| Основний науковий результат дисертаційного дослідження полягає у розробці державного механізму забезпечення інваріантного функціонування судової системи. Зазначений результат розкривається в наступних положеннях: 1. У результаті огляду напрямків реформування судової гілки влади України, зроблено висновок про доцільність дотримання індивідуального підходу до визначення кінцевого, бажаного стану судової системи як „ідеальної точки”. Запозичення одиничних, чи типових моделей судоустрою європейських країн є неприйнятним для України через відсутність органічно співпадаючих моделей і методологічної некоректності копіювання досвіду інших країн у процесі проведення радикальних реформ. 2. Індивідуальний підхід до визначення напрямку реформування судової гілки державної влади потребує залучення сучасного теоретичного базису і практичного інструментарію теорії державного управління, філософії права, соціології, загальної теорії держави і права, теоретичних основ судоустрою, а також загальної теорії систем і синергетики, що формують системно-синергетичну парадигму. 3. Виходячи з аналізу закономірностей інваріантного функціонування систем було визначено наступне: Під інваріантним функціонуванням розуміється виконання об'єктом своєї функції в метасистемі незалежно від змін зовнішнього середовища. Інваріантне функціонування системи з необхідністю передбачає: 1) збереження її власного гомеостазу (стійкий розвиток); 2) і виконання своєї функції в збереженні гомеостазу метасистеми. Другу умову інваріантного функціонування неможливо реалізувати без чіткого усвідомлення місії системи, без корекції функціонування системи у відповідності зі своєю місією. У випадках кардинальних змін стану метасистеми забезпечення інваріантного функціонування системи в нових умовах зовнішнього середовища можливо тільки шляхом реалізації кардинальних змін свого стану, для чого необхідна актуалізація позитивних зворотних зв'язків. Таким чином, забезпечення інваріантного функціонування системи протягом еволюції метасистеми, з урахуванням адаптаційних і біфуркаційних періодів її розвитку, потребує від системи погодженого, когерентного проходження еволюційних станів: від стану динамічної рівноваги - через нестійкість - до нового стану динамічної рівноваги. 4. Функція судової системи складається у забезпеченні стійкості суспільства шляхом усунення відхилень його елементів і груп від формально заданого ціннісно-нормативного порядку. Інваріантне функціонування судової системи як соціального інституту полягає в наступному. З одного боку, стійке функціонування характеризується збереженням гомеостазу судової системи шляхом виконання своєї основної функції: повернення елементів метасистеми до існуючого порядку, тобто відновлення ціннісно-нормативного порядку в суспільстві; а з другого боку - збереження гомеостазу судовою системою полягає: 1) у забезпеченні її необхідними для належного функціонування ресурсами; 2) у формуванні ефективної внутрішньої структури її елементів. Інваріантне функціонування передбачає виконання умов стійкого функціонування, а також характеризується збереженням гомеостазу судової системи в періоди бифуркационного розвитку суспільства. Інваріантне функціонування судової системи в перехідному суспільстві припускає можливість погоджених змін ціннісно-нормативного порядку суспільства, законодавчих норм і режиму функціонування судової системи. Для реалізації цих змін судова система повинна мати нову додаткову функцію: участь у процесі забезпечення відповідності діючого законодавства сформованому ціннісно-нормативному порядку суспільства. Ця функція є свого роду „зворотним зв'язком” у взаємодії суспільства і судової системи, і реалізується шляхом посилення взаємодії законодавчої і судової гілок влади в питанні формування законодавства, адекватного стану та потребам суспільства. 