Дослідження управління видатками Пенсійного фонду України дають підстави для таких висновків і пропозицій: в ході проведення дисертаційного дослідження було здійснено аналіз джерел усіх надходжень та раціональність статей видатків Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд не повинен здійснювати платежі за дорученням держави, органів місцевого самоврядування, Фонду сприяння зайнятості населення і Фонду Чорнобиля, а також підприємств певних секторів економіки за рахунок власних коштів. Вважається, що Пенсійному фонду повинні відшкодовувати такі витрати, але часто цього не відбувається; щоб реалістично відображати фінансовий стан Пенсійного фонду, його фінансова звітність за 2001 р. була трансформована за накопичувальним методом обліку. Як за касовим методом, так і за методом нарахування ПФУ мав невеликий прибуток у 2001 році. Але залишається відкритим питання про те, чи залишиться такою ситуація і надалі. Головним чином це буде залежати від темпів зростання реальної заробітної плати і розмірів будь-яких подальших підвищень розмірів пенсій; у 2001 р. були отримані збитки в сумі 1010970 тис. грн. внаслідок списання безнадійної заборгованості упродовж звітного року; для вдосконалення механізму управління фінансами пенсійної системи країни, запропонована наступна схема управління структурою Пенсійного фонду України згідно з якою центральний орган повинен безпосередньо акумулювати та управляти всіма коштами пенсійної системи (рис 1.). на основі виконаного аналізу зроблено прогноз розвитку пенсійної системи України: надлишок коштів у Пенсійному фонді з’явиться в 2004 р., і він існуватиме до кінця 2041 р; з 2042 по 2070 рр. у пенсійній системі виникне дефіцит, але знову після цього періоду Пенсійний фонд матиме надлишок; надлишок коштів, який акумулюється з 2003 по 2041 рр., є більш ніж достатнім, щоб покрити дефіцит коштів, нагромаджений з 2042 по 2070 рр. (навіть якщо за рахунок цього надлишку кредитувати будь-який інвестиційний дохід); для досягнення стабілізації пенсійних витрат і зниження ставок внесків необхідно зосередитися на чинниках, які поліпшують коефіцієнт залежності системи, тобто підвищення пенсійного віку, скорочення безробіття, покращання участі у робочій силі та зменшення частки неформальної економіки, яка не робить внесок до пенсійної системи; Україна могла б розділити свою формулу обчислення пенсій на дві частини. Перша частина дорівнюватиме розміру пенсії, на яку виникає право до початку персоніфікації за чинною системою. Ця частина пенсії може бути обчислена й проіндексована. Друга частина розміру пенсії може обчислюватись на основі заробітної плати і тривалості трудового стажу після початку запровадження персоніфікованого обліку; видатки перехідного періоду повинні ретельно розраховуватися в кожному році з використанням складних моделей. Потім мають бути встановлені джерела надходжень для покриття щорічного дефіциту, а також виконана точна оцінка наслідків вищезазначених методів фінансування для макроекономічних і бюджетних показників. Беручи до уваги першочергове значення фінансових і бюджетних питань, Міністерство фінансів повинно відігравати провідну роль у проведенні пенсійної реформи; ймовірно, Україні треба відкласти запровадження загальнообов’язкової накопичувальної системи до моменту утворення надлишку в чинній пенсійній системі для покриття всіх або значної частини видатків, пов’язаних з перехідним періодом пенсійної реформи; проведення дійової пенсійної реформи неможливе за відсутності належної інституційної та інформаційної бази; основою пенсійного забезпечення повинні стати трудові пенсії; При побудові пенсійної системи необхідно враховувати, що її основна мета полягає у забезпеченні виконання двох різних функцій. Перша - це гарантування мінімального рівня життя всім особам похилого віку, які мають необхідний трудовий стаж (функція пенсійної системи, що існує сьогодні в Україні). Друга - це забезпечення надійних умов для того, аби працююче населення могло робити заощадження для самореалізації. Ця функція пенсійної системи поки що відсутня в Україні, але її розвиток закладений у державній програмі реформування пенсійної системи та є об’єктом широкого обговорення. Щоб зрозуміти причини фінансових проблем пенсійної системи та можливості удосконалення методики управління її видатками у роботі проаналізовано минулий і поточний фінансовий стан Пенсійного фонду. Можна визначити такі базові характеристики механізму реформування пенсійної системи України: 1. чисельність пенсіонерів має бути меншою, але вони повинні отримувати більші пенсії. Пенсійні виплати сьогоднішнім пенсіонерам слід підвищувати повільно. Цього можна досягти за рахунок: а) зменшення коефіцієнта залежності пенсійної системи та зниження чисельності пенсіонерів шляхом повільного підвищення пенсійного віку (перший етап – для жінок - до 60 років, це підвищення можна здійснити протягом 5 років; другий етап – для обох статей до 65 років, це має відбутися протягом 25 років); б) впровадження щорічної індексації пенсійних виплат за двома індикаторами (перший - половина індексу зростання заробітної плати, другий – половина індексу зростання цін споживчого ринку); 2. запровадити розумне обмеження рівня заробітної плати для нарахування внесків і розрахунку розміру пенсії – не більше потрійної середньої заробітної плати; 3. запровадити добровільну накопичувальну пенсійну систему (як перший етап реформування пенсійної системи) для надання високооплачуваним громадянам можливості заощадити додаткові гроші на старість; 4. повільно зменшувати ставки внесків до солідарної системи за рахунок збільшення ставки накопичувальної системи, тобто збільшити збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з громадян із 2% до 8% (по 2% щороку), і таким чином пом’якшити податковий тягар підприємств, зменшивши збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з 32% до 26%. Це має привести до вивільнення коштів у підприємств та збільшення за рахунок цього заробітної плати громадян; 5. перерозподілити допустимий рівень пенсійних виплат на більш справедливих засадах, тобто забезпечити фінансування пенсій на пільгових умовах за рахунок корпоративних та професійних пенсійних фондів; 6. вилучити непенсійні виплати з пенсійної системи – залишити за Пенсійним фондом України фінансування лише пенсій за віком. Система пенсійного забезпечення, включно з солідарною і накопичувальною системами, якщо вона правильно розроблена та впроваджена, повинна працювати стабільно, забезпечувати пенсіонерів адекватними пенсіями і сприяти економічному зростанню країни. Чинна пенсійна система України у правовому, організаційному, економічному та соціальному відношеннях потребує принципових змін, які зробили б її адекватною умовам перехідного періоду до соціально орієнтованої ринкової економіки. На сьогодні досить важливою є розробка методів прогнозування надходжень коштів та управління видатками пенсійного забезпечення. Виконане дослідження дає підстави стверджувати, що Україна може створити необхідні умови для вирішення поточних проблем і в майбутньому провести реформування пенсійної системи. Але для цього необхідна політична воля для вжиття непопулярних заходів. | 