У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі по підвищенню ефективності діагностики ( поєднання лібораторних, інструментальних і спеціальних методів дослідження), а також лікування сечостатевого трихомоніазу у жінок шляхом комбінованої етіотропної і комплексної патогенетичної та місцевої терапії з урахуванням характеру клінічного перебігу захворювання і показників ряду складових, які визначають ступінь колонізаційної резистентності піхви хворих. 1. Комплексне клініко-лабораторне обстеження 123 жінок, хворих на сечостатевий трихомоніаз, виявило у 39 (31,7%) пацієнток свіжий запальний процес з гострим, підгострим або торпідним характером клінічного перебігу, а у 84 (68,3%) – хронічний перебіг захворювання. Доведено, що провідними чинниками, які сприяли хронізації перебігу трихомоніазу у обстежених хворих, були : низький рівень попередньо проведеної лабораторної діагностики, в тому числі контролю на етіологічну виліковність, а також недостатня ефективність лікування загальноприйнятими протитрихомонадними препаратами. 2. Порівняння ефективності існуючих на сучасному етапі методів лабораторної діагностики сечостатевого трихомоніазу ( бактеріоскопічний, культуральний, імунологічні, ДНК-полімеразна ланцюгова реакція) вказує на провідне значення для практики культурального методу виявлення трихомонад, особливо при торпідному та хронічному перебігу запального процесу. Виявлений досить високий відсоток міксттрихомонадної етіології уражень потребує використання арсеналу інших існуючих методів лабораторної діагностики, що дозволяє своєчасно діагностувати наявність збудників супутніх урогенітальних інфекцій. Доведена доцільність проведення додаткових лабораторних методів дослідження (рН піхвового секрету, склад піхвового мікробного середовища), а також комплексу інструментальних та спеціальних методів дослідження ( кольпоскопія, уретроскопія, ультразвукове діагностичне сканування органів малого тазу), що дозволяє проводити індивідуалізовану корекцію комплексного лікування хворих, спрямованого на досягнення етіологічної та клінічної виліковності, а також на відновлення показників фізіологічного стану уражених органів і тканин урогенітального тракту. Проведення інструментального і спеціального обстеження хворих на трихомоніаз жінок сприяє виявленню наявності онкогінекологічної патології ( вогнища лейкоплакії на шийці матки, полікістоз яєчників, міома матки) та своєчасному їх направленню на подальшого обстеження і лікування у профільних спеціалістів. 3. У переважної більшості обстежених жінок, хворих на сечостатевий трихомоніаз, діагностовано наявність ряду інших патогенних мікроорганізмів, значимих у виникненні і розвитку запальних процесів урогенітального тракту. Зокрема, хламідії були виявлені у 27 (21,9%) хворих , гонококи - у 6 (4,9%), мікоплазми або уреаплазми - у 22 (17,9%), гарднерели - у 9 (7,3%), стафілокок золотистий - у 26 (21,1 %) , гриби роду Candida - у 33 (26,9 %). При цьому у 29 (23,6%) з 123 обстежених хворих діагностовано наявність поєднаного інфікування двома або навіть трьома з вищевказаних збудників. Доведено, що наявність міксттрихомонадної етіології запального процесу сприяє поглибленню зрушень рН піхвового середовища в лужний бік та активізації витіснення нормальної мікрофлори жіночого генітального тракту, зокрема лактобацил ( палички Додерляйна). Наслідком цього є зниження рівня колонізаційної резистентності органів і тканин урогенітального тракту хворих жінок та надмірне розмноження умовно-патогенної мікрофлори, що сприяє формуванню патологічних синдромів. 4. Проведені комплексні дослідження показників загального імунітету та місцевого імунітету репродуктивного тракту у жінок, хворих на сечостатевий трихомоніаз, вказують на наявність порушень імунного захисту організму, в тому числі, суттєве послаблення локальної резистентності до інфекційних агентів. Результати відповідних досліджень імунного статусу є достатньо інформативними і поглиблюють уявлення про патогенез та особливості клінічного перебігу запального процесу трихомонадної етіології на сучасному етапі, а також визначають необхідність проведення своєчасної раціональної імунокоригуючої терапії в комплексному лікуванні хворих. При цьому відповідні терапевтичні заходи мають бути спрямовані на активацію ланки Т-клітинної імунної відповіді і нормалізацію синтезу гуморальних антитіл, а також стимуляцію вироблення та накопичення в піхвовому середовищі секреторного IgA, що є провідним серед комплексу факторів місцевого імунітету слизових оболонок сечостатевих органів. 5.Розроблений і патогенетично обгрунтований метод лікування сечостатевого трихомоніазу у жінок шляхом комбінованої етіотропної терапії одним з препаратів нітроімідазолового ряду ( метронідазол, тінідазол, орнідазол), специфічної імунотерапії вакциною Солко Триховак , місцевої протитрихомонадної терапії, а також індивідуалізованої патогенетичної розсмоктуючої терапії, дозволив підвищити ефективність лікування та упереджувати розвиток ускладнень і рецидивів захворювання. Крім того, запропонований комплексний метод лікування сприяв нормалізації показників запального процесу та місцевого імунітету, дозволив отримати реабілітаційний ефект , який полягав у стимуляції розмноження нормальної піхвової мікрофлори ( палички Додерляйна), відновленні фізіологічних параметрів піхвового середовища та нормалізації функціонування сечостатевих органів і тканин, що має важливе медико-соціальне значення щодо репродуктивного здоров’я жінок. |