5. Базові положення державного механізму забезпечення інваріантного функціонування судової системи у вигляді закономірностей інваріантного функціонування судової гілки державної влади, суду як організації та судді як носія судової влади країни складаються в наступному: Стійке функціонування судової гілки державної влади складається в наявності можливостей для виконання своїх основних функцій. Ці можливості визначаються: ресурсозабезпеченням, тобто забезпеченням інформаційними, кадровими, матеріальними ресурсами; і самоврядуванням, що виявляється у можливості впливу на формування власної структури і функцій. Інваріантне функціонування судової гілки державної влади, крім вищезгаданого, потребує введення додаткових функцій, що збільшують можливості збереження гомеостазу в періоди трансформації метасистеми тобто в перехідні періоди розвитку суспільства. Ці функції включають: 1) інформаційно-аналітичну; 2) внутрішнього регулювання; 3) корекції законодавства шляхом ініціації змін у ньому. Стійке функціонування системи, спрямоване на збереження її гомеостазису, передбачає баланс „входу” і „виходу” системи, адаптацію її стратегічних ресурсів до вимог зовнішнього середовища, за допомогою відповідного функціонування підсистеми управління. Стійке функціонування суду як організації складається в забезпеченні його ресурсами для здійснення правосуддя. Збереження гомеостазу у цьому випадку можливо у разі виконання цієї функції системою менеджменту суду. Інваріантне функціонування судів визначається, крім вищезгаданого, можливістю забезпечення високої якості послуг, що надаються судами. Для цього запропоновано введення системи контролю, оцінки та мотивації судів для підвищення якості послуг, що надаються. Стійке функціонування судді визначено здатністю системи менеджменту забезпечувати його гомеостаз як біологічного об’єкта та як соціального суб’єкта (у тому числі – як суб’єкта професійної діяльності). Результат стійкого функціонування судді складається у рівні якості і кількості судових рішень, що приймаються. Інваріантне функціонування судді складається, крім виконання вимог стійкого функціонування, у виконанні ним активної функції – участі у формуванні законодавчих норм суспільства як „зворотного зв’язку” процесів відправлення правосуддя та формування ціннісно-нормативного порядку суспільства. 6. На основі аналізу системи розподілу державної влади в Україні розроблено рекомендації щодо забезпечення інваріантного функціонування судової гілки влади, які передбачають: надання вищим представникам судової влади узгоджувальних повноважень в процесі формування законодавчих норм; з метою забезпечення координації діяльності законодавчої та судової гілок влади за умов потреби у зворотному зв’язку законодавчої гілки влади - введення представника Верховного Суду України до Верховної Ради України, аналогічно представнику Президента України у Верховній Раді України; забезпечення стійкості процесу ресурсозабезпечення судової системи шляхом введення „захищених” статей витрат Державного бюджету України; приведення оплати праці суддів у пропорційну відповідність оплаті праці народних депутатів України, що допоможе забезпечити узгодженість матеріального статку представників законодавчої та судової гілок влади, та надасть адекватне місце судової гілки влади в ієрархії системи державного управління; суспільного обрання вищих представників судової влади України. 7. Аналіз особливостей функціонування судів України як організацій з точки зору теорії менеджменту дозволив сформулювати рекомендації щодо забезпечення їх інваріантного функціонування, які включають: збереження цілісності системи судової влади під управлінням Верховного Суду України, наділеного лінійними повноваженнями, що забезпечить керований перехід суспільства до нового ціннісно-нормативного порядку, а судової системи – до нового якісного стану; при цьому збереження вертикалі судової влади повинно супроводжуватися її максимальним відокремленням від виконавчої влади; забезпечення становлення самостійної системи менеджменту для кожного суду як окремої організації, що передбачає можливість самостійного виконання функцій планування, організації судочинства, мотивації суддів та контролю їх діяльності; самостійного розпорядження наявними ресурсами та можливість самоврядування суддів у рамках суду як організації; введення незалежної оцінки якості послуг, що надаються судами різного рівня, та оцінка ефективності їх функціонування; розробка та впровадження системи стимулювання судів як організацій, що надають послуги з відправлення правосуддя. 8. Рекомендації щодо забезпечення інваріантного функціонування суддів як носіїв судової влади України включають: забезпечення суддів ресурсами, необхідними для якісного виконання функцій з відправлення правосуддя; контроль якості прийняття суддями судових рішень; впровадження системи мотивації суддів шляхом введення матеріальних та нематеріальних стимулів; впровадження системи залучення суддів у процес корекції законодавчих норм з метою приведення їх у відповідність ціннісно-нормативному порядку суспільства, а також у процес оптимізації законодавства шляхом виявлення та усунення існуючих у ньому протиріч. | 