської культури. Дослідженням визначено, що для того, аби Україна посіла належне місце серед розвинутих держав, необхідно докорінно переглянути державну політику в гуманітарній сфері як на центральному, так і на регіональному рівні державного управління. Результатом такого перегляду має стати визнання й проголошення на державному рівні цієї сфери пріоритетним стратегічним напрямом та визначальним чинником національного прогресу України в ХХІ ст. При цьому гуманітарна сфера має розглядатися як основа розвитку цивілізації, як фактор формування духовної зрілості, компетентної, соціально активної особистості, котра почуває себе комфортно в умовах будь-якої професійної діяльності. 5. Розроблено модель розвитку гуманітарної сфери регіону, адекватної проблемам і запитам нового українського суспільства, нової державно-управлінської системи. Важливою передумовою для повноцінного розвитку гуманітарної сфери регіону має стати така її модель, за якої цей розвиток відбувається не шляхом “проїдання” ресурсів майбутніх поколінь, не шляхом механічного збільшення бюджетних вливань, а шляхом створення таких умов для функціонування цієї сфери та діяльності її кадрів, які б забезпечили їм у перспективі можливість міцно стати на ноги в економічному й творчому плані, приваблюючи інвесторів та меценатів. Це особливо важливо нині, коли зниження чисельності зайнятих працівників відчутно позначилося на тих галузях гуманітарної сфери, які забезпечують формування інтелектуального потенціалу держави, на освіті, культурі, мистецтві, науці. 6. У новій моделі організації гуманітарної сфери в регіоні важливе значення мають децентралізація цієї сфери, усунення зайвої регламентації, нормативно-бюрократичних обмежень. Перспективним шляхом децентралізації має стати ширше застосування орендних відносин, перетворення державних і комунальних установ на недержавні з частковим збереженням бюджетної підтримки. Суспільна значущість гуманітарної сфери в регіоні має вимірюватися не заробленими нею коштами, а тим, що вона робить для піднесення духовності українців. 7. Реформування гуманітарної сфери та кожної її галузі сприятиме не лише покращанню рівня задоволення населення послугами, більш раціональному використанню ресурсної бази, підвищенню добробуту населення, але й зменшенню чисельності тих, хто перебуває на межі та за межею бідності. При цьому потрібно вдосконалити нормативні методи бюджетного фінансування, що полягають у чіткому окресленні сфери їх застосування. На нормативній основі мають, насамперед, фінансуватися найважливіші базові організації та установи гуманітарної сфери. В основу фінансових розрахунків мають бути покладені нормативи надання гуманітарними галузями послуг з урахуванням регіональних особливостей. Для тих організацій та установ, які опиняються поза базовою мережею фінансування, слід не лише створити сприятливі умови для одержання власних доходів, а й обов’язково зберегти часткове бюджетне фінансування, стимулювати надходження від платних послуг, заохочувати благодійництво та інвестування. 8. Обґрунтовано, що в регіонах має бути створена система контролю та моніторингу гуманітарної сфери, що полягає в завчасному виявленні небезпеки в широкому розумінні цього слова, завдяки чому з’являється можливість попередити або мінімізувати наслідки майбутнього деструктивного розвитку подій. Таким чином, моніторинг гуманітарної сфери в регіоні розглядається як науково обґрунтована, зорієнтована на інформаційне забезпечення державного управління система збору, обробки, збереження й розповсюдження інформації про гуманітарну сферу в регіоні або її окремі елементи, що дозволяє зробити висновки про стан як суб’єкта, так і об’єкта гуманітарної сфери в будь-який момент часу та спрогнозувати його розвиток. У цьому аспекті можливість прогнозної оцінки певного явища надає моніторингу особливої цінності та значущості з точки зору потенційного користувача. 9. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного й світового досвіду дає підстави з метою розвитку державного управління в гуманітарній сфері регіону України запропонувати такі практичні рекомендації: створити Національну раду з питань державної гуманітарної політики при Президентові України з метою збагачення та розвитку культури й духовності, покращення демографічної ситуації, збереження генофонду, забезпечення доступної якісної освіти для кожного громадянина держави з урахуванням перспектив міжнародної інтеграції України, ефективної економіки на основі інноваційної моделі розвитку та реалізації наукового потенціалу, консолідації та розвитку української нації; розробити й прийняти довготермінову президентську програму фундаментальних міждисциплінарних досліджень у сфері гуманітарної політики; активізувати дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у формуванні, функціонуванні та розвитку системи гуманітарної сфери в регіоні; перейти від директивних методів управління до сучасних регулятивних методів, що ґрунтуються на демократичних, правових засадах, економічних важелях, які створюють умови для покращення фінансового, матеріального забезпечення гуманітарної сфери регіону; політично та ідеологічно визнати гуманітарну сферу сферою духовного виробництва і примноження людського капіталу суспільства, яка посідає основоположне місце в сталому державотворенні; доцільно прийняти закон “Про обдаровану молодь”, у регіонах розробити й прийняти своєрідну “національну молодіжну конституцію”, розраховану на найближчу перспективу; Міністерство праці і соціальної політики спільно з Міністерством економіки має створити єдиний державний банк потреби у фахівцях. Необхідно на науковій основі чітко прогнозувати, скільки і які потрібні фахівці. Держкомстату слід переглянути форми статистичної звітності, привести їх у відповідність із Законом України “Про вищу освіту”; запровадити якісні й прозорі процедури щодо фінансування гуманітарної сфери регіону; створити в регіонах аналітичні групи для аналізу стану та розробки нормативно-правового забезпечення розвитку гуманітарної сфери регіону України; реалізувати принципи нульового оподаткування освітніх, навчально-виховних і науково-дослідних закладів; підвищити ефективність використання та адаптації зарубіжного досвіду управління в гуманітарній сфері регіону. Результати дослідження не вичерпують усіх можливостей даного напряму роботи. Перспективу подальшої розробки теми вбачаємо в дослідженні тенденцій, особливостей, періодів та етапів розроблення концепції професійної підготовки відповідних управлінських кадрів до проведення гуманітарної політики. |
