Анотація до роботи:

Гриценко С.А. Девіантна поведінка суб’єктів господарювання у трансформаційній економіці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Київ, 2008.

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади девіантної поведінки господарюючих суб'єктів і досліджено її особливості в умовах ринкового перетворення економіки. Визначено економічний зміст девіантної поведінки як господарської діяльності, що порушує розподіл ресурсів суспільства на підставі відхилення індивідуальних трансакційних витрат від суспільно-необхідних. Розкрито внутрішнє протиріччя девіантної поведінки в економіці і з'ясовано чинники її загострення в період переходу до ринку. Проведено субординацію її форм в економіці. Виявлено підгрунття й основні інституційні аномалії, що викликають появу патологічних форм девіантної поведінки. Доведено, що алгоритмом економічної злочинності є ухилення від сплати податків.

Проведене в дисертації теоретичне дослідження девіантної поведінки господарюючих суб'єктів дозволило вирішити поставлені в ній завдання зробити певні підсумки, сформулювати рекомендації щодо подальшого аналізу даної проблеми й використанню отриманих теоретичних результатів у практичному житті. Найбільш суттєві висновки полягають у наступному:

1. Проведено систематизацію підходів, які використовуються в дослідженні девіацій в економіці:

• девіації, як об'єктивна закономірність економічного життя досліджувалися в тому чи іншому ракурсі всіма теоретичними концепціями;

• у класичній теорії вони розглядалися як відхилення й розбіжності при дії об'єктивних економічних законів;

• у теорії динамічного аналізу вивчалися девіації, втілені в коливаннях і флуктуаціях;

• кейнсінство звертало увагу на психологічні чинники порушення економічної доцільності;

• неокласичний напрямок звертав увагу на відхилення в поведінці як на прояв недосконалості в економіці за наявності неповноти інформації, негнучкості цін і затримки реакції людей на зовнішні зміни;

• у рамках загальної інституційної теорії девіантна поведінка отримує свою адекватну методологію дослідження і стає безпосереднім предметом вивчення.

1. Визначено економічний зміст девіантної поведінки і її місце в системі категорій економічної теорії:

девіантна поведінка – це різновид економічної поведінки, при якій суб'єкти роблять вибір і приймають рішення щодо розподілу ресурсів на основі реалізації своїх потреб, що розміщуються на двох рівнях: ті, щодо яких є можливість їх задовольнити, і ті, що є бажаними. Якщо між ними існує розбіжність, то виникає передумова девіантності, що знаходить своє виявлення в небажанні (або неможливості) погоджувати свою поведінку з прийнятими в суспільстві цінностями, тобто не дотримуватися встановлених норм;

суб'єкти господарювання в процесі реалізації своїх потреб і цілей додержуються економічних правил (норм господарського життя), через які реалізуються механізми дії об'єктивних економічних закономірностей. Економічні правила створюють для кожного суб'єкта інституційно-економічний статус – сукупність інституційних норм, що забезпечують і контролюють виконання ними певних економічних ролей;

створення й підтримка інституційно-економічного статусу господарюючого суб'єкта вимагає трансакційних витрат (часу, грошей, зусиль), які мають індивідуальний та суспільний характер;

економічний зміст девіантної поведінки полягає в тому, що індивідуальні трансакційні витрати формування інституційно-економічного статусу відхиляються від суспільно-необхідної величини і не відшкодовуються окремими господарюючими суб'єктами.

0. Обґрунтовано субординацію форм і видів девіантної поведінки в економіці:

форми й види девіантної поведінки субординовані за сферою поширення і характером (наслідками) відхилення. Кластеризацію такої поведінки здійснено на принципі піраміди. Основу її становить девіантна поведінка в широкому розумінні. Цій загальній формі поведінки притаманні відхиленнями від норм, що мають як формальну, так і неформальну природу. Її власними видами виступають неадекватна (не відповідаюча ситуації, що склалася), аддиктивна (задоволення потреб згубними засобами), маргінальна (ненормальна) поведінка.

на другому рівні піраміди знаходиться опортуністична поведінка, тобто ухилення від виконання інституційних угод, що свідомо укладаються суб’єктами;

опортуністична поведінка стає деліктною (третій рівень піраміди), якщо суб'єкти відхиляються від виконання прав власності (як сукупності економічних правил), установлених суб'єктами, які мають владні повноваження;

деліктна поведінка становить основу злочинної поведінки (вищий рівень піраміди), суттєвою ознакою якої стає патологічне (руйнівне) відхилення від шаблону поведінки, санкціонованої державою.

4. Розкрито внутрішнє протиріччя девіантної поведінки в економіці і з'ясовано чинники її загострення в період ринкової трансформації:

у підґрунті девіантної поведінки лежить протиріччя між конкретно-індивідуалізованими способами поведінки людей і абстрактними, відчуженими від них суспільно значущими нормами (стандартами) взаємодії між ними;

в умовах переходу до ринкової економіки це протиріччя перетворюється на суперечність між акцентуалізованими вартісними цінностями (фінансовим успіхом і грошовим багатством) і дозволеними способами досягнення цих цілей;

таке протиріччя реалізується через два вектори: екстеріоризацію, коли внутрішні установки людей перетворюються на інститути; й інтеріоризацію, коли кожним індивідом засвоюються створені в суспільстві норми;

у трансформаційний період збільшується рівень поширення девіантної поведінки в економіці, оскільки існують чинники напруги (ступені неадекватності очікувань людей і реальних умов життя), важливішим з яких є розбіжність між ідеологічним складником і практичними формами господарських реформ, раціональна непоінформованість, імпортування і трансплантація інститутів, надмірна соціально-економічна диференціація господарюючих суб'єктів, особливості економічної ментальності, порушення мотиваційних механізмів та ін.

