У дисертації розв’язано актуальну наукову проблему щодо визначення та реалізації основних напрямів зовнішньоторговельної політики та удосконалення механізмів державного регулювання та контролю зовнішньоторговельної діяльності з урахуванням геополітичних інтересів держави. Згідно з отриманими в процесі дослідження результатами сформовано такі висновки і рекомендації: 1. Зважаючи на відсутність однозначного трактування економічних понять у сфері державного управління зовнішньоекономічною діяльністю, уточнено, що поняття: зовнішньоекономічна політика – це діяльність державних законодавчих та виконавчих органів спрямована на формування ефективних економічних відносин держави на міжнародній арені; зовнішньоекономічні відносини – це сукупність економічних зв’язків та контактів між суб’єктами зовнішньо-економічної діяльності, які формуються під впливом зовнішньоекономічної політики держави; зовнішньоекономічна діяльність – це спосіб реалізації зовнішньоекономічної політики держави шляхом здійснення вітчизняними та іноземними суб’єктами господарювання певних дій спрямованих на реалізацію зовнішньоекономічних відносин та виявлений ієрархічний взаємозв’язок цих понять як складових елементів єдиного процесу. Визначено, що зовнішньоторговельна діяльність як одна з форм прояву зовнішньоекономічної діяльності, передбачає здійснення руху товарів та розрахунків між учасниками міжнародного торговельного процесу. Доведена необхідність класифікації зовнішньоекономічної політики, зовнішньоекономічних відносин, та зовнішньоекономічної діяльності за такими ознаками: типами, формами і видами та здійснена їх авторська класифікація. 2. У процесі дослідження розмежовано тлумачення категорій “державне управління” та “державне регулювання” та сформульовані авторські визначення таких понять: державне управління зовнішньоекономічною діяльністю – процес впливу уповноважених державних органів різного рівня на зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів господарювання з метою підвищення її ефективності й результативності; державне регулювання зовнішньоеконо-мічної діяльності – функція державного управління зовнішньоекономічною діяльністю, що визначається зовнішньоекономічною політикою держави та реалізується через дію правових, організаційно-управлінських, адміністративних, економічних, інформаційно-аналітичних механізмів. Також зважаючи на виняткову важливість контрольної функції державного управління у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначено, що державний контроль зовнішньоекономічної діяльності – це перевірка ефективності та правильності реалізації зовнішньоекономічної політики держави шляхом використання загальних та спеціальних механізмів, методів, засобів та прийомів контролю й аудиту. 3. Узагальнено теоретичні підходи до висвітлення сутності поняття “методологія” шляхом його структуризацію за такими основними елементами: мета, об’єкт, предмет, суб’єкт, завдання, механізми та результати, що знаходять вираження через інші сталі складові наукового пізнання: наукову гіпотезу, наукову концепцію, закони та програми. При цьому всі складові методології згруповані за трьома блоками: понятійно-сутнісним (мета, об’єкт, предмет та суб’єкт), функціональним (завдання, методи, механізми і гіпотеза) та результат-тивним (акти державного регулювання різного рівня, стратегії, концепції, закони, програми тощо), які тісно взаємопов’язані та взаємозалежні. Визначено, що методологія державного управління зовнішньоторговельною діяльністю – це поступальний процес пізнання та реалізації напрямів оптимізації впливу держави на перебіг зовнішньоторговельної діяльності. 4. Запропоновано власну класифікацію методів регулювання зовнішньо-економічної діяльності за : формою впливу, характером, способом здійснення, призначенням, терміном дії та визначено, що регулювання зовнішньоторго-вельної діяльності здійснюється за допомогою певних інструментів, таких як: митний тариф, митний збір; податок на додану вартість, акцизний збір, зміна курсу валюти, коди товарної номенклатури, кількісні обмеження, побічний протекціонізм, стимулювання експорту, технічні стандарти тощо. Саме ці інструменти формують змістове наповнення тієї чи іншої класифікаційної групи методів регулювання ЗЕД. 5. Аналіз еволюції державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності в Україні показав, що на території сучасної України в різні періоди її історії застосовувалися різні методи державного регулювання зовнішньо-торговельної діяльності: від повного лібералізму до жорсткого адміністрування залежно від потреб держави та необхідності проведення тієї чи іншої зовнішньоекономічної політики. Визначено, що розвиток митно-тарифної політики України у контексті впливу держави на стан зовнішньої торгівлі можна розподілити на п’ять етапів: перехідний, фіскальний, протекціоністтський, адаптаційний, інтеграційний. Останній етап триває й досі і характеризується поступальним рухом до світового економічного простору. 6. Здійснено порівняння досвіду реалізації механізму державного регулювання міжнародних торговельних операцій у високорозвинених країнах світу, який показав, що ці країни, при проведенні зовнішньоекономічної діяльності застосовували дещо схожу політику спрямовану на збільшення експорту готової продукції і обмеження вивезення з країни сировини з одночасним зростанням імпорту комплектуючих матеріалів, напівфабрикатів і природних ресурсів. Зазначено, що Україна відрізняється від зарубіжних країн не тільки природними ресурсами і торговельними звичаями, а й національним менталітетом і соціальною сферою, тому державна зовнішньоекономічна політика, що проводиться за їх зразками, не дає очікуваних результатів. 