Дмухальська Євгенія Богданівна. Детоксикаційна функція печінки у щурів різного віку за ураження кадмію хлоридом і солянокислим гідразином та способи її корекції: дисертація канд. біол. наук: 03.00.04 / Інститут біології тварин УААН. - Л., 2003. : табл.
Анотація до роботи:
Дмухальська Є.Б. Детоксикаційна функція печінки у щурів різного віку за ураження кадмію хлоридом і солянокислим гідразином та способи її корекції. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.04 – біохімія. Інститут біології тварин УААН. – Львів, 2003.
Робота присвячена вивченню в динаміці змін детоксикаційної системи та ендогенної інтоксикації в печінці та плазмі крові щурів різного віку за поєднаної дії кадмію хлориду й гідразину та корекції цих змін за допомогою гістидину, його металокомплексів з міддю й цинком, унітіолом, гліцил-триптофаном.
Встановлено, що у крові та печінці тварин з кадмій-гідразиновим токсикозом збільшується вміст середніх молекул, еритроцитарного індексу інтоксикації в усі терміни дослідження. Інтоксикація кадмію хлоридом і гідразином призводить до найбільших змін детоксикаційної функції печінки в 3- і 18-місячних тварин.
Використання дипептиду гліцил-триптофану, унітіолу, гістидину, металокомплексів гістидинату міді і цинку з метою корекції біохімічних порушень сприяють певній нормалізації виявлених змін в організмі уражених тварин 3- , 6- та 18-місячного віку. Отримані нами результати є експериментальною основою для подальшого вивчення і можливого застосування металокомплексів і низькомолекулярних пептидів за умов токсичного впливу на організм ксенобіотиків.
У дисертації теоретично узагальнено і по-новому вирішено наукове завдання, що знайшло своє відображення у встановленні вікових особливостей ендогенної інтоксикації та детоксикаційної функції печінки в здорових і тварин, уражених гідразином на тлі інтоксикації кадмію хлоридом. Це наукове завдання вирішено шляхом експериментального вивчення детоксикаційної функції печінки та стану плазматичних мембран у тварин. Запропоновано нові підходи до корекції порушень викликаних застосованими ксенобіотиками, за допомогою гістидину, гістидинату мідді та цинку, унітіолу та гліцил-триптофану.
Призначення наукового завдання – з’ясувати вплив гідразину і кадмію хлориду на знешкоджувальну функцію печінки щурів різного віку та підвищення ефективності корекції біохімічних порушень.
У результаті вирішення наукової проблеми зроблено такі наукові та прикладні висновки:
В інтактних тварин з віком знижується активність мікросомального монооксигеназного окиснення в печінці. Так, р-гідроксилазна активність у 6- і 18-місячних тварин знизилася відповідно на 12 і 29 % порівняно з 3-місячними щурами, а N-деметилазна активність – 18 та 37 %. З віком зростає активність амінотрансфераз (у 2,3 і 2,5 рази відповідно для дорослих і старих тварин порівнянно з молодими), осмотична резистентність еритроцитів (1,1 та 1,2 рази), еритроцитарний індекс інтоксикації (1,3 та 1,6 рази) та вміст молекул середньої маси (1,2 та 1,5 рази).
Отруєння тварин гідразином та кадмію хлоридом супроводжується значними вікозалежними змінами активності аланін- і аспартатамінотрансферази, кислої та лужної фосфатази, пригніченням реакцій мікросомального окиснення субстратів І і ІІ типів, порушенням цілісності й функцій плазматичних і лізосомальних мембран.
У крові досліджуваних тварин різних вікових груп під впливом гідразину та кадмію хлориду в середньому в 2,3 рази порівняно з інтактними тваринами підвищувалася ферментна активність амінотрансфераз, в 2,9 рази – кислої та в 2,5 рази лужної фосфатаз, в 2,5 рази збільшився вміст МСМ, зростав ступінь гемолізу еритроцитів та еритроцитарний індекс інтоксикації. Кадмій-гідразиновий токсикоз суттєво впливає на стан детоксикаційної системи: на 54 % у середньому знижується швидкість деметилювання N-диметиланіліну, а на 48 % – гідроксилювання аніліну в мікросомах печінки, в 2,1 рази зростає тривалість гексеналового сну в тварин усіх вікових груп і в усі терміни дослідження. Максимальні зміни більшості показників спостерігалися на 4-ту добу експерименту, що вказує на пік розвитку інтоксикації та пригнічення детоксикаційної функції печінки в цей термін.
Використання з метою корекції гістидинатів міді та цинку сприяє нормалізації досліджуваних показників детоксикаційної здатності печінки, відновленню функції та цілісності клітинних мембран у тварин усіх вікових груп, причому кращий коригуючий ефект спостерігається у тварин 3-місячного віку.
