Анотація до роботи:

Киридон А.М. Державно-церковні відносини в радянській Україні (1917 – 1930-ті роки). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

У дисертації вперше у вітчизняній історіографії досліджено відносини держави і православної церкви в радянській Україні 1917 – 1930-х років у контексті соціоісторичного дискурсу. На основі ґрунтовного аналізу широкого кола архівних і опублікованих джерел, а також наукової історіографії здійснено концептуальне переосмислення усталеної парадигми державно-церковних відносин. Відтворено процес формування більшовицької політико-правової моделі, роль партійних, радянських та репресивно-каральних органів як основних складників механізму регулювання державно-церковних відносин.

Проаналізовано становище православної церкви в умовах утвердження радянської влади. Його особливістю протягом 1920-х років була строкатість структурної палітри, що породжувало складність міжконфесійних взаємин, вносило невизначеність і розгубленість в погляди віруючих. Протягом наступного десятиріччя відбулася уніфікація церковної системи шляхом ліквідації більшості конфесій і значного обмеження впливу православ’я як такого. Еволюцію відносин держави і православної церкви проаналізовано на прикладі УАПЦ та УПЦ.

Запропоновано авторську періодизацію стосунків влади і церкви. Обґрунтовано думку про те, що не лише антирелігійна пропаганда й антицерковна політика партійно-державного керівництва, але й загальний соціально-економічний, політичний, культурний стан суспільства впливали на зміну ціннісних орієнтацій, руйнували усталений світ звичаїв і ритуалів населення. На підставі результатів дослідження висновується закономірність впровадження більшовицької моделі державно-церковних відносин в радянській Україні 1917 – 1930-х років.