У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуального наукового завдання щодо запровадження та удосконалення організації діяльності органів місцевого самоврядування стосовно забезпечення транспортних послуг у містах, спрямованих на розвиток стратегічного планування, розроблено науково-прикладні підходи, моделі, що забезпечують теоретичне й практичне використання отриманих наукових результатів. Ці результати підтверджують гіпотезу, покладену в основу дослідження, а реалізована мета й завдання дослідження дають можливість зробити певні висновки й запропонувати рекомендації. 1. Здійснений системний аналіз наукових праць і законодавчих актів з проблеми дослідження показує, що проблема діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення транспортними послугами територіальних громад міст поки ще не була предметом спеціального дослідження. Розглянуті праці стосуються лише окремих питань цієї проблеми, мають фрагментарний характер. Усе це дало підставу для висновку, що стан наукового опрацювання вказаної проблеми не можна вважати задовільним, а сама проблема потребує дослідження. 2. Розроблені й науково обгрунтовані методологічні основи системного підходу до дослідження проблеми, виявлені системні характеристики організації влади в містах щодо забезпечення транспортними послугами як соціально-економічної та абстрактної систем і організаційно-правового механізму, завдяки якому територіальні громади безпосередньо й через представницькі органи здійснюють надані функції і повноваження. Доведено, що для успішного вивчення системи управління наданням транспортних послуг за допомогою математичних методів мають бути виявлені наявні в ній зв’язки, кількісно визначені істотні властивості, відомі при заданій безлічі зв’язків форми поведінки системи, а також враховано вплив навколишнього середовища, здатність системи змінювати свій режим функціонування, переходити в різні стани під впливом керуючих впливів. 3. Здійснене моделювання соціально-економічної системи управління наданням транспортних послуг з районуванням міста відповідно до існуючого адміністративно-територіального поділу з урахуванням розвитку соціально-економічної інфраструктури, завдяки якому визначаються закономірності пересування жителів між міськими районами і, таким чином, виявляються потенційні потреби в поїздках, для забезпечення яких необхідний транспорт. Отримана інформація може використовуватись для вирішення теоретичних і практичних завдань щодо обгрунтування перспектив розвитку транспортної мережі, стратегії формування маршрутних систем транспорту та побудови й оцінки розкладів руху, які підлягають затвердженню виконавчими органами міських рад. Таким чином, вона сприяє підвищенню ефективності їх діяльності щодо транспортного забезпечення територіальних громад міст. 4. За результатами дослідження моделі системи управління транспортним забезпечення територіальних громад установлено, що пересування населення з використанням транспорту зумовлює перерозподіл трудових ресурсів за характеристиками соціально-виробничої ефективності території міста. При цьому досягається вирівнювання функціонування районних систем споживання, що можна вважати чинником оцінки рівня життя, а врахування відмінностей у природних умовах районів міста призводить до деякої зміни рівноваги, пропорційної до величини “нерівності” початкових, насамперед соціально-економічних умов у районах. Показано, що управління такою рівновагою може здійснюватись уведенням міжрайонного перерозподілу фінансування відповідно до запропонованих коефіцієнтів, що можна інтерпретувати і як вплив районних розбіжностей у відтворенні трудових ресурсів. Отримані результати свідчать про принципову можливість погодженого вирішення органами місцевого самоврядування виробничих і соціальних проблем з надання транспортних послуг організаційно-економічними методами, шляхом установлення спеціальних довгострокових нормативів формування місцевих бюджетів районів міста. 5. Запропонована методика оцінки потенціалу соціально-економічної транспортної системи в містах на основі стратегії, яка охоплює рішення щодо структури й обсягів надання послуг, поведінки їх надавачів на ринку послуг, стратегічні аспекти корпоративного управління, розглядається як органічна єдність цілей та засобів їх реалізації і визначається як цілісна сукупність взаємозалежних стратегічних рішень, достатніх для всебічного опису органами місцевого самоврядування ключових напрямів розвитку міського пасажирського транспорту на основі моделювання технологічного, організаційного, економічного та продуктового потенціалу. 