У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі лікування хворих із кістозною трансформацією жовчовивідних проток, що виявляється у використанні оптимального діагностичного алгоритму та впровадженню тактики патогенетично обгрунтованих радикальних хірургічних втручань, спрямованої на зменшення кількості післяопераційних ускладнень, проведено порівняльний аналіз ефективності радикальних операцій та операцій внутрішнього дренування. 1. Кістозна трансформація жовчовивідних проток – рідка, з різноманітними формами аномалія жовчовивідної системи, що важко діагностується, клінічні прояви ії поліморфні – від латентного перебігу до розвитку холангіта й обтураційної жовтяниці. 2. Діагностика кістозної трансформації жовчовивідних проток та верифікація типу кісти можлива на доопераційному етапі, при використанні ультразвукового сканування (81,3%), комп’ютерної томографії (66,6%); остаточна веріфікація типу кісти, наявність довгого загального каналу, вроджених стенозів часткових проток печінки можлива тільки при використанні методів прямого контрастування жовчних шляхів: ендоскопічної ретроградної панкреатохолангіографії (97,1%), черезшкірної черезпечінкової холангіографії (100%). 3. Після видалення кістозно-трансформованих жовчних проток необхідно виконувати ретельну відеоендоскопічну ревізію часткових проток печінки до гирл сегментарних, з метою виявлення вроджених стенозів часткових проток, та подальшим висіченням останніх. 4. У хірургічному лікуванні кістозної трансформації жовчовивідних проток слід надавати перевагу радикальним втручанням, що включають видалення кістозно-трансформованих жовчних проток та формування гепатикоєюноанастомозу на петлі тонкої кишки вимкеної по Ру довжиною не менше 80 см. 5. Резекція печінки показана при кістозній трансформації внутрішньопечінкових жовчних проток в межах декількох сегментів або частки органа. З метою розтину паренхіми печінки під час втручання слід використовувати ультразвуковий аспіратор. 6. Операції внутрішнього дренування, без видалення кістозно-трансформованих жовчних проток - цистодуоденостомія та цистоєюностомія у 83,3% випадків супроводжуються вираженим регургітаційним холангітом, та призводять до рубцювання біліодигестивного анастомозу у 66,6% хворих. Вірогідність невиникнення пізніх післяоперааційних ускладнень після операцій внутрішнього дренування складає 0,09, а після висічення кістозно-трансформованих жовчовивідних проток та гепатикоєюностомії по Ру 0,64. |