У дисертації теоретично узагальнено актуальне науково-практичне завдання щодо розробки механізмів взаємодії державних органів управління освітою із громадськістю в системі державно-громадського управління ПТО в Україні шляхом запровадження моделі такої системи на регіональному рівні, яка побудована на засадах стратегічного планування. Отримані в процесі виконання дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають підстави зробити такі висновки: 1. Аналіз вітчизняної наукової літератури з проблем державно-громадського управління ПТО в Україні на регіональному рівні свідчить, що ці проблеми не були предметом спеціальних досліджень і, відповідно, не було визначено його сутність. Більшість дослідників розглядали управління ПТО в контексті державного управління. Це зумовило необхідність вивчення теоретичних джерел, нормативно-правового забезпечення та існуючої практики управління ПТО в Україні на регіональному рівні і визначення ступеня наукової розробленості проблеми, а також феномена громадського управління ПТО, який з об’єкта управління перетворюється в суб’єкт і посідає центральне місце в регіоні поряд з державним управлінням системою ПТО. 2. Виходячи з аналізу особливостей державно-громадського управління розкрито, визначено та обґрунтовано структуру і функції державно-громадського управління системою ПТО в Україні на регіональному рівні. З огляду на головну мету державно-громадського управління виділено основні його функції: – розробка нової структури управління, в якому беруть участь дві незалежні системи: система державного управління та система громадського управління; – створення нової системи відносин органів місцевого самоврядування і ПТНЗ для представлення інтересів зацікавлених груп, аналізу та узгодження цих інтересів через упровадження демократичних процедур консультацій з громадськістю, соціальними партнерами шляхом експертних опитувань, публічних обговорень, розробки нових стандартів політичних документів та проектів регіональних рішень; – упровадження багатоканального фінансування ПТО на регіональному рівні, за допомогою якого значну частину фінансового забезпечення мають взяти на себе роботодавці; – визначення ключових регіональних компетентностей з питань управління ПТО; – створення на базі ПТНЗ як одного з профілів старшої загальноосвітньої школи; – аналіз та прогнозування потреби ринку праці в кваліфікованих кадрах та координації системи державного замовлення в ПТО, формування стилю державно-громадського управління, гармонізація взаємовідносин влади і соціуму, що має сприяти розвитку регіону. 3. У процесі дослідження розкрито визначальну роль співпраці держави, органів місцевого самоврядування, органів самоврядування громадськості, соціальних партнерів, роботодавців у реформуванні системи ПТО. Виявлено зв’язок між державним і громадським управлінням, що є основою управління ПТО в Україні на регіональному рівні. Саме тому сьогодні необхідно врегулювати питання розширення впливу громадськості на прийняття адекватних управлінських рішень щодо системи професійно-технічної освіти на регіональному рівні, динамічного реагування на потреби регіонального розвитку, перерозподілу функцій управління між центральними й місцевими органами виконавчої влади та органами самоврядування, зміни парадигми управління професійно-технічною освітою від державно-адміністративного до державно-громадського, що відіграє надзвичайно важливу роль в умовах ринку. Від того, як побудована політика державно-громадського управління системою професійно-технічної освіти на регіональному рівні, якими є її цілі та пріоритети, залежить інноваційний шлях соціально-економічного розвитку регіону, держави, їх самодостатність, ефективний розвиток і функціонування. 4. У процесі дисертаційного дослідження була розроблена базова модель державно-громадського управління системою професійно-технічної освіти в Україні на регіональному рівні, в основу якої покладено принципи децентралізації та регіоналізації державного управління, залучення органів самоврядування громадськості, соціальних партнерів, роботодавців до вироблення стратегії розвитку системи професійно-технічної освіти регіону, здійснення незалежних моніторингових оцінок функціонування системи. У базовій моделі державно-громадського управління професійно-технічною освітою суб’єктами управління є дві незалежні системи: система державного управління та система громадського управління (регіональні ради професійно-технічної освіти, центри розвитку професійно-технічної освіти, громадські об’єднання, соціальні партнери тощо). Організаційно-комунікативна стратегія впровадження даної моделі сприятиме створенню системи взаємовідносин та дасть змогу вивчати громадську думку і враховувати інтереси різних груп у процесі державно-громадського управління професійно-технічною освітою регіону. Реалізація базової моделі державно-громадського управління ПТО регіону включає чотири етапи: – визначення та усвідомлення проблеми: з’ясування сутності проблеми, аналіз набутого досвіду з метою його вивчення, розроблення робочих варіантів рішень щодо розв’язання проблеми; – інформаційний пошук: систематизація та збирання інформації, розширення знань з питань, що розглядалися, узагальнення накопиченої інформації; – формулювання аргументації щодо впровадження того чи іншого варіанта рішень, ознайомлення з варіантами зацікавлених у розв’язанні проблеми осіб і вивчення мотивів їх заперечень, утвердження оптимального варіанта як програми дії, його коригування в разі потреби; – розв’язання проблеми: створення сприятливої робочої атмосфери, стимулювання партнерів до співпраці, розроблення алгоритму взаємодії, аналіз процесу досягнення мети та подальших перспектив діяльності. 