6. Визначені засади стратегічного планування як логічного, аналітичного процесу обґрунтування напрямів розвитку міського пасажирського транспорту з урахуванням залежності від низки невідомих і некерованих факторів, сукупний вплив яких можна виявити в результаті ситуаційного аналізу. Отримані результати можуть використовуватись органами місцевого самоврядування в процесі підготовки багатоваріантних рішень з розвитку транспортної системи при побудові імітаційної моделі, орієнтованої на умови невизначеності зовнішнього середовища з використанням критеріїв вибору альтернативи. 7. Наведена комплексна характеристика транспортно-технологічних систем міського пасажирського транспорту та взаємозв’язків їх складових, за результатами якої встановлено, що транспортне обслуговування протягом часу дії договору перевезення охоплює власне перевезення і набір додаткових послуг, супроводжується інформаційним і фінансово-кредитним обслуговуванням. З’ясовано, що транспортно-технологічна система поєднує ланки логістичного ланцюга від місця перебування жителя до місця відправлення з використанням транспорту, а також від місця прибуття до місця призначення, тобто для належного задоволення потреб населення міст у транспортних послугах орган місцевого самоврядування має брати до уваги не тільки процес користування транспортом, а й елементи дотранспортного та післятранспортного обслуговування, завдяки чому жителі отримують послуги повної споживної вартості. 8. Сформульовані методологічні положення щодо управління розвитком транспортного комплексу міста за певними групами показників, до яких входять показники виробничого потенціалу (виробничих потужностей плюс інфраструктури); забезпеченості матеріальними ресурсами; фінансового потенціалу і попиту населення, на яких має ґрунтуватися результативний теоретико-системний аналіз місцевих проблем транспортного забезпечення територіальних громад. 9. Розроблена ієрархічна структура показників оцінки конкурентоспроможності міського пасажирського транспорту, до складу якої входять одиничні, комплексні показники першого і другого рівнів, а також узагальнений (єдиний) комплексний показник верхнього рівня, в якому враховується доступність транспортного ринку; раціональність взаємодії в транспортних вузлах; економічність надання транспортних послуг; виконання і відповідальність за порушення положень нормативно-правових документів. Використання цих показників дасть змогу виконавчим органам міських рад якісно здійснювати управління об’єктами транспорту, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, надання послуг населенню необхідного рівня та якості. 10. Розкрита методика вибору пріоритетного варіанта організації закупівлі транспортних засобів органами місцевого самоврядування за методом модифікованої зведеної ціни з урахуванням фактора додаткового прибутку, що може одержати замовник при підвищенні підрядником якості і скороченні термінів виконання замовлення. Розроблені засоби розвитку органами місцевого самоврядування конкурентного середовища в системі управління наданням транспортних послуг сприятимуть появі на українському ринку принципово нових типів транспортних засобів необхідної пасажиромісткості, підвищеної комфортності, з пристроями для транспортного обслуговування інвалідів та кращими екологічними характеристиками. 11. Уточнені підходи, які дають змогу виконати функцію реалізації договірних відносин органів місцевого самоврядування з транспортними підприємствами різних форм власності та структури управління, використовуючи як критерій оцінки результатів планування норматив приросту прибутку. Поліпшення планування і контролю у сфері договірних відносин сприятиме підвищенню їх культури, а також ефективності планування і контролю як засобу впливу органів місцевого самоврядування на економіку транспорту міста. 12. Урахування основних результатів проведеного дослідження дає змогу запропонувати для вдосконалення форм та методів діяльності органів місцевого самоврядування з транспортного забезпечення територіальних громад міст практичні рекомендації щодо: обґрунтування стратегії розвитку транспортної системи, комплексної характеристики транспортно-технологічних систем громадського транспорту; методологічних підходів до управління розвитком транспортного комплексу міста; оцінки конкурентоспроможності транспортних послуг для населення в містах; розвитку конкурентного середовища на ринку транспортних послуг та регулювання договірних відносин у системі місцевого самоврядування. | 