Введення щурам, ураженим кадмію хлоридом і гідразином, гістидину знижує ступінь інтоксикації (зменшувався вміст молекул середньої маси, еритроцитарний індекс інтоксикації, активність амінотрансфераз, лужної та кислої фосфатаз) організму в усіх досліджуваних групах тварин, активує окиснювальні процеси у мікросомах гепатоцитів (збільшується N-деметилазна та р-гідроксилазна активність та зменшується тривалість гексеналового сну), що вказує на його гепатопротекторні властивості.
Під впливом дипептиду гліцил-триптофану досліджувані показники зазнавали позитивних змін у тварин усіх вікових груп вже на першу добу експерименту, а на 7-й день – практично наближалися до норми.
Застосований з метою корекції та порівняння ефективності металокомплексів та гліцил-триптофану унітіол виражений коригуючий вплив на досліджувані показники проявляє лише на 1-шу добу після застосування.
Найкращий коригуючий ефект гістидину, гістидинату міді та гліцил-триптофану спостерігається на 4-ту добу експерименту, гістидинату цинку – на 7-му добу, а унітіолу – на 1-шу добу. Гліцил-триптофан та гістидинат міді були найефективнішими поміж використаних середників корекції.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО ТА ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
1. Гістиди, гістидинати міді та цинку, дипептид гліцил-триптофан рекомендується використовувати в умовах експериментального токсичного ураження організму солями важких металів та сполуками гідразину, а також іншими ксенобіотиками, яке супроводжується розвитком синдрому інтоксикації та пригніченням детоксикаційної системи, з метою їх нормалізації.
2. При виборі адекватних методів корекції за токсичних уражень печінки необхідно враховувати вікові особливості організму, а також особливості біотрансформації ксенобіотиків.
3. Результати проведених досліджень впроваджено у навчальний процес на кафедрах патофізіології, медичної хімії, фармакології, загальної гігієни і екології Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського та інших медичних вузів при вивченні тем “Обмін речовин”, “Біохімія печінки”, “Старіння і патологія”
Публікації автора:
Дмухальська Є.Б. Вплив гістидину та його металокомплексів на стан детоксикаційної системи в щурів з токсичним ураженням печінки // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту: Серія біологія, 2002. – Т. 6, № 4.– С. 95 – 99.
Гонський Я.І., Дмухальська Є.Б., Калинський М.І. Корекція унітіолом та гліцил-триптофаном біохімічних змін у тварин з хімічним ураженням печінки // Медична хімія. – 2002. – Т. 4, № 3. – С. 66 – 68. (Дисертантом самостійно зібрано та систематизовано матеріал, досліджено у щурів з кадмій-гідразиновим токсикозом, коригованих унітіолом та дипептидом, активність амінотрансфераз, ступінь гемолізу еритроцитів).
Зміни показників ендогенної інтоксикації у тварин різного віку при хімічному ураженні печінки / Я.I. Гонський, Є.Б. Дмухальська, М.М. Михалкiв, Р.М. Кубант // Екологія і ноосферологія. – 2002. – Т. 12, № 3 – 4. – С. 95 – 102. (Дисертант опрацювала дані літератури, провела експериментальні дослідження з вивчення вмісту молекул середньої маси та активності кислої та лужної фосфатаз, їй належить участь в їх аналізі).
Вікові зміни показників антиоксидантної системи та вільнорадикального окиснення у тварин з експериментальним гепатитом на фоні інтоксикації хлоридом кадмію / М. Михалків, Є. Дмухальська, Р. Кубант, О. Кубант, С. Гранківська // IV Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: Тези доп. – Тернопіль, 2000. – С. 175. (Дисертантом систематизовано матеріал, досліджено активність кислої та лужної фосфатаз у крові і печінці щурів з кадмій-гідразиновим токсикозом, проведено статистичну обробку результатів).
Гонський Я.І., Дмухальська Є.Б., Кубант Р.М. Вплив гістидину та його комплексів з міддю та цинком на порушення у щурів, викликані дією солянокислого гідразину і хлориду кадмію // Здобутки клінічної та експериментальної медицини: Тези доп. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – Вип. 7. – С. 125 – 126. (Здобувачем самостійно досліджено коригуючий вплив гістидину, гістидинату міді і цинку на вміст молекул середньої маси та активність амінотрансфераз у щурів з кадмій-гідразиновим токсикозом, підготовлено матеріал до друку).
Дмухальська Є., Михалків М., Кубант Р. Корекція дипептидом гліцил-триптофаном та унітіолом порушень, викликаних хлоридом кадмію та солянокислим гідразином в організмі тварин // VІ Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: Тези доп. – Тернопіль, 2002. – С . 227. (Дисертант зробила експериментальну роботу з вивчення показників ендогенної інтоксикації, здійснила аналіз результатів).
Дмухальська Є., Михалків М., Кубант Р. Корекція унітіолом біохімічних порушень у тварин, уражених хлоридом кадмію та солянокислим гідразином // V Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: Тези доп. –Тернопіль, 2001. – С. 157. (Дисертант провела експериментальні дослідження з вивчення монооксигеназної активності мікросом печінки, підготувала матеріал до друку).
