Анотація до роботи:

Щербак М.Л. Діагностика та консервативне лікування травматичної спонділопатії в дітей. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 – травматологія та ортопедія. ДУ «Інститут травматології та ортопедії АМН України», Київ, 2009.

Робота присвячена визначенню ролі факторів ризику (характер травми, аномалії розвитку хребта) виникнення травматичної спонділопатії у дітей з урахуванням мінерального гомеостазу та рівнів його порушень і взаємозв’язків з іншими ланками.

Встановлено провідні синдроми захворювання, а також вивчено вікову динаміку клінічного перебігу дегенеративних післятравматичних змін хребта. Досліджено динаміку змін клініко-лабораторних показників біологічних рідин та дана оцінка порушень різних ланок гомеостазу (мінеральний обмін, гормональний фон гіпофізу, щитовидної залози, стан сполучної тканини) у дітей з травматичною спонділопатією. Проаналізовано результати рентгенологічних досліджень у встановленні діагнозу і стану дегенеративних змін хребта. За даними електротензодинамометрії оцінено силу м'язів спини і черевного пресу. Для визначення ефективності консервативного лікування і прогнозу перебігу дегенеративних змін хребта запропоновано метод консервативної терапії (медикаментозної та кінезотерапії) для хворих з травматичною спонділопатією.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання сучасної травматології та ортопедії, яке полягає в покращенні діагностики та результатів лікування травматичної спонділопатії у дітей.

1. Факторами ризику розвитку травматичної спонділопатії в дітей є травма хребта (26,3 %), особливо травма на тлі аномалій розвитку хребта та грудної клітки (23,7 %). Провідними клінічними синдромами травматичної спонділопатії у дітей є м’язово-тонічний (78,1±3,9 %), торакалгічний (55,4±4,7 %), цефалгічний (29,1±4,3 %), цервікалгічний (23,6±4,1 %) і люмбалгічний (21±3,8 %) синдроми.

2. Рентгенологічні прояви травматичної спонділопатії у пацієнтів (нерівність замикальних пластинок хребців – у 88,7±3,5 %, звуження міжхребцевої щілини – у 86,2±3,8 % та щілини міжхребцевих суглобів – у 26,3±4,9 %, асиметрія щілини – у 15±3,9 % та зміна площини міжхребцевих суглобів – у 21,3±4,6 %) дозволяють оцінити вираженість дегенеративно-дистрофічних змін у передньому та задньому опорних комплексах хребта.

3. При травматичній спонділопатії на тлі вроджених і набутих деформацій хребта та грудної клітки, у порівнянні з показниками дітей з спонділопатією на тлі травми, встановлено глибокі порушення біохімічних показників, а саме, зниження концентрація хондроїтинсульфату (0,041±0,001 г/л). У той же час підвищується активність аспартатамінотрансферази (0,52±0,02 ммоль/л) та рівень лужної фосфатази (5737,91±241,19 нмоль/с.л).

4. Виявлено пряму залежність між підвищенням активності аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, зниженням концентрації хондроїтинсульфату та ступенем вираженості больового синдрому.

5. Характерною особливістю в дітей з травматичною спонділопатією є статистично значиме зниження в плазмі крові цинку та міді відносно показників групи здорових дітей. У групі дітей з спонділопатією після перенесеної травми хребта рівень цинку становив 1,54±0,07 мкг/дм³ (p< 0,05), відмічалась тенденція до зниження рівнів міді (4,87± 0,25 мкг/дм³) та йоду (0,40±0,01 мкг/дм³). У групі дітей з травматичною спонділопатією на тлі вроджених і набутих деформацій хребта та грудної клітки більш значно знижувався рівень цинку до 1,42±0,06 мкг/дм³ (p<0,01), міді – 4,31±0,07мкг/дм³ (p<0,05) та йоду – 0,36±0,01 мкг/дм³ (р>0,05).

6. Розроблений комплексний метод лікування дітей з травматичною спонділопатією, який включає медикаментозне лікування та кінезотерапію, сприяє зменшенню інтенсивності больового синдрому в усіх хворих (p<0,05), нормалізує м’язовий тонус, покращує функцію хребта у 82,7±7,0 % (p<0,05). У групі дітей з травматичною спонділопатією на тлі вроджених і набутих деформацій хребта і грудної клітки зростає об’єм рухів у поперековому відділі хребта в сагітальній площині у 73,1 % (p<0,05).

7. Після проведеного лікування через 3 місяці відмічається статистично достовірне зменшення гіпертонусу паравертебральних м’язів в обох групах (р<0,001). Приріст силових характеристик м’язів-розгиначів хребта та черевного пресу в обох групах (р<0,05) відповідно до даних контрольної групи підтверджує ефективність застосування запропонованого комплексу лікування.

8. Діти з травматичною спонділопатією на тлі вроджених і набутих деформацій хребта і грудної клітки, у яких повільніше відновлюються біохімічні показники крові та силові характеристики м’язів хребта і черевного пресу, потребують відновного лікування (корекції біохімічних показників крові та мікроелементів, лікувальної гімнастики) 2-3 рази на рік в умовах стаціонару; дітям з травматичною спонділопатією з метою профілактики достатньо проводити загально-фізичну підготовку і плавання.

Публікації автора:

1. Горленко О. М. Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта у дітей: клінічні прояви, шляхи корекції / О. М. Горленко, М. Л. Щербак // – Ужгород: Карпати, 2007. – 144 с.

Автором проведено узагальнення матеріалу та підготовка монографії до друку.

2. Щербак М. Л. Імунологічний гомеостаз при метаболічно-дегенеративних захворюваннях хребта у дітей / М. Л. Щербак // Сучасна педіатрія. – 2006. – № 11. – С. 164 – 166.

3. Горленко О. М. Метаболічно-дегенеративні захворювання хребта в дітей. Провідні фактори ризику, порушення ланок гомеостазу / О. М. Горленко, М. Л. Щербак, Н. А. Кушнір // Проблеми остеології. – 2006. – Т. 9, № 2 – 3. – С. 16 – 19.

Автор провів аналіз клінічного матеріалу, визначив провідні фактори ризику.

4. Горленко О. М. Гепатобіліарна система, біохімічний синдром, остеохондроз у дітей / О. М. Горленко, М. Л Щербак // Науковий вісник Ужгородського університету. – 2007. – № 31.– С. 70 – 74.

Автором проведено аналіз літературних даних, узагальнення матеріалу, клінічного матеріалу, підготовку статті до друку.

5. Сташкевич А. Т. Особливості діагностики та консервативного лікування остеохондрозу хребта у дітей в ендемічному районі / А. Т. Сташкевич, М. Л. Щербак // Травма. – 2008. – Т. 9, № 4. – С.374 – 376.

Автором написаний матеріал консервативного лікування.

6. Сташкевич А. Т. Лікувальна фізкультура в комплексі консервативного лікування травматичної спондилопатії у дітей / А. Т. Сташкевич, І. А. Лазарев, М. Л. Щербак // Вісник ортопедії, травматології та протезування – 2009. – Т. 9, № 2. – С. 46 – 49.

Автор розробив комплекс лікувальної гімнастики.

7. Горленко О. М. Метаболічно-дегенеративні захворювання хребта в дітей / О. М. Горленко, М. Л. Щербак // Остеопороз: епідеміологія, клініка, діагностика, профілактика та лікування: міжнародна науково–практична конференція (Євпаторія – 2006). Проблеми остеології. – 2006. – Т. 9, додаток, С. 38 – 39.

Автор здійснив аналіз даних літератури, провів узагальнення та статистичну обробку матеріалу, зробив висновки.