7. Дослідження стану реалізації державних програм інтеграції України до світового господарства показав, що Україна згаяла час та втратила певні вигоди в економічній, фінансовій і політичній сферах зовнішньої діяльності. Сучасні реалії розвитку зовнішньоекономічних відносин України характеризується непідготовленістю її економіки до високоефективних форм співробітництва, що зумовлено певними негативними чинниками, які можна об’єднати в чотири групи: науково-технічні, фінансово-економічні, правові та суспільно-політичні. Крім негативних факторів, що гальмують розвиток світогосподарських зв’язків України, є низка позитивних моментів – вигідне геополітичне положення країни, наявність багатих природних і кваліфікованих трудових ресурсів, недостатньо насичений споживчий ринок. 8. Однією з головних перешкод на шляху до гармонійного входження України до світового економічного простору є високий рівень економічної злочинності в цілому та економічної контрабанди при здійсненні зовнішньо-економічних операцій зокрема. Це пов’язано з низьким рівнем організації державного контролю у сфері фінансово-господарської діяльності. На сьогодні держава зазнає великих втрат від нелегального або напівлегального проникнення іноземних товарів через митний кордон України з порушенням вимог чинного законодавства, застосування різноманітних “сірих” схем, виявлення яких в умовах дії чинного правового забезпечення та існуючої системи контролю майже неможливе. Незважаючи на певні досягнення митних, податкових та інших органів державного контролю у боротьбі з порушниками митних правил та іншими проявами економічної контрабанди, ефективність державного контролю зовнішньоекономічної діяльності досить низька. Це пояснюється такими причинами: організаційно-управлінська система державного контролю в Україні створена на основі та за зразком радянської системи контролю; правове та інформаційне забезпечення діяльності органів контролю не відповідає світовим стандартам; методичні підходи до проведення контрольних заходів не забезпечують їх якості. 9. Для поліпшення ефективності державного контролю запропоновано: провести інституціональну реорганізацію на рівні державних виконавчих органів; удосконалити законодавчо-нормативні документи щодо організації та порядку здійснення контролю зовнішньоекономічної діяльності; розширити права державних контролюючих органів щодо оперативно-пошукової діяльності та притягнення до відповідальності порушників чинного законодавства; створити єдиний, доступний для всіх суб’єктів державного контролю, інформаційний масив щодо учасників та обсягів зовнішньоекономічних операцій; більш широко використовувати можливості митної статистики для оцінки ризиків при визначенні об’єктів перевірки. 10. Аналіз нормативно-правових документів, що регламентують зовнішньоторговельні відносини, показав, що: існує невідповідність окремих вітчизняних норм з митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоторговельних операцій загальноприйнятим стандартам; зовнішньо-торговельна діяльність регулюється великою кількістю нормативних документів різного рівня, які інколи мають суперечливий характер. Запропоновано спростити механізм внесення змін до митного тарифу, а саме: врегульовувати зміни шляхом прийняття відповідних постанов Кабінету Міністрів, що дозволить: оперативно адаптувати митно-тарифну політику до змін на зовнішньому та внутрішньому ринках; звільнить Верховну Раду від прийняття тактичних рішень; уникнути можливості лобіювання через вищий законодавчий орган інтересів суб’єктів ЗЕД. Також обґрунтована необхідність систематизації законодавчих актів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність за різними режимами у єдиному державному законодавчому документі – Кодексі Законів про зовнішньоекономічну діяльність, що дасть змогу визначити і законодавчо узаконити довгострокову зовнішньоекономічну політику держави та посилити позиції України на світовому ринку. 11. За умовами СОТ в Україні триватимуть структурні перетворення, які обмежують структуру імпортного тарифу й не дають змоги забезпечити ефективне регулювання внутрішнього ринку та сприяти розвитку передових виробництв. Основними негативними наслідками імпортної політики у зовнішньоторговельних економічних відносинах України є невиправдана з фінансового погляду лібералізація митно-тарифного регулювання в перехідний період та зменшення митних ставок в останні роки до рівня, визначеного рамковими угодами з країнами СОТ, що не сприятиме захисту вітчизняного товаровиробника та поповненню державної казни. Тому запропоновано удосконалення правового та організаційного механізмів митно-тарифного регулювання шляхом внесення змін до чинних законодавчих актів та перерозподілу повноважень відповідних державних органів стосовно процедури розробки та реалізації митно-тарифної політики України. Це дасть змогу структуру імпорту на користь якісних і високотехнологічних товарів, сприяти знизити ціни як на імпортну, так і на вітчизняну продукцію, а отже забезпечити захист економічних інтересів національного виробника і споживача. 