5. Проведений комплексний аналіз досліджуваної проблеми дав змогу розробити механізми впровадження моделі державно-громадського управління системою ПТО в Україні на регіональному рівні: організаційного, правового, які ґрунтуються на внесенні змін і доповнень до чинних законів України, прийнятті спеціальних нормативно-правових актів; фінансового, який включає передання відповідних фінансових ресурсів на виконання повноважень з управління ПТО через запровадження податків або трансформації чи закріплення частини загальнодержавних податків за місцевими бюджетами; соціального, який полягає у співпраці всіх соціальних партнерів у питаннях управління, адміністрування і фінансування ПТО; регіонального, який ґрунтується на переданні повноважень (функцій, компетентностей і відповідальності) від центрального уряду до регіональних органів виконавчої влади та місцевих органів самоврядування. Реформування державно-громадського управління розвитком системи ПТО в Україні на регіональному рівні має здійснюватись шляхом перерозподілу повноважень між центральними і регіональними органами управління на користь регіонів та автономності управління ПТНЗ. Однак такий підхід до реформування ПТО має певні недоліки, зумовлені різним рівнем соціально-економічного розвитку і фінансових можливостей регіонів, невизначеністю перспективних потреб у кваліфікованих робітничих кадрах та неготовністю керівних кадрів системи ПТО діяти ефективно в сучасних умовах. Тому необґрунтований і квапливий перерозподіл управлінських функцій може призвести до руйнування системи ПТО в окремих регіонах і державі в цілому. На основі викладених вище теоретичних результатів вважаємо за доцільне сформулювати практичні рекомендації органам виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо реформування регіональної системи управління ПТО. На державному рівні. Необхідно проаналізувати і переглянути всю законодавчо-правову базу, яка регулює державно-громадське управління системою ПТО з метою наближення її до функціональних потреб споживачів освітніх послуг (громадян, роботодавців) та з прив’язкою до нормативно-правових основ, що регламентують зайнятість населення та ринку праці, соціальну захищеність усіх учасників освітнього процесу, соціальних партнерів. Делегування повноважень регіональним органам потрібно проводити в кілька етапів: спочатку делегувати повноваження регіонам, потім регіони залежно від стану підготовки ПТНЗ делегують автономію навчальним закладам. Необхідно чітко визначити, “хто що робить”, і закріпити відповідальність за кожним рівнем влади за надання певного переліку послуг ПТО. Створення Фонду ПТО регіону забезпечить додатковим джерелом фінансування системи ПТО. У зв’язку з цим доцільно розглянути питання про введення податку ПТО на освіту в розмірі 1–3% від загального фонду оплати праці та розробити критерії, за яких підприємства можуть сплачувати мінімальний податок. Крім того, доцільно звільнити від податків кошти ПТНЗ на період фінансової стабілізації, які вони заробляють за рахунок господарської діяльності, а саме: надання в оренду приміщень, надання послуг від господарської діяльності та ін. Доцільно передати повноваження на регіональний рівень щодо створення регіональних центрів ПТО. Необхідне залучення широких кіл громадськості в Україні до процесу обговорення ключових компетентностей ПТО на всіх рівнях, а також входження в міжнародну мережу “Визначення та відбір компетентностей”. На регіональному рівні. Потрібно виробити і прийняти Стратегію ПТО регіону, яка буде єдиним об’єднувальним джерелом вироблення компетентностей ПТО на різних рівнях і ступенях управління освітою; утворити орган з управління ПТО з правом юридичної особи; утворити на базі регіональних інститутів післядипломної педагогічної освіти кафедри з питань управління ПТО та ПТНЗ; створити ради з ПТО регіону; забезпечити супровід упровадження державно-громадського управління ПТНЗ з фіксацією всіх статистичних і динамічних параметрів, технічним і логічним базисом якого має стати електронний паспорт інновації. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми державно-громадського управління ПТО в Україні. Подальші наукові розвідки мають спрямовуватися на: вивчення цілісної системи ПТО в Україні та інших країнах в умовах глобалізації світової економіки; дослідження змішаної системи управління ПТО, яка буде здійснюватись МОН України, органами управління ПТО відповідних державних адміністрацій, органами місцевого самоврядування, ПТНЗ; дослідження нового порядку фінансування ПТНЗ: як за рахунок бюджетного асигнування, так і із фонду професійної освіти, а також залучення додаткових джерел (кредити, венчури); стратегії розвитку оптимальної мережі ПТНЗ; ступеневу систему підвищення кваліфікації педагогічних працівників ПТО, менеджерів у галузі ПТО; законодавче врегулювання відносин у сфері освіти, більшість із яких до цього часу регулюється підзаконними актами, наприклад відносини у процесі післядипломної освіти, навчання осіб з обмеженими можливостями здоров’я, у підготовці видання підручників і навчальної літератури, у здійсненні виховної роботи, у навчанні дорослого населення; моніторинг системи управління ПТО; управління якістю ПТО. |