У дисертації проведено комплексне узагальнююче дослідження політико-адміністративних аспектів державного управління в західних областях України під час здійснення їх радянізації, що дало можливість зробити наступні висновки: 1. Формування політичного підґрунтя державного управління західними областями України полягало у тому, щоб якнайшвидше створити партійно-управлінську вертикаль, за виробничо-територіальним принципом побудувати компартійну мережу і якнайширше охопити нею усі сторони суспільно-політичного, культурно-освітнього, громадського життя, а також промисловість, сільське господарство, соціальну сферу та сформувати міцну організаційно-управлінську основу для утвердження комуністичної влади в 15 регіоні. В результаті владного домінування компартії усі інші складові радянської системи державного управління мали підпорядковане значення. 2. Органи радянської влади формувались за територіальною ознакою в областях районах, містах, селищах і селах. За цією ж ознакою була побудована і владна ієрархічність: орган влади складової частини території в управлінському відношенні підпорядковувався вищестоящому територіальному органові. Прийняття управлінських рішень органами радянської влади перебувало у жорсткій залежності від компартійної організації відповідного рівня і контролювалося нею. Така ж управлінська залежність була і всередині самої владної ієрархії. Тому значно урізана компартійним наглядом свобода владних рішень у радах зменшувалась ще й внутрішньою підпорядкованістю. Через те управлінські рішення органів влади носили, по суті, виконавський характер щодо владних вказівок зверху. В органах радянської влади західних областей, таким чином, було відсутнє генерування управлінських ідей, виходячи з специфіки регіону. Виконавські рішення органів влади стосувалися усіх сторін життя. Поряд з проблемами суспільно-політичного, соціально-економічного, культурно-освітнього характеру ради брали участь у вирішенні суто компартійно-ідеологічних завдань, яким надавалася безумовна перевага. 3. Важливою складовою здійснення державного управління в західних областях України стало створення радянської системи громадських організацій. В радянській управлінській системі західних областей особлива роль відводилась комсомолу. Для режиму це було вигідним з двох причин. По-перше, створювалась можливість для активної експлуатації юнацького максималізму, прагнення до самоутвердження, загостреної однозначності в оцінках оточуючої дійсності. По-друге, молоді люди у найближчій перспективі ставали тим людським матеріалом, на який прагнула опертися радянська управлінська система у процесі свого утвердження та розвитку в регіоні. Вони створювались на тих же управлінсько-методологічних засадах, що й компартійні та комсомольські організації, тобто за виробничо-територіальним принципом. Завдання цих організацій полягало у здійсненні чітко окреслених виконавчих функцій управлінського характеру щодо виробничої діяльності, організації соцзмагання, у соціально-побутовій, культурній, лікувально-оздоровчій сферах тощо 4. Управління в політико-ідеологічній сфері забезпечувало, найперше безперервність і масовість впливу на суспільну свідомість. По суті, це був суспільно-психологічний пресинг. Політичною та ідейно-виховною роботою були охоплені усі категорії західноукраїнського населення. Для них розроблялися спеціальні цільові програми, тематичні лекційні курси, організовувались всезагальні вивчення творів комуністичних класиків та більшовицьких лідерів, масово читались лекції, проводились тематичні бесіди, зустрічі. Для підготовки і проведення агітації та пропаганди було запроваджено широкомасштабну систему навчання: від короткотермінових курсів до спеціальних шкіл агітаційно-пропагандистського активу. До 16 агітації та пропаганди, на різних рівнях та у різних формах їх здійснення, залучались, по суті, усі представники радянської інтелігенції. 5. В управлінській діяльності радянської держави в західних областях України особливо важливе місце належало роботі з кадрами. Загальне неприйняття тоталітарної системи місцевим населенням значною мірою поставило його поза участю в управлінні процесами радянізації. Тому єдиним виходом для системи у питанні кадрового забезпечення стало свого роду рекрутування і розстановка виплеканих режимом політично надійних, прогнозованих та контрольованих управлінців з інших регіонів УРСР та СРСР. Першочергово вирішувалося питання щодо кадрового забезпечення найважливіших для системи управлінських ланок – керівних посад у компартії. Певну специфіку мала кадрова політика у радах. Головами їх виконкомів, як правило, були вихідці з місцевого населення. Але ця посада становила радше політичну ширму, тому що заступники голів та керівний апарат виконкомів підбирались за тими ж принципами, що й керівництво в компартії. А це означає, що в керівну ланку рад місцеві вихідці також не були допущені. Політика тоталітаризму щодо керівних кадрів комсомолу, профспілок, інших громадських організацій, творчих об’єднань, товариств також виходила з інтересів системи, а її механізми були подібними до механізмів підбору та розстановки кадрів у парторганізаціях та радах. 6. Органічною складовою частиною державного управління тоталітаризму була репресивно-каральна система. Вона виступала всезагальним фактором залякування, який незримо, але неминуче домінував над кожним протягом усього його життя. У західних областях України, враховуючи неприйняття населенням радянського тоталітаризму загалом, репресивно-каральна система спрямовувалась на виконання ще й специфічних регіональних завдань. У першу чергу вона була налаштована на подолання відкритого збройного опору УПА та на розгром підпілля ОУН. В управлінській роботі такого характеру використовувались широкомасштабні чекістко-військові операції, арешти, виселення, переслідування, залякування тощо. Наступний етап полягав у тому, щоб викорінити будь-які передумови антивладних проявів і, нарешті, ефективно запобігати навіть виникненню таких передумов. 7. Закрита та закостеніла радянська державно-політична система, побудована на ідеологічній одноманітності та політичній однопартійності, неприйнятті будь-яких політико-ідеологічних новацій, несла для західноукраїнського регіону радянізацію, тобто нівелювання будь-яких його особливостей і перетворення на безлику адміністративно-територіальну складову єдиної держави. З цією метою формувалась система державного управління, запроваджувались його механізми та здійснювалось практична управлінська робота в усіх сферах суспільно-політичного, соціально-економічного, освітнього, культурно-духовного життя західних областей України післявоєнного часу. 17 |