12. Установлено, що на сучасному етапі розвитку зовнішньої торгівлі необхідність удосконалення методів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі зумовлена низкою проблем, найвагомішими з яких є: структурна деформація вітчизняного виробництва, низька конкурентоздатність націо-нальних товарів та послуг, нераціональна структура зовнішньої торгівлі, непідготовленість суб’єктів ЗЕД до високоефективних форм зовнішньоекономічних зв’язків, недостатня визначеність напрямів і недосконалість механізмів входження економіки України у світову господарську систему, необхідність захисту економічної безпеки держави в умовах глобалізації. Дослідження структури та еволюції розвитку нетарифного регулювання показало, що особливого поширення в регулюванні зовнішньої торгівлі набули кількісні та технічні обмеження, які на сьогодні активно використовують всі розвинені держави. На сьогодні нетарифні заходи сприяють підвищенню ефективності зовнішньоторговельної діяльності в Україні, тому зважене впровадження в практику діяльності державних контролюючих органів цих заходів дасть змогу збільшити обсяги не тільки зовнішньоторговельної діяльності, а й обсяги платежів до бюджету України. 13. Для підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності та дієвості регуляторно-контрольних функцій державного управління запропоновано провести докорінну реорганізацію у системі державних виконавчих органів, яка полягає в тому, щоб: на законодавчому рівні чітко розмежувати функції регулювання та контролю зовнішньоекономічних операцій між окремими державними виконавчими органами і структурними підрозділами цих органів; на рівні Кабінету Міністрів України створити на базі Департаменту аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби та Департаменту аудиту Державної податкової адміністрації єдиний міжвідомчий митно-податковий контролюючий орган прямого підпорядкування раді націо-нальної безпеки та оборони України; на рівні Міністерства фінансів України розробити та ввести до національних стандартів державного фінансового контролю єдину методику щодо проведення митно-податкового контролю. 14. Визначені основні напрями розробки і впровадження Концепції розвитку зовнішньоторговельної політики України в умовах інтеграції до світового економічного простору, яка передбачає: адаптацію чинних нормативних документів, що регулюють ЗЕД, до загальноприйнятих світових вимог; використання обґрунтованих ставок мита; удосконалення митного контролю та розробку методології його здійснення на принципах оцінки ризиків та постаудиту; обґрунтування та впровадження системи митних регуляторів тарифного та нетарифного характеру; розробку моделі та механізмів регулювання зовнішньої торгівлі; удосконалення державної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю; посилення ролі контролюючих органів у забезпеченні захисту економічних інтересів держави. 15. В умовах членства України в СОТ будуть суттєво обмежені такі заходи захисту внутрішнього ринку як квотування імпорту, ліцензування імпорту, встановлення мінімальних чи індикативних митних вартостей тощо. З огляду на це, вважаємо, що одним з пріоритетних напрямів захисту чесної конкуренції та національних товаровиробників є розвиток системи митно-податкового контролю після здійснення процедур митного оформлення на основі оцінки ризиків, що дасть змогу виявляти незаконні схеми ухилення від сплати податків й зборів та сприятиме розробці пропозицій щодо внесення змін до законодавства з метою вирішення проблемних питань. 16. Доведено, що одним з найбільш ефективних і перспективних напрямів удосконалення митного контролю є застосування методів аудиту в практичній діяльності митно-податкових органів державного контролю після завершення митного оформлення товарів. Тому запропоновано виокремити в системі державного фінансового контролю новий напрям – “митно-податковий аудит” як сукупність заходів, що проводяться в межах державного фінансового контролю та спрямовані на підтвердження достовірності інформації, задекларованої суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, шляхом перевірки облікової документації та комерційної інформації з використанням методів аудиту. Основні відмінності митно-податкового аудиту від звичайної перевірки економічної діяльності суб’єктів ЗЕД полягають в тому, що: по перше, митно-податковий аудит включає в себе аналіз бази даних митних оформлень за методом оцінки ризиків; по-друге, митно-податковий аудит здійснюється паралельно з перевіркою підрозділів митних органів, які проводили митне оформлення, що одночасно є дієвим антикорупційним заходом. 17. Визначено, що функціонування підрозділів митно-податкового аудиту передбачає попередню оцінку інформації за профілями ризику, за якими справи суб’єктів ЗЕД сортуються за певними ознаками на основі чого до груп ризику можуть бути віднесені: торговці підакцизними товарами; міжнародні трейдери, наприклад особи, які здійснюють обробку товарів поза межами митної території або всередині митної території тощо; торговці, обрані методом випадкової вибірки. Запропоновано створити при Раді Національної безпеки і оборони України єдиний міжвідомчий інформаційно-аналітичний центр до функцій якого входило б накопичення, аналіз та класифікація суб’єктів ЗЕД за критеріями (профілями) ризиків чотирьох рівнів (надійні ненадійні, небезпечні та особливо небезпечні) й інформаційне забезпечення державних контролюючих органів необхідними для контролю ЗЕД даними. |