5. Обґрунтовано інституційну основу патологічних форм девіантної поведінки й необхідність їх дослідження економічною тератологією, предметом якої є загальні основи й конкретні види девіантної поведінки в економіці:

вихідною категорією економічної тератології є аномія, в якій вирізняються дві сторони: об'єктивна – відсутність необхідних норм в суспільстві, і суб'єктивна – заперечення (несприйняття) їх окремими суб'єктами;

аномія існує в трьох формах: загальній, міжсистемій і внутрішньосистемній. Загальна пов'язана з тим, що поява нових інститутів завжди відстає від об'єктивно-еволюційного розвитку економіки. Міжсистемна аномія виникає при переході від інститутів однієї економічної системи до іншої. Внутрішньосистемна знаходить свій прояв у конфлікті між існуючими інститутами й індивідуальним характером їх дотримання окремими господарюючими суб'єктами;

аномія виявляється в різноманітних інституційних аномаліях, серед яких найбільш актуальними в трансформаційній економіці стають: агенезія (неправильний розвиток інститутів), дисонтогенезія (несприйнятливість або невідповідність санкціонованих норм конкретним способам життя господарюючих суб'єктів), деструкція (руйнування або витіснення інститутів), гіпогенезія інститутів (їх недорозвинення, зупинка, затримка у формуванні, а також неадекватність операційно-процедурних інструментів застосування нових інститутів), гіпергенезія (надмірне поширення) інститутів.

6. Виявлено внутрішній алгоритм економічної злочинності, на підставі чого диференційовано її особливі форми:

• економічна злочинність розглянуто в широкому й вузькому значенні. У першому – це відхилення від виконання економічних правил у сфері господарської діяльності, що деформують і руйнують суспільний порядок. Сюди належать усі види злочинності у сфері господарської діяльності і злочини проти прав власності. У вузькому розумінні – це порушення в механізмі руху вартості, що не дозволяють їй приймати повноцінної участі у відтворенні суспільних благ;

• вартість у своєму русі набуває двох форм – термінальної, втіленої в кінцевих продуктах, і процесуючої, пов'язаної з рухом вартості, розподілом і перерозподілом грошових коштів. Деструкції термінальної вартості втілюються як у майнових (порушення прав власності), так і в господарських (деформації організаційно-господарських механізмів) злочинах. У випадку, коли відбуваються порушення в русі процесуючої вартості, злочини перетворюються на власне економічні;

• суспільно-необхідний характер вартості передбачає її участь у відтворенні всіх ресурсів суспільного життя, навіть якщо вони не приймають безпосередньої участі у створенні вартості (охорона навколишнього природного середовища, правопорядку, здійснення управління тощо.). Такий процес пов'язано з рухом вартості через інституційно організовані канали держави – податки, відрахування, платежі та ін. Відхилення (ухилення) від сплати податків стають внутрішнім алгоритмом злочинної поведінки в економіці;

• основними ознаками економічної злочинності є: а) суб'єкти правопорушень наділені особливим інституційно-економічним статусом, що надає їм економічної влади над рухом вартості; б) зловживання довірою, тобто порушення міри впевненості в діях суб'єкта, який розпоряджається ресурсами; у) обман, тобто формування асиметрії інтересів; г) користь як реалізація егоїстичної вигоди;

1. На підставі аналізу економічної природи податкових злочинів пропонується переважним видом покарання обирати штрафні санкції (за винятком тих, які вчиняються неодноразово й організованою групою). Величина штрафу повинна визначатися вартістю злочину, яка становить собою дисконтовану величину несплаченого податку за період позбавлення підприємця права займатися своїм видом діяльності і суспільних витрат на розкриття злочинів та утримання злочинця у в'язниці.

Публікації автора:

1. Гриценко С.А. Девиации в экономике: теоретические подходы к исследованию / Гриценко С.А. // Бізнес-Информ. – 2006. – № 10. – С.112-116.

2. Гриценко С.А. Особенности девиантного поведения в трансформационной экономике / Гриценко С.А. //Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журнал. – 2006. – № 2-4.– С.57-60.

3. Гриценко С.А. Экономические преступления как институциональные девиации /Гриценко С.А. //Наукові праці Донец. нац. тех. ун-ту: Серія: економічна. – 2007. – Вып. 31-3 (117).–С. 17-21.

4. Гриценко С.А. Институциональные аномалии как объект изучения экономической теории/ Гриценко С.А. // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна: Економічна серія. – 2006. – № 743. – С. 11-15.

5. Гриценко С.А. Девиантное поведение в контексте экономической теории/Гриценко С.А. //Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук.пр. ДНУ.– Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. 221.– Т.1. – С.124-130.

6. Гриценко С.А. Экономическая тератология как наука об институциональных аномалиях /Гриценко С.А.// Образование и наука без границ – 2006: материалы II Междунар. науч.-практ.конф. (Днепропетровск,18-28 дек. 2006 г). – Днепропетровск: Наука и образование, 2006. Том 3. – Серія екон. науки. – С . 49-51.

7. Гриценко С.А. Аномия как всеобщее основание преступного поведения/Гриценко С.А.// Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрямки зміцнення: матеріали наук.-практ.конф. (Харків, 27 жовт. 2006 р.) – Харків, 2007. – С. 159-163.

8. Гриценко С.А. Предотвращение транснациональных экономических преступлений как условие глобальной безопасности / Гриценко С.А.// Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України: зб. тез за матеріалами XIX Харківських політологічних читань. – Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АпрН України, 2007. – С. 